Рішення № 102819631, 10.01.2022, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/365/21

Провадження № 2-др/496/2/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

за участю: секретарі – Стрілець Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Губської Х.Ю. про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а саме – витрат на правничу допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Губська Х.Ю. звернулась до суду з позовом про визнання виконавчого напису, вчиненого Приватним нотаріусом Житомирського міського районного нотаріального округу Житомирської області - Горай Олегом Станіславовичем 14.08.2020 року зареєстрованого у реєстрі за № 18431 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у сумі 41 297,41 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням суду від 10 грудня 2021 року позовну заяву було задоволено повністю.

15.12.2021 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Губської Х.Ю. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а саме – витрат на правничу допомогу.

Додаткове судове рішення увалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

В порядку ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд вирішив розглянути заяву без виклику сторін.

Відповідно до ч.3 ст.246 ЦПК України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Дослідивши заяву представника позивача, яка просила задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в поновному обсязі, матеріали справи, докази щодо надання правничої допомоги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В позовній заяві адвокат Губська Х.Ю. зазначила про те, що позивачем було понесено судові витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 10 000 грн., докази про які, будуть поданні протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Заява про ухвалення додаткового рішення надійшла на адресу суду 15.12.2021 року, підписано було її представником – 15.12.2021 року, рішення було ухвалено 10.12.2021 року, тобто п`ятиденний строк закінчується саме 15.12.2021 року, тобто заява подання в строки передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення. ). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Не погоджуючись із розміром витрат на правничу допомогу, від представника відповідача ТОВ «Вердикт капітал» надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки до позову не додано документів, які підтверджували дану оплату, а саме перерахунок 10 000 грн. (а.с. 139-141), також у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу від 05.01.2022 року представник відповідача зазначає, що враховуючи середню заробітну плату в листопаді 2021 року в Херсонській області, сплачена позивачем сума винагороди у сумі 9 726 грн. є надмірною.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження розрахунку вартості правничої допомоги, адвокатом надано суду: належним чином завірену копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 277 від 28.09.2020 року за підписом керуючого партнера Адвокатського об`єднання «Губський та партнери» А.В. Губського та клієнта Ю.В. Гопкало, в 4 розділі якого визначено, що гонорар погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього Договору або на підставі рахунку, наданого Адвокатським об`єднанням. До заяви також додано належним чином завірену Додаткову угоду № 1 до Договору № 277 від 28.09.2020 року, згідно якої розмір гонорару складає 9 726 грн. 00 коп. та оплата здійснюється на підставі рахунку. Згідно рахунку-фактору від 01.02.2021 року № 40 за послугу надану АО «Губський та партнери» слід сплатити 9 726 грн. 00 коп., сплата позивачем ОСОБА_1 гонорару підтверджено квитанцією № 0,0,2378550437.1 від 14.12.2021 року.

З огляду на зазначене, суд вважає доводи представника ТОВ «Вердикт капітал» щодо суми правничої допомоги неприйнятними.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша – друга статті 133 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладені обставини у їх сукупності, враховуючи, що при винесенні рішення судом не було вирішено питання щодо стягнення судових витрат за надану правову допомогу, про яку представниками було повідомлено ще при розгляді справи по суті, суд вважає заявлені витрати співвмірними, обґрунтованими, витрати були пов`язані з розглядом справи, тому заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 137, 263, 264, 265, 268, 270, 273, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Губської Х.Ю. про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а саме – витрат на правничу допомогу – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, адреса: 04035, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 726 грн. 00 коп.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково, - шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його винесення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили додаткове рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Буран