Рішення № 10281665, 09.06.2010, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 2-293

Категорія: 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 червня 2010 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Абрамчук Н.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Малогловця І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_3 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області про визнання дій протиправними та зобовязання провести перерахунок і виплату разової грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, -

В С Т А Н О В И В:

6 квітня 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області про визнання протиправною відмови у виплаті разової грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком та стягнення 1424 гривень. Свої вимоги обґрунтував тим, що він має статус учасника війни. Відповідно до положень Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивач має право на щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Однак, у 2009 році йому було виплачено вказану допомогу в розмірі 70 гривень. Вважає, що такі дії відповідача суперечать діючому законодавству, зокрема, положенням Конституції України, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Позивач звертався до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи із заявою про виплату разової грошової допомоги, як учаснику війни, у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, що становить за його розрахунками 1424 грн. (498 грн. х 3 70 грн.), але йому у виплаті вказаних коштів було відмовлено. Посилаючись на зазначені обставини, позивач ОСОБА_3 просив визнати протиправною відмову управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації у виплаті разової грошової допомоги, як учаснику війни, в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком та стягнути на його користь 1424 гривень.

Позивач ОСОБА_3 на виклик в судове засідання не зявився, але подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Враховуючи думку представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Малогловця І.В., які не заперечують щодо розгляду справи у відсутності позивача, а також те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності позивача ОСОБА_3

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги уточнив, просив визнати протиправними дії управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області щодо відмови ОСОБА_3 у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком та з обовязати провести перерахунок і виплату ОСОБА_3 разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком , виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом .

Представник відповідача Малогловець І.В. позовних вимог не визнав, пояснивши, що позивач ОСОБА_3 має статус учасника війни. Відповідно до положень Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” він має право на щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику війни. Вказана допомога позивачу була виплачена в квітні 2009 року в розмірі 70 гривень, тобто, в розмірі, який передбачено п. 1 постанови КМУ № 211 від 18.03.2009 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”. Це саме було розяснено ОСОБА_3 у відповіді на його заяву, подану в управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації. Вважає позовні вимоги, викладені позивачем ОСОБА_3 в позовній заяві та підтримані в судовому засіданні його представником ОСОБА_1, безпідставними, а тому у їх задоволенні просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 має статус учасника війни, що підтверджується дослідженим судом посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.01.1998 року.

З оглянутого в судовому засіданні повідомлення управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації № 702/4 від 11.03.2010 року встановлено, що у відповідь на заяву ОСОБА_3 з приводу виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику війни, в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, йому було розяснено, що відповідно до п. 1 постанови КМУ № 211 від 18.03.2009 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” виплата вказаної допомоги у 2009 році проводилась в розмірі 70 грн., які ним і були отримані у квітні 2009 року, а тому його вимоги є безпідставними.

Згідно ст.ст. 14, 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до п.п. 3 п. 20 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст ч. 5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладено в новій редакції, відповідно до якої щ орічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 20 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення пункту 20 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Частиною 5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка набрала чинності з 22.05.2008 року, передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд не бере до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ч. 5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Згідно ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року було затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 592 гривні, з 1 квітня - 605 гривень, з 1 липня - 607 гривень, з 1 жовтня - 626 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: ... осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Відповідно до ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 року установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Згідно п.п. 1, 4 постанови КМУ № 211 від 18.03.2009 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” установлено, що у 2009 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” здійснюється у таких розмірах: учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 70 гривень. Виплата разової грошової допомоги проводиться органами праці та соціального захисту населення до 5 травня 2009 року через поштові відділення зв'язку або установи банків шляхом перерахування на особистий рахунок громадян за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання.

Згідно ст.ст. 3, 6, 22, 64 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п. 19 ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади” відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Згідно п. 5 ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року позивачу застосуванню підлягають положення ч. 5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 18.03.2009 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”, на підставі якої здійснювалось нарахування разової грошової допомоги у 2009 році позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав, суперечить положенням ч. 5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які на 2009 рік іншими законами не зупинялись і не змінювались.

Та обставина, що відповідачем було нараховано та виплачено разову грошову допомогу в сумі 70 грн., а позивачем її отримано в квітні 2009 року у вказаному розмірі, не оспорюється сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на відсутність відповідного бюджетного фінансування для проведення перерахунку та виплати разової грошової допомоги позивачу у відповідності до положень Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що слід визнати протиправними дії управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області щодо відмови ОСОБА_3 у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком та з обовязати управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_3 разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком , виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум”, з урахуванням виплачених сум.

Згідно ст. 88 ЦПК України з управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області підлягає стягненню на користь держбюджету Маневицького району 22050000 (р/р 31213259700287, ідентифікаційний код одержувача 21740422 в ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8 гривень 50 копійок судового збору в доход держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 9, 14, 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року, Законом України „ Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 року, ст.ст. 3, 6, 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч. 1 ст. 46, ст. 64 Конституції України , ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області щодо відмови ОСОБА_3 у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком .

Зобовязати управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_3 разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком , виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум”, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області на користь держбюджету Маневицького району 22050000 (р/р 31213259700287, ідентифікаційний код одержувача 21740422 в ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) 37 (тридцять сім) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8 (вісім) гривень 50 копійок судового збору в доход держави.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: