Рішення № 102815233, 27.01.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9702/16-ц

н\п 2/490/2631/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного Управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем під час проведення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2016 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального відділу ДВС м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, в якій позивачка просить стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 завдану в наслідок безпідставних арешту та реалізації арештованого майна ОСОБА_1 (автомобіль марки DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску, синій, № двиг. НОМЕР_1 , №шасі НОМЕР_2 , № куз. НОМЕР_3 , д\н НОМЕР_4 ) шкоду у сумі 31200,00 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що державним виконавцем Центрального ВДВС в межах виконавчого провадження №28137286 відкритого постановою державного виконавця Центрального ВДВС від 05.12.2012 року на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.04.2009 року в частині тих вимог, стосовно яких вона не є боржником, здійснено неправомірний арешт та реалізація належного їй автомобіля DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску, вартістю 31200 грн. на час реалізації.

В подальшому в судовому порядку скасовані, як незаконні, постанови державного виконавця про накладення арешту на все належне їй рухоме та нерухоме майно.

Таким чином, неправомірними діями державного виконавця, які полягають в незаконному арешті та реалізації належного їй майна, завдано майнової шкоди у розмірі вартості втраченого майна, а саме 31200,00 грн, які просила стягнути з Державного бюджету на свою користь.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2016 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А. від 07.10.2016 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.03.2017 року вказаний позов задоволено частково.

Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 16644 грн. в рахуноквідшкодуванняз збитків, а також 740,04 грн витрат на проведення судової експертизи та 551 грн. 20 коп. судового збору шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Рішенням Миколаївського апеляційного суду від 17.07.2017 року рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 13.03.2017 року змінене в частині способу списання коштів Державного бюджету України та зазначено, що відшкодування шкоди на користь ОСОБА_1 здійснюється шляхом списання коштів Державною казначейською службою України з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Постановою Верховного суду України від 06.03.2019 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.03.2017 року та рішення Миколаївського апеляційного суду від 17.07.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

29.03.2019 року матеріали вказаної справи надійшли до канцелярії Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2019 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Черенкову Н.П.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкової Н.П. від 30.03.2019 року прийнято вказану справу до свого провадження.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.09.2019 року вказаний позов залишено без розгляду.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 02.12.2019 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.09.2019 року скасовано та справу направлено до Центрального районного суду м. Миколаєва для продовження розгляду.

09.12.2019 року матеріали справи повернулись до канцелярії Центрального районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 28.12.2019 року справу прийнято до свого провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 10.02.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

12.02.2021 року матеріали справи передано судді Саламатіну О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 15.02.2021 року, прийнято вказану позовну заяву до розгляду. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 26.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, в розмірі 16644 грн., які просила стягнути на свою користь як різницю між вартістю, яку було перераховано ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" після продажу державною виконавчою службою належного їй автомобіля DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року, та вартістю автомобіля, яка зазначена у Висновку №17-38 від 26.01.2017 року експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню ринкової вартості КТЗ, згідно з яким, середня ринкова вартість автомобіля DAEWOO MATIZE 93, 2008 року випуску, на час 17 жовтня 2013 року визначається рівною 43320 грн.

Відповідачі, повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, повторно в судове засідання не з`явилися.

Відповідач Центральний відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з необхідністю проведення виконавчих дій. При цьому, доказів на підтвердження не надав, за такого, судом неявку відповідача визнано вчиненою без поважних причин.

В матеріалах справи міститься заперечення від 16 листопада 2016 року подане представником Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, в якому зазначено, що позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні та посилається на те, що реалізація майна позивача не є збитками в розумінні положень ст. 22 ЦК України, а тому посилання позивачки на приписи статті 1173 ЦК України є безпідставними, також вказує, що позивачка сама не вчиняла дій, щоб уникнути необгрунтованих витрат і своєчасно не зверталася до суду з відповідними заявами щодо неправомірних дій державних виконавців .

Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 23.04.2009 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ПВКП «Дарві-пром» на користь АКІБ «УкрСибБанк» 135425 грн. 22 коп., а також стягненуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ПВКП «Дарві-пром» та ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСибБанк» 319832 грн. 89 коп.

18.11.2009 року постановою державного виконавця Заводського ВДВС відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №14-1632/09, виданого 06.11.2009 року, №16261025 відносно боржника ОСОБА_1 та стягувача ПАТ "УкрСиббанк" та одночасно накладено арешт на все майно боржника. 30 червня 2011 року постановою державного виконавця закінчене виконавче провадження на підставі п. 10 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження.

Постановами державного виконавця Центрального ВДВС Миколаївського міського управління юстиції від 02 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження № 28137286 та від 05 грудня 2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , в той же день обтяження було зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС від 22.05.2013 року належний ОСОБА_1 автомобіль DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_4 передано представнику МФ ПП СП «Юстиція» та в той же день складено акт опису і арешту майна. В подальшому державним виконавцем була подана заявка на реалізацію арештованого майна щодо стягувача АТ "УкрСиббанк".

На замовлення Центрального ВДВС ММУЮ було проведено незалежну оцінку майна: колісного транспортного засобу DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_1 , та 11.07.2013 року складено звіт №897-МК/13, згідно з яким Вартість автомобіля DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , станом на 11.07.2013 року становить 32100,00 грн.

15.07.2013 року на адресу позивачки було направлено повідомлення про оцінку майна боржника.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що не оскаржувала проведену оцінку майна.

Відповідно до протоколу №11/226/13/з-226 від 17.10.2013 року та акту про проведення аукціону від 25.10.2013 року, складеного старшим державним виконавцем Центрального ДВС в межах виконавчого провадження з примусового виконавчого листа № 14-1632 від 06.11.2009 року вказаний автомобіль було реалізовано за ціною продажу 31200 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, автомобіль на час реалізації перебував у заставі ПАТ "Райфайзен Банк Аваль".

В подальшому частина коштів від реалізації автомобіля у розмірі 26676 грн., згідно з платіжним доручення №10250 від 03.12.2013 року перераховані ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", який є заставодержателем вказаного автомобіля, в рахунок погашення поточної заборгованості за кредитним договором укладеного між цим Банком та ОСОБА_1 .

Станом на час постановлення ухвали Центральним районним судом м. Миколаєва від 06.09.2013 року про відкриття провадження у справі за позовом ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , Центрального ВДВС ММУЮ про зняття арешту з заставленого майна з`ясовано, що розмір заборгованості ОСОБА_1 складав 31585 грн., тоді як продажна ціна автомобіля склала 32100 грн.

13 березня 2015 року до Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ надійшло дві заяви про відкриття виконавчого провадження від представника ПАТ Укрсиббанк, до яких було додано оригінал виконавчого листа.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження відкривалося неодноразово, останній раз виконавчі листи були повернуті стягувачеві 09 квітня 2014 року згідно п.2 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" - саме в межах виконавчого провадження ВП 28137286.

18.11.2009 року постановою державного виконавця Заводського ВДВС відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №14-1632/09, виданого 06.11.2009 року, № 16261025 відносно боржника ОСОБА_1 та стягувача ПАТ "УкрСиббанк" та одночасно накладено арешт на все майно боржника. 30 червня 2011 року постановою державного виконавця закінчене виконавче провадження на підставі п. 10 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження.

02.04.2015 року державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 14-1632/09 , виданого 06.11.2009 року, №47062494 та №47061926 відносно боржника ОСОБА_1 та стягувача ПАТ "УкрСиббанк".

26 травня 2015 року, державним виконавцем винесені: постанова ВП № 47061926 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , постанова ВП №47061926 про приєднання даного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №47669964, та постанова ВП №47062494 про приєднання даного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №47669964 .

В подальшому ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 03.12.2015 року постанови від 02.04.2015 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №14-1632/09, виданого 06.11.2009 року, №47062494 та № 47061926 відносно боржника ОСОБА_1 та стягувача ПАТ "УкрСиббанк", скасовані, оскільки суд прийшов до висновку, що ПАТ "УкрСиббанк" не може бути стягувачем у зазначених виконавчих провадженнях, оскільки за угодою від 12.12.2011 року передав право вимоги за кредитним договором ТОВ «Кей Колект», який згодом скористався своїм правом та предявив виданий йому виконавчий лист до виконання.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.03.2016 року скасовані, як незаконні постанови, винесені Центральним відділом ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 26.05.2015 року про приєднання виконавчого провадження №47061926 з примусового виконання виконавчого листа №14-1632/09, виданого 06.11.2009 року Центральним районним судом м.Миколаєва до зведеного виконавчого провадження №47669964, та від 26.05.2015 року про приєднання виконавчого провадження №47062494 з примусового виконання виконавчого листа №14-1632/09, виданого 06.11.2009 року Центральним районним судом м.Миколаєва до зведеного виконавчого провадження № 47669964.

Цією ж ухвалою скасовано як незаконну постанову ВП № 47061926, винесену Центральним відділом ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 26 травня 2015 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .

Також ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.04.2016 року скасовано як незаконний арешт всього майна ОСОБА_1 , накладений Заводським ВДВС ММУЮ Постановою про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2009 року ВП 16261025, та накладений Центральним ВДВС ММУЮ постановою про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2012 року ВП 28137286.

Скасовуючи рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.03.2017 року та рішення Миколаївського апеляційного суду від 17.07.2017 року та направляючи справу нановий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд в постанові від 06.03.2019 року зазначив таке.

"Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів (стаття 1175 ЦК України).

Для застосування вказаних положень необхідні такі умови: а) завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта; б) визнання такого нормативно-правового акта незаконним та його скасування.

Суди, не врахувавши наведених норм матеріального права, та ту обставину, що рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2009 року не виконане, а зміна стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект» не свідчить про припинення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , не встановивши, яким чином позивачу діями ДВС заподіяна матеріальна шкода, та посилаючись на судові рішення, якими скасовано постанови державних виконавців та встановлено порушення ними вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо арешту та реалізації належного позивачу автомобіля, дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями органами державної виконавчої служби.

Також, суди не звернули увагу на те, що кошти від реалізації арештованого майна були перераховані на погашення грошових зобов`язань ОСОБА_1 , що виникли із судового рішення від 23 квітня 2009 року, та що за таких обставин не можна вважати, що їй було завдано шкоди.

Крім того, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина друга статті 516 ЦК України).

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на зазначені обставини та норми матеріального права уваги не звернув, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення справи".

Суд зазначає, що статтями 12, 13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України також передбачено, що шкода, яка завдана фізичній або юридичній особі незаконними ріщеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У відповідності частин 3 - 6 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо накладення арештуна майно та його реалізаці), для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволенн вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, оскільки вартість предмета застави автомобіля DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску на момент звернення стягнення на заставлене майно та реалізації заставного майна, становила 32100 грн., та перевищувала розмір заборгованості ОСОБА_1 , заставодержателю - ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", тому державний виконавець цілком обгрунтовано, враховуючи наявність відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №14-1632 від 06.11.2009 року №28137286, звернув стягнення на автомобіль DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску, який належав боржниці ОСОБА_1 та перебував у заставі ПАТ "Райфайзен Банк Аваль".

При цьому, позивачка не заперечувала та підтверджується матеріалами справи, що кошти в сумі 26942,48 грн., були дійсно перераховані ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", який був заставодержателем вказаного автомобіля, в рахунок погашення поточної заборгованості за кредитним договором укладеним між цим Банком та позивачкою ОСОБА_1 .

Натомість, позивачка наполягала на неправильному визначені вартості автомобіля, та посилался на висновок №17-38 від 26.01.2017 року експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню ринкової вартості КТЗ, проведеного старшим судовим експертом МВ ОНДІСЕ Головко О.П., згідно ухвали суду від 01.12.2016 року, середня ринкова вартість автомобіля DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску, на час 17 жовтня 2013 року визначається рівною 43 320 грн. Також зазначала, що вона не є боржницею за виконавчим листом №14-1632/09, виданим 06.11.2009 року, оскільки всі рішення виконавчої служби скасовані судом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновками експертів.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок довести факт дійсного порушення його прав, завдання шкоди та її розміру.

Відповідно до частин першої, шостої та сьомої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

При цьому, у відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, згідно статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 (далі - Національний стандарт №1), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національним стандартом №1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна та загальні вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна (пункти 56-61).

Судом встановлено, що під час проведення незалежної оцінки автомобіля DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_4 та складання звіту про оцінку №897-МК/13 від 11.07.2013 року та висновку про вартість майна суб`єктом оціночної діяльності було дотримано вимоги Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440.

Так, при ухваленні рішення судом взято до уваги звіт №897-МК/13, згідно з яким ринкова вартість (початкова ціна на прилюдних торгах (аукціоні) автомобіля DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , станом на 11.07.2013 року становить 32100,00 грн., оскільки його було складено на підставі, в тому числі, зовнішнього візуального огляду транспортного засобу із встановленням чинників, що використовувалися у розрахунку вартості та які наведені у таблиці 1.

При цьому, судом не приймається до уваги висновок №17-38 від 26.01.2017 року експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню ринкової вартості КТЗ, проведеного старшим судовим експертом МВ ОНДІСЕ Головко О.П., згідно ухвали суду від 01.12.2016 року, яким визначено середню ринкову вартість автомобіля DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску, на час 17 жовтня 2013 року, рівною 43320 грн., оскільки, як зазначено експертом в висновку, "Оскільки автомобіль до експертного огляду не надано, а отже його технічний стан невідомий" тому експертом було визначено не ринкову, а середню ринкову вартість КТЗ.

За такого, суд вважає недоведеним факт завдання шкоди позивачці ОСОБА_1 внаслідок дій посадових осіб Центрального відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, при накладенні арешту та реалізації арештованого майна ОСОБА_1 (автомобіль марки DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску, синій, № двиг. НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , № куз. НОМЕР_3 , д\н НОМЕР_4 ), а тому в задвоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2-5, 19, 81, 82, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Артилерійська, код ЄДРПОУ 1835065742), Головного Управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області (54055, Миколаївська обл., місто Миколаїв, проспект Центральний, будинок 141-В, код ЄДРПОУ 37992030), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, код ЄДРПОУ 637567646) про відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем під час проведення виконавчого провадження, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін