Рішення № 102813477, 05.01.2022, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5475/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2022 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.,

при секретарі - Осадчій А.Ю., ., Юрченко В.В.,

представника позивача

адвоката Тараненко М.О.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача

адвоката Савоста С.В.

за довіреністю Батуріна Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про визнання дій протиправними, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (в уточненій редакції від 20.09.2021р., яка прийнята судом) до ПАТ «Черкасиобленерго» про визнання дій протиправними. Свої позовні вимоги мотивує тим, що між сторонами укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №339151 від 02.06.2020р.

27.08.2021р. з невідомих причин було відключено розподіл (постачання) електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 . На усні зверненні диспетчер повідомив про необхідність вирішення питання з директором Черкаського РЕМ. Отже, з 27.08.2021р. позивача було обезточено.

Позивач вважає, що відповідачем грубо та незаконно порушені його права та його сім`я поставлена в край незручне становище. Крім того, відповідачем жодним чином не було повідомлено позивача про відключення (припинення) постачання електроенергії; відповідач не надсилав позивачу будь-яких попереджень щодо припинення електроенергії 27.08.2021р.; жодних перевірок чи складання актів про порушення 27.08.2021р. на території домоволодіння позивача не було.

Таким чином, просить суд, - визнати протиправними дії ПАТ «Черкасиобленерго» щодо припинення розподілу (постачання) електричної енергії домоволодіння ОСОБА_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 01.09.2021р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.11.2021р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалами суду від 01.09.2021р. та від 09.09.2021р. відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відповідачем подано відзив на позов, за яким просить відмовити у його задоволенні. Зазначено, що з даних замірів випливає, що сонячні станції (генеруючи установки), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , генеруючи в мережу 0,4кВ під час роботи інвекторів піднімають напругу в мережі, що свідчить про некоректне та невідповідне програмування інвекторів генеруючи станцій за даними адресами, та можуть привести до нестабільної роботи та пошкодження обладнання Черкаської філії та побутових споживач приєднаних від даної ТП-804 ПЛ-0,4кВ. Вказує, що позивачу вручались попередження на відключення генеруючи електроустановок та направлялись поштовим відправленням. Від жителів села надійшло звернення щодо незадовільної якості електроенергії по АДРЕСА_1 . З лічильника позивача за адресою його домоволодіння було зроблено заміри рівня напруги на межі балансової належності на відповідність вимогам ДСТУ. Згідно протоколу №311 від 26.08.2021р. з результатів вимірів показників якості електроенергії та співстановлення їх з вимогами ДСТУ ЕN 50160:2014 за час проведення вимірювань випливає, що якість електроенергії по зміненню номінальної напруги - не задовільна, напруга по фазах А,В,С завищена. Внаслідок чого, 26.08.2021р. складено акт про порушення, в якому засвідчено факт зниження показників якості електроенергії в генеруючих установках вказаного домоволодіння.

Враховуючи норми договору (п.10.1), Правил роздрібного ринку електричної енергії (п.7.6), Кодексу систем розподілу (п.11.5.17) - 27.08.2021р. бригадою БЦРТП Черкаської філії ПАТ «Черкасиобленерго» проведено відключення АВ (автоматичний вимикач) Л-2, Л-4, Л-5 ТП-6/0,4кВ №804 РУ-0,4кВ, підстава - невиконання умов договору про надання послуг з розподілу електроенергії №339151 від 02.06.2020р., про що зафіксовано в Журналі обліку робіт по нарядах і розпорядженнях. Черкаською філією були проведені заходи з припинення розподілу електроенергії згідно з п.10.1 договору про надання послуг з розподілу (передачі)електроенергії, а саме: зниження показників якості електроенергії з вини споживача до величини, які порушують нормальне функціонування електроустановок оператора системи розподілу та інших споживачів.

Крім того, позивачу було роз`яснено причини відключення в електроустановках споживачів та роз`яснено алгоритм дій для їх повторного підключення.

Вважає, що дії відповідача вчинені правомірно, в іншому разі, неприпинення розподілу (постачання) електроенергії на той час в домоволодінні позивача могли привести до нестабільної роботи та пошкодження обладнання Черкаської філії та побутових споживачів, приєднаних від даної ТВ-804 ПЛ-0,4кВ. Отже, просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем через представника подано відповідь на відзив, за яким просить задовольнити уточнені позовні вимоги. Вважає докази, що надані відповідачем недопустимими, недостовірними та неналежними. Вважає, що відключення від електропостачання відбулось 27.08.2021р. без попередження з боку відповідача; акт складений з порушеннями; позиція відповідача не ґрунтується на нормативно-правовому обґрунтуванні; у відповідача відсутні докази вини позивача.

В судовому засіданні позивач та його представник просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, враховуючи доводи позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити, враховуючи доводи відзиву та письмових пояснень.

Заслухавши пояснення учасників справи та їхніх представників, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.08.2021р. є власником домоволодіння, що по АДРЕСА_1 .

Між сторонами укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №339151 від 02.06.2020р. за вказаною адресою, з відповідними додатками. Крім того, 02.04.2020р. між сторонами укладено договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу №452-02/18-20.

Згідно протоколу №311 від 26.08.2021р. з результатів вимірів показників якості електроенергії та спів становлення їх з вимогами ДСТУ ЕN 50160:2014 за час проведення вимірювань випливає, що якість електроенергії по зміненню номінальної напруги - не задовільна, напруга по фазах А,В,С завищена. Внаслідок чого, 26.08.2021р. складено акт про порушення, в якому засвідчено факт зниження показників якості електроенергії в генеруючих установках вказаного домоволодіння.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст. 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4)інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст. 12 ЦК).

Як передбачено ст. 13 ЦК, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Так, визнання суб`єктивного права - застосовується тоді, коли наявність в особи визначеного суб`єктивного права піддається сумніву або оспорюється, заперечується, або є реальна загроза таких дій; визнання правочину недійсним - являє собою окремий випадок реалізації такого способу захисту, як відновлення становища, що існувало до порушення права, тому що збігається з ним у правовій сутності; припинення дії, яка порушує право - застосовується в разі потреби припинити порушення права особи в майбутньому, тобто усунути перешкоди для здійснення права, створювані порушником, а також якщо порушення саме по собі не позбавляє особу суб`єктивного права, але заважає їй нормально його реалізувати; відновлення становища, яке існувало до порушення - застосовується в тих випадках, коли порушене право в результаті правопорушення не припиняє свого існування і може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків правопорушення.; примусове виконання обов`язку в натурі - застосовується тоді, коли внаслідок існуючих між сторонами цивільних правовідносин зобов`язана особа повинна була передати визначену річ або виконати обов`язок особисто (по зобов`язаннях, де особистість боржника має істотне значення); зміна або припинення правовідношення - застосовуються в тих випадках, коли правовідношення внаслідок вимог закону змінилося або припинилося, коли одна зі сторін систематично не виконує свої обов`язки, а також як санкція за недозволену поведінку; відшкодування збитків та інші способи залагодження матеріальної шкоди - застосовуються як у договірних, так і в позадоговірних відносинах при невиконанні (неналежному виконанні) зобов`язань або заподіянні шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди - застосовується при необхідності відшкодування (грішми, іншим майном або іншим способом) за фізичний біль і страждання, моральні страждання, приниження честі, гідності, ділової репутації внаслідок порушення прав особи; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Перелік способів захисту, визначених у ст. 16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Особа, право якої порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Іноді спосіб захисту порушеного права та інтересу прямо визначений спеціальним законом, який регулює певне цивільне правовідношення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в: - недотриманні сторонами в момент вчинення правочину вимог закону (ст. 215 ЦК); - поширення про особу недостовірної інформації (ст. 277 ЦК); - розкриття таємниці про стан здоров`я особи (ст. 286 ЦК); - піддання фізичної особи катуванню, жорстокому або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню (ст. 289 ЦК); - неповага до гідності та честі особи (ст. 297 ЦК); протиправне позбавлення права власності чи його обмеження (ст. 321 ЦК); - безпідставне заволодіння особою майном іншої особи-власника (ст. 387 ЦК); - створення власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК); неправомірне використання твору без згоди автора (ст. 443 ЦК); - невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язання (ст. 610 ЦК); - безпідставна одностороння відмова від договору (ст. 651 ЦК); - продаж товару неналежної якості (ст. 678 ЦК); - втрата (нестача) чи пошкодження речі (ст. 951 ЦК); - спричинення фізичній чи юридичній особі майнової чи немайнової (моральної) шкоди (ст. ст. 1166 - 1167 ЦК).

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права. Водночас тут відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права. Таким випадком може бути невизнання нотаріусом дійсності на цього стороною правовстановлюючого документа при укладенні договору.

Оспорювання суб`єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб`єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом.

Визначеними ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства, яким мають відповідати як цивільні права, так і цивільні інтереси, є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Таким чином, що стосується позовних вимог про визнання дій ПАТ «Черкасиобленерго» протиправними щодо припинення розподілу (постачання) електроенергії домоволодіння позивача, яке мало місце 27.08.2021р., то, як на думку суду, такий спосіб захисту прав та інтересів особи не може бути застосований. Обраний позивачем ОСОБА_1 як спосіб захисту прав, - не є належним, оскільки задоволення таких вимог не може призвести до реального захисту або відновлення порушеного (якщо порушене) права позивача.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 21.01.2022р.

Головуючий: С. М. Позарецька