Рішення № 102807253, 24.01.2022, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 24.01.2022

№ 937/2157/21

2/937/232/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Ковальової Ю.В.,

за участю секретаря – Бєгушевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів,

за участі:

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути надмірно виплачені бюджетні кошти у розмірі 6516,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся з заявою до управління 10.07.2020 за призначенням тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. Допомога призначається відповідно до умов Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1098. Порядок 1098 визначає механізм призначення у період з 01.01.2018 по 31.12.2020 тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати, кожні шість місяців з урахуванням змін майнового стану та середньомісячного сукупного доходу і виплачується до досягнення такою особою віку, з якого вона набуває право на пенсійну виплату, за умови надання довідки про наявний страховий стаж, виданої органами Пенсійного фонду України. На підставі заяви відповідача та довідки Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11.06.2020 № 146 відповідно до рішення про призначення допомоги від 14.07.2020 допомога була призначена: з 07.06.2020 по 30.06.2020 у розмірі 1638,00 грн., та з 01.07.2020 по 06.12.2020 у розмірі 1712,00 грн., щомісячно. У разі зміни обставин, які можуть вплинути на розмір або порядок отримання тимчасової допомоги, особа зобов`язана не пізніше ніж через десять днів повідомити про це органу соціального захисту населення, який призначив таку тимчасову допомогу (п. 8 Порядку 1098). При написанні заяви відповідач зобов`язався повідомити управління про будь-які зміни. Відповідно до автоматизованої системи обробки пенсійної документації управлінням було встановлено, що відповідач звернувся за призначенням пенсії 30.09.2020, дата призначення пенсії 07.08.2020. З метою підтвердження даних про отримання пенсії управлінням був направлений запит від 17.11.2020 № 01-06/4685-05. 25.11.2020 на адресу управління надійшов лист від Мелітопольського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України 20.11.2020 № 0800-0216-6/62227, в якому зазначалося, що відповідач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком з 07.08.2020. Відповідно до п. 16 Порядку 1098 виплата призначеної тимчасової допомоги припиняється в тому числі і у разі призначення пенсії - з дати її призначення, тобто з 07.08.2020. Враховуючи вищезазначений лист та норми Порядку 1098 управлінням було здійснено перерахунок призначеної допомоги, в результаті якого сума переплати бюджетних коштів становить 6516,65 грн. за період з 07.08.2020 по 30.11.2020. 03.12.2020 відповідачу було направлено повідомлення та запропоновано повернути надмірно виплачені кошти на суму 6516,65 грн. (шість тисяч п`ятсот шістнадцять грн. 65 коп.) у відповідності з чинним законодавством. До цього часу сума належна до повернення на рахунок управління не погашена.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31.03.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21 травня 2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає з наступних підстав. Так, 06 грудня 2019 року він досяг пенсійного віку і вже 10 грудня 2019 року звернувся до Головного управління пенсійного фонду з заявою та необхідними документами про призначення пенсії, однак отримав відмову в зв`язку з існуванням розбіжностей в документах щодо його прізвища. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 21 лютого 2020 року було задоволено його заяву про встановлення факту, що має юридичне значення. Після набранням рішення законної сили 23 березня 2020 року, він звернувся до Головного управління пенсійного фонду з відповідною заявою про призначення йому пенсії, однак в зв`язку з карантинними обмеженнями, його заяву не прийняли. Після скасування карантину 12 травня 2020 року він знов звернувся до Головного управління пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії, однак знов отримав відмову, оскільки виявилися деякі невідповідності у трудовій книжці. Головним управлінням пенсійного фонду було здійснено відповідні запити за місцем його роботи, з метою усунення невідповідностей. 07.08.2020, після звернення до Головного управління пенсійного фонду України з відповідною заявою та необхідними документами для призначення пенсії за віком відповідно до Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю на момент досягнення пенсійного віку необхідного страхового стажу 26 років, оскільки на думку Пенсійного фонду, його страховий стаж склав 25 років 7 місяців 11 днів. За час його спроб отримати пенсію та відсутністю коштів для існування, він звернувся до УСЗН 04.03.2020 для призначення тимчасової державної соціальної допомоги. Виплата йому була призначена з грудня 2019 року на 6 місяців. В подальшому шляхом подачі відповідної заяви та необхідних документів зазначена виплата допомоги йому неодноразово продовжувалася. В тому числі з такою заявою він звертався до позивача 10.07.2020. На підтвердження не отримання пенсії він надавав відповідну довідку з Головного управління пенсійного фонду від 18.08.2020 № 268 де зазначено, що в органах Пенсійного фонду України він на обліку не перебуває та пенсію не отримує. 16.11.2020 за адресою його проживання поштар приніс пенсію. В той же день, він в телефонному режимі повідомив УСЗН про зміну обставин, які можуть вплинути на розмір або порядок тимчасової допомоги. В подальшому, з листа Головного управління пенсійного фонду України йому стало відомо, що у вересні 2020 року його пенсійну справу було переглянуто та встановлено, що Головним управлінням пенсійного фонду помилково розраховано його страховий стаж. Тому його заяву від 07.08.2020 було повторно розглянуто та призначено пенсію за віком та з 01.12.2020 здійснено перерахунок пенсії.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що станом на 07.08.2020 він не отримував пенсії. Коли звертався з заявою до УСЗН, підписував зобов`язання повідомити управління про будь-які зміни обставин, які можуть вплинути на розмір допомоги, тому коли дізнався в листопаді 2020 року, що йому призначено пенсію, одразу зателефонував, оскільки не було вимог подавати письмову заяву. Намірів безпідставно отримувати бюджетні кошти в нього не було.

Представник відповідача – адвокат Яцуренко О.А. в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 06.12.2019 досяг пенсійного віку та звернувся до УПФ про призначення пенсії, однак отримав відмову в зв`язку з розбіжностями в прізвищі. Він звернувся до суду в січні 2020 року, після отримання рішення суду, 23.03.2020 знов звернувся до ПФУ, та отримав відмову, оскільки не вистачало страхового стажу. 04.03.2020 відповідач звернувся до УСЗН за призначення допомоги. Останній раз він звертався до ПФУ 07.08.2020 та отримав відмову. Він вимушений був докупати страховий стаж, але Пенсійний фонд не врахував це. 16.11.2020 як тільки, ОСОБА_1 отримав пенсію, одразу зателефонував на гарячу лінію та повідомив, оскільки він сам не був обізнаний, що його заяву від 07.08.2020 було повторно розглянуто та призначено пенсію. Таким чином вина відповідача відсутня.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.07.2020 року звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради призначенням тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

У заяві від 10.07.2020 року відповідач підтвердив власним підписом про наступне:

- підтверджує відсутність змін у складі сім`ї (при повторному зверненні);

- він усвідомлює, що наведені ним відомості про доходи та майно, що вплинули або могли вплинути на прийняття рішення щодо надання соціальної допомоги, компенсацій та пільг, будуть перевірені згідно з чинним законодавством України;

- його повідомлено, що в разі зміни обставин, які можуть вплинути або могли вплинути на отримання ним соціальної допомоги, компенсації та пільг, він зобов`язується повідомити органи соціального захисту населення;

- про відмову в призначенні або припинення виплати призначеної соціальної допомоги та/або повернення надміру нарахованих коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім`ї його попереджено /а.с. 5-6/.

На підставі поданих документів УСЗН Мелітопольської міської ради, рішенням про призначення допомоги від 14.07.2020 року заявнику призначено тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 07.06.2020 по 30.06.2020 у розмірі 1638,00 грн, з 01.07.2020 по 06.12.2020 у розмірі 1712,00 грн /а.с.8/.

Відповідно до повідомлення Мелітопольського відділу обслуговування громадян(сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУПФУ в Запорізькій області і отримує пенсію за віком згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.08.2020/а.с.9/

Відповідно до акту № 1013/617331 проведеної перевірки по справі від 03.12.2020, встановлено, що відповідачем надано невірну інформацію щодо отримання пенсії в Пенсійному фонді з 07.08.2020, внаслідок чого надмірно виплачені кошти в розмірі 6516,65 гривень за період з 07.08.2020 по 30.11.2020/а.с.10/.

03.12.2020 ОСОБА_1 надіслано рекомендованим листом повідомлення про надмірно виплачені кошти непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату за період з 07.08.2020 по 30.11.2020 та про те, що він зобов`язаний повернути переплачену суму допомоги і перерахувати 6516,65 грн до 31.01.20210 року на рахунок УСЗН, зазначений у повідомлені. Доказів отримання відповідачем вказаного листа суду не надано.

Відповідно до пункту 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» непрацююча особа, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, має право на встановлення тимчасової державної соціальної допомоги в період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року.

Особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та не набула страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, за умови наявності у неї не менше 15 років страхового стажу встановлюється тимчасова державна соціальна допомога.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 скористався своїм право на отримання державної соціальної допомоги після отримання відмови у призначенні пенсії.

Так, листом № 261 від 12.08.2020 за підписом начальника Мелітопольського відділу обслуговування громадян(сервісного центру) ГУПФУ в Запорізькій області Христової С., ОСОБА_1 був повідомлений про відмову у призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком. Та роз`яснено, що право на призначення пенсії на загальних підставах виникає після досягнення віку 63 роки, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.27/.

Відповідно до довідки № 268 від 18.08.2020, виданої начальником Мелітопольського відділу обслуговування громадян(сервісного центру) ГУПФУ в Запорізькій області Христовою С. наявний страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 р. 7 м.11 дн., що не відповідає нормі 26 р. для призначення пенсії. Станом на 18.08.2020 на обліку в органах ПФУ не перебуває та пенсію не отримує/а.с.26/.

Однак, як вбачається з повідомлення Заступника начальника Головного управління – начальника управління обслуговування громадян ГУПФУ в Запорізькій області Мурашко Н. від 25.01.2021, ОСОБА_1 відповідно до заяви від 07.08.2020 було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку відсутністю достатнього страхового стажу. У вересні 2020 року пенсійну справу ОСОБА_1 було переглянуто та встановлено, що помилково розраховано страховий стаж. Повторно переглянуто заяву від 07.08.2020 та призначено пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону 1058. Розмір пенсійної виплати з 07.08.2020 склав 1712,00 грн. Пенсійні виплати з 07.08.2020 по 31.10.2020 в розмірі 4804,65 грн. було нараховано разом з основним розміром пенсії у листопаді 2020 року/а.с.25/.

Таким чином, судом встановлено, що лише в листопаді 2020 року відповідач ОСОБА_1 дізнався про призначення йому пенсії, про що повідомив УСЗН, а отже відсутні докази його недобросовісності як набувача державної допомоги.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року, "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" від 08 квітня 2008 року, "Москаль проти Польщі" від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року та "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини зазначає, що вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах (рішення у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України", заява № 30856/03, від 02 грудня 2011 року).

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 1212 ЦК України зобов`язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

В статті 1215 ЦК України встановлено як загальне правило (поверненню не підлягає допомога, яка виплачена юридичною особою добровільно), так і виключення з нього - відсутність розрахункової помилки зі сторони платника та недобросовісність з боку набувача. Наявність хоча б однієї з таких підстав виключає можливість застосування загального правила.

Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом в постанові від 20.02.2018 р. у справі №174/406/16-ц, тому вказана грошова сума не підлягає поверненню, якщо особа, яка її сплатила, не доведе, що виплата була здійснена внаслідок рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Як випливає із змісту позову, позивач обґрунтовує його тим, що грошові кошти у розмірі 6516,65 грн. отримані відповідачем є такими, що безпідставно ним набуті, а тому вказані кошти підлягають поверненню відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Однак, судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у розмірі 6516,65 грн, а отже поверненню зазначена сума не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову має бути відмовлено в повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 03193086, юридична адреса: Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 68-а, фактична адреса: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 26.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКООП – НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: Ю.В.Ковальова