Рішення № 102806684, 27.01.2022, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/7145/21

Провадженя№ 2-о/266/12/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря судового засідання Петрухіної Т.Л., представника заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області - Колеснікової С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби в Донецькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить суд встановити факт його непроживання на території України у період з 17.11.1982 року по травень 2005 року

В обґрунтування заяви зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сєров Свердловської області Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. У 1971 році мати переїхала до міста Жданів (наразі - Маріуполь) Донецької області, держави Українська СРСР. У період з 01.09.10978 по 20.07.1981 року заявник навчався у міському професійно-технічному училищі №3 м. Жданова. 20 липня 198 року ОСОБА_1 прийнято на роботу електромонтером з ремонту електричного обладнання 4 розряду в мартенівський цех Жданівського ордена Жовтневої революції та ордена Трудового Червоного прапора металургійний завод "Азовсталь" імені С. Орджонікідзе. 24.10.1982 року заявника звільнено з займаної посади у зв`язку з призовом до Радянської Армії. 03.12.1985 року заявника звільнено у запас. Після звільнення з військової служби заявник залишився проживати та працювати в районі Крайньої півночі. У 1889 році в районі Крайньої півночі було укладено шлюб. В травні 2005 року разом з родиною заявник переїхав до м. Маріуполя Донецької області та отримав Посвідку на постійне проживання, яка була видана безстроково. У 2008 році, після досягнення 45річного віку, заявнику було видано Посвідку на постійне проживання серії ДН №164/05-19 термін дії - безстроково. 12.03.2021 року заявник отримав закордонний паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , про що в паспорті громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_2 зроблено запис. З метою внесення відомостей для закордонного паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 про Посвідку на постійне проживання заявник звернувся до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області, однак у внесенні відомостей до закордонного паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон було відмовлено та запропоновано надати довідку, що підтверджуватиме неналежність до громадянська України. У зв`язку з викладеним вище, ОСОБА_1 просить встановити факт не проживання на території України у період з 17.11.1982 року по травень 2005 року.

Ухвалою суду від 24.11.2021 року відкрито провадження по справі.

07.12.2021 року на адресу суду надійшли від заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області пояснення, в яких зазначили, що копіями письмових документів підтверджуються факт непроживання ОСОБА_1 у період з 17.11.1982 року по травень 2005 року на території України. Просили, заяву розглянути на розсуд суду.

Заявник надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, вимоги заяви підтримав та просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головне управління Державної міграційної служби в Донецькій областіне заперечувала проти задоволення вимог заявлених в заяві.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги заявника про встановлення факту, що має юридичне значення, обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі, так як підтверджуються наступними доказами.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 293 ЦПК України, визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

За ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься копія посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_3 терміном дії - безстроково на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого міським бюро ЗАГС м. Серов ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 батько - ОСОБА_3 , актовий запис 1256 (а.с. 5).

Відповідно до дублікату військового квитка серії НОМЕР_5 виданого ОСОБА_1 , останній з 17.11.1982 року у військовій частині №90283 був курсантом, з 24.12.1982 року у військовій частині №40060 перебував на посаді рульового до 03.12.1985 року та з 03.12.1985 року на підставі наказу №236 від 27.09.1985 року звільнений в запас (а.с. 6-8).

Згідно обліково-послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_5 виданого ОСОБА_1 , останній 19.12.1982 року прийняв військову присягу у військовій частині №90283. З 17.11.1982 року у військовій частині №90283 був курсантом, з 24.12.1982 року у військовій частині №40060 перебував на посаді рульового до 03.12.1985 року та з 03.12.1985 року на підставі наказу №236 від 27.09.1985 року звільнений в запас (а.с. 9).

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_6 заповненої 16.07.1981 року встановлено, що останнього з 24.10.1982 року звільнено у зв`язку з призовом до Радянської Армії. З 02.01.1986 року до 01.10.1999 року маються записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення з роботи в районі Крайньої півночі (а.с. 12-15).

Відповідно до довідки №03.03.01/2 від 01.07.2021року виданої ПРАТ "МК "Азовсталь" встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працював на комбінаті "Азовсталь"з 20.07.1981 року та звільнений з комбінату "Азовсталь" 24.10.1982 року у зв`язку з призовом до Радянської армії (а.с. 16).

Відповідно до довідки від 06.07.2021 року №128 Маріупольського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлено, що ОСОБА_1 17.11.1982 року був призваний Жданіським міським комісаріатом Донецької області на строкову військову службу (а.с. 17).

Відповідно до довідки виданої 01.07.2021 року за №146 ДНЗ Маріупольський центр професійно-технічної освіти встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.09.1978 року по 20.07.1981 року дійсно навчався у Міському професійно-технічному училищі №3 м. Жданова, за спеціальністю електрослюсар (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу серія НОМЕР_7 виданого відділом ЗАГМ адміністрації м. Ноябрьська 26.05.1993 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 12.05.1989 року зареєстрували шлюб, про що внесено актовий запис №300 (а.с. 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України регламентовано розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Це можуть бути справи про встановлення фактів: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Наведений перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним.

Відповідно до позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №363/214/17-ц, перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до статті 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950, ратифікована в Україні Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

На переконання суду, заявник належними та допустимими доказами підтвердив факт його не проживання на території України у період з 17 листопада 1982 року по травень 2005 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зібраними по справі доказами підтверджено факт не проживання на території України у період з 17 листопада 1982 року по травень 2005 рокуОСОБА_1 , тому дана заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 265, 293, 313, 315 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби в Донецькій області про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.

Встановити факт непроживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Сєров Свердловської області Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, на території України у період з 17 листопада 1982 року по травень 2005 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості щодо учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, ЄДРПОУ 37841728, юридична адреса: м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 20

Суддя: Пантелєєв Д. Г.