Рішення № 102804298, 25.01.2022, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1409/21

Провадження № 2-а/177/1/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 січня 2022 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Данилової А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Кривому Розі, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, третя особа інспектор РПП КРУП старший лейтенант поліції Марцинішин Василь Васильович, про визнання дій незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом 01.10.2021. Уточнивши свій позов, зокрема змінивши відповідача, останній просив суд скасувати постанову серії БАБ № 104757 від 17.09.2021, складу поліцейським СР ПП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Марцинішиним В.В., якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 грн. за порушення ч.4 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування позову вказував, що 17.09.2021 відносно нього складено постанову, якою накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 104757, про визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 грн., відповідно до якої, він 17.09.2021 о 11:30 в с. Новий Шлях вулиця Меліоративна, керував транспортним засобом МТЗ- ДР, без номерного знаку та будучи позбавленим права керування транспортним засобом на один рік 19.05.2021, чим нібито порушив п. 2.1а, 2.9 а ПДР України, внаслідок чого складено оскаржувану постанову та притягнуто до відповідальності за ч.6 ст. 121, ч.4 ст. 126 КУпАП.

Позивач заперечуючи правомірність постанови вказував, про відсутність доказів керування ним транспортним засобом, а ставлячи йому в вину порушення п. 2.1 ПДР України, поліцейський в постанові не конкретизував, який саме підпункт вказаного пункту він порушив. Зазначав, що він прохав про відкладення розгляду справи для залучення захисника, але інспектор розпочав розгляд справи на місці, не враховував його пояснення, в тому числі й характеризуючи дані.

Позивач та його представник до суду не з`явилися, хоча про дату,ч а ста місце розгляду справи були повідомлені в порядку визначеному законом.

Ухвалою суду від 20.12.2022 до участі у справі в якості заінтересованої особи залучено інспектора РПП КРУП Марцинішина В.В., витребувано з КРУП ГУНП в Дніпропетровській області відеозапис з місця події, за наявності такого, при складенні інспектором РПП КРУП Марцинішиним В.В. оскаржуваної постанови, витребувано належну копію постанови, роз`яснено право на подання письмових пояснень по справі.

Відповідач Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області надало до суду відзив, в якому вказав про те, що ГУНП не є належним відповідачем, оскільки не наділене повноваженнями по винесенню постанов у справах про адміністративні правопорушення, згідно норм КУпАП. Відповідач вказував на законність прийнятої поліцейським постанови. Представник просив розглядати справу за відсутності їх представника.

Третя особа - інспектор РПП КРУП старший лейтенант поліції Марцинішин В.В. в судове засідання не з`явився, від КРУП надійшло повідомлення, що останній відсторонений від службових обов`язків згідно наказу ГУНП в Дніпропетровській області.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Виконуючи приписи ст. 244 КАС України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем та відповідачами, як учасниками судового процесу, щодо наявності обставин (фактів), якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, в тому числі вирішуючи питання про те, чи були порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно роз`яснень п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» до правових актів індивідуальної дії належать рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб`єктами владних повноважень (крім суду).

Відповідно до положень ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, під час розгляду даної адміністративної справи, судом перевірялось дотримання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначених вище вимог, зокрема того, чи була постанова про накладання адміністративного стягнення від 17.09.2021 року прийнята ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, добросовісно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.09.2021 інспектором СРПП Криворізького РУП старшим лейтенантом поліції Марцинишиним В.В. прийнято постанову № БАБ № 104757, відповідно до якої 17.09.2021 о 11:30 год по вул. Меліоративна с. Новий Шлях Криворізького району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував трактором МТЗ без реєстраційного номеру, не зареєстрованим у встановленому законом порядку, та будучи позбавленим права керування транспортним засобом на підставі постанови Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19.05.2021, чим порушив п.п. 2.9 г, 2.1 л ПДР України. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушень передбачених ч.4 ст. 126, ч.6 ст. 121 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. (а.с. 7).

Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Оскаржуючи вказану постанову, позивач заперечував факт керування ним транспортним засобом - трактором, вказував про не конкретизацію порушення та розгляд справи на місці вчинення правопорушення, за відсутності захисника, неврахування при накладенні стягнення на нього його матеріального та сімейного стану.

Дослідивши зміст вказаної постанови, суду не вдалося встановити, порушення яких саме пунктів ПДР України ставилося у вину ОСОБА_1 , при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до наданої суду копії постанови, якість якої не дозволяє її читання, до постанови ніякі інші документи не додавалися. Разом з тим, з метою з`ясування всіх обставин справи, підтвердження або спростування доводів позивача щодо не конкретизації інкримінованого порушення, судом на виконання ч.4 ст. 9 КАС України, з КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, витребовувалися належним чином завірена копія постанови, якість якої дозволяла б вільне читання та встановлення факту зазначення в ній конкретних пунктів, порушення яких ставиться в вину ОСОБА_1 , а також витребовувався відеозапис з місця події, з метою підтвердження або спростування обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом, подання ним клопотань, зокрема щодо участі у розгляді справи захисника.

Однак, на виконання ухвали суду вказані документи та записи не надано, зазначено лише про те, що наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 2270 від 04.11.2021 Марцинішина В.В. відсторонено від службових обов`язків.

Заперечуючи проти позову, ГУНП в Дніпропетровській області, обмежилося лише зазначенням того, що постанова відповідає законодавству, а ГУНП в Дніпропетровській області не є належним відповідачем по справі.

Разом з тим, суд критично оцінює заперечення відповідача про його неналежність, оскільки оскаржувана постанова складена Марцинішиним В.В. , який є інспектором ВРПП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, що є структурним підрозділом ГУНП в Дніпропетровській області, яке в свою чергу, в силу ст. 13, 15 Закону України «Про національну поліцію» є територіальним органом поліції, створеним зі статусом юридичної особи. Вказане зокрема підтверджено в тим, що саме ГУНП в Дніпропетровській області видавало наказ про відсторонення вказаного інспектора від службових обов`язків.

Твердження відповідача про те, що ГУНП в Дніпропетровській області не наділено повноваженнями складати постанови в справах про адміністративні правопорушення, суд розцінює критично, оскільки відповідно до ст. 222 КУпАП, саме органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 6 ст. 121, ч.4 ст. 126 КУпАП, а від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Отже, при розгляді справ даної категорії поліцейські діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а тому належним відповідачем у вказаній категорії справ є саме відповідний орган, в повноваження якого входить розгляд справ про притягнення до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а, від 09 квітня 2020 року у справі №181/581/17(2-а/181/17/17).

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що ГУНП в Дніпропетровській області є належним відповідачем по справі.

Заперечень щодо інших обставин повідомлених позивачем, зокрема заперечення факту керування ним транспортним засобом, не забезпечення права на захист, ні відповідачем, ні третьою особою суду не надано, як не надано доказів на їх спростування, хоча такі докази суд витребовував.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП; в постанові необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відмови від інших доказів, на які посилається правопорушник.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Беручи до уваги викладене, зокрема наявність заперечення відповідачем факту керування ним транспортним засобом, залишення не розглянутим інспектором його клопотання про участь при розгляді справи захисника, що є одним із основоположних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не наданням відповідачем та третьою особою доказів на спростування вказаних обставин, враховуючи, що сама лише постанова у справі про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження по даній справі не може бути єдиним та беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаних правопорушень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, оскільки перед судом не доведено наявність законних підстав для прийняття оскаржуваної постанови, не доведення факту наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушень передбачених ч.4 ст. 126 та ч.6 ст. 121 КУпАП, у зв`язку з не доведенням факту керування останнім транспортним засобом та забезпечення його права на захист.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 121, 126 Кодексу адміністративного судочинства України, та ст. 250-251 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, третя особа інспектор РПП КРУП старший лейтенант поліції Марцинішин Василь Васильович, про визнання дій незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову серії БАБ № 104757 від 17 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126, ч. 6 ст. 121 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною 4 статті 126, ч. 6 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.В. Березюк