Вирок № 102801695, 27.01.2022, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/105/22

Номер провадження 1-кп/573/38/22

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2022 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Півньової О.М.,

прокурора - Макаренко А.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Білорусії, Брестської області, Столінського району, с. Білоуша, мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, у лікаря нарколога, психіатра на обліку не перебуває, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 1971 КК України,

в с т а н о в и в :

З метою ведення особистого селянського господарства, діючи умисно, всупереч вимогам ст. ст. 112, 116-126 ЗК України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки, у точно невстановлений під час досудового розслідування день і час у травні 2021 року ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, без кадастрового номера, особливо цінних земель з шифром агровиробничої групи ґрунтів 53д, яка не надана у власність або користування та розташована на території Куянівського старостинського округу Білопільської міської ради, поблизу вул. Шкільної, що в с. Новопетрівка, Сумського району, Сумської області, площею 1,2 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5920684900:02:002:0638, яку за допомогою найманої праці невстановлених осіб та сільськогосподарської техніки засіяв соєю.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та дав покази, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Зокрема, показав, що в травні 2021 року, точної дати не пам`ятає, поблизу вул. Шкільної, що в с. Новопетрівка, Сумського району, Сумської області, за допомогою техніки розорав і засіяв соєю земельну ділянку площею 1,2 га, не маючи на це жодних дозвільних документів.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а тому в суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Також судом учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

За таких обставин, суд дії ОСОБА_1 кваліфікує за ч. 2 ст. 1971 КК України, оскільки він вчинив самовільне зайняття земельної ділянки щодо земельних ділянок особливо цінних земель.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким, обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який негативно характеризується за місцем проживання. Обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин, своєю поведінкою під час досудового розслідування та судового провадження прагнув зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки він правдиво повідомив про обставини його вчинення; добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання, під час судового розгляду не встановлено.

Тому суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, буде покарання на підставі ст. 69 КК України у виді штрафу, перейшовши до більш м`якого покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 1971 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України, і призначити йому покарання на підставі ст. 69 КК України у виді штрафу в доход держави в розмірі 230 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3910 (три тисячі дев`ятсот десять) гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя -