Ухвала суду № 102796767, 25.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.01.2022Справа № 910/20765/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРАН ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПРУВ МЕДИКЕЛ"

про стягнення 55 560,00 грн.

Суддя Привалов А.І.

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОРАН ГРУП" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПРУВ МЕДИКЕЛ" про стягнення коштів у сумі 55 560,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зобов`язання, які виникли між позивачем та відповідачем за Договором №374-19 від 27.09.2019, припинились у зв`язку із неможливістю їх виконання, відтак позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 55 560,00 грн, на яку не були надані послуги за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/20765/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з огляду на малозначність даної справи.

24.01.2022 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про відмову від позову. Дана заява обґрунтована тим, що після направлення позову до суду відповідач у добровільному порядку задовольнив майнові вимоги позивача. Відтак, позивач просить закрити провадження у справі та вирішити в ухвалі питання про повернення позивачу з бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а також про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи та заяву позивача, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до положень статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення, у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Як встановлено судом, в заяві позивач вказав, що відмовляється від позову по справі №910/20765/21. Подана заява підписана представником позивача (адвокатом) М.В. Пустовим, що діє на підставі ордера серії АВ № 1022362 від 17.11.2021, в якому міститься відмітка, що права адвоката не обмежуються Договором про надання правової допомоги.

Також, в поданій заяві зазначено, що позивачу відомі наслідки відмови від позову.

Пунктом 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Як вбачається з поданої заяви про відмову від позову, позивач просить повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору в сумі 1135,00 грн підлягають поверненню з державного бюджету, а в іншій частині - віднесенню на позивача.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд відзначає слідуюче.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви до суду позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, у зв`язку із розглядом справи, а саме судовий збір - 2 270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката - 15000,00 грн.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Суд звертає увагу, що у матеріалах справи, станом на дату постановлення ухвали про закриття провадження у справі, міститься: Договір про надання правової допомоги від 02.11.2021, укладений між ТОВ "ЛОРАН ГРУП" та Адвокатським бюро «Максима Пустового»; Додаткова угода № 1 до Договору про надання правової допомоги від 02.11.2021, у п.1.1 якої визначено розмір винагороди (гонорару) Бюро в розмірі 15 000,00 грн за підготовку та подання позовної заяви до господарського суду щодо стягнення заборгованості з ТОВ "ІМПРУВ МЕДИКЕЛ", а також за вчинення інших дій, пов`язаних з розглядом даної справи; копія платіжного доручення № 579 від 04.11.2021 про сплату ТОВ "ЛОРАН ГРУП" на рахунок АБ «Максима Пустового» 15000,00 грн; ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1022362 від 17.11.2021.

Як встановлено судом позовну заяву та заяву про відмову від позову підписано адвокатом Пустовим М.В., що свідчить про надання правової допомоги ТОВ "ЛОРАН ГРУП" у відповідності з умовами договору.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що всупереч ч. 3 ст. 126 ГПК України заявником не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), а за умовами договору про надання правової допомоги, гонорар адвоката визначено у фіксованій сумі.

Відтак, суд вважає, що відшкодування позивачем понесених відповідачем витрат на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, співрозмірності, а розмір таких витрат є необґрунтовано високим та суттєво завищеним, враховуючи ціну позову.

З огляду на викладене, враховуючи складність та розумну необхідність витрат для розгляду даної справи у суді першої інстанції, на переконання суду, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 130, 231 (п. 4 ч.1), 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРАН ГРУП" від позову.

2. Закрити провадження у справі № 910/20765/21.

3. Повернути на підставі даної ухвали Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛОРАН ГРУП" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, код ЄДРПОУ 40571542) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1135,00 грн., сплачений на підставі квитанції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.2354857849.1 від 24.11.2021, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи № 910/20765/21.

4. Дана ухвала є підставою для повернення судового збору, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПРУВ МЕДИКЕЛ" (01042, м. Київ, б-р М. Приймаченко, буд. 1/27, кімн.506-4; код ЄДРПОУ 34349243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРАН ГРУП" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, код ЄДРПОУ 40571542) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Видати наказ.

6. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано: 25.01.2022.

Суддя А.І. Привалов