Ухвала суду № 102796452, 25.01.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

25.01.2022м. ДніпроСправа № 904/6691/20 (910/18605/19)

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Владимиренко І.В., розглянувши матеріали позовної заяви в межах справи № 904/6691/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" (49027, м. Дніпро, пл. Соборна, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 05808592)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс"

про визнання договору недійсним

Представники:

від позивача прокурор відділу Богомол О.М. посв. №058535 дійсне до 07.12.25р.

від АТ "Укрексімбанк" представник Малік Т.І. дов. № 0024701/8706-21 від 12.03.21р.

від Кабінету міністрів України представник Коссович А.О. витяг з ЄДР

від відповідача ліквідатор Шиман Є.О. посв. №1758 від 05.11.15р.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання недійсним договору від 21.06.2018 року №15111 на підставі ст.ст. 203, 525, 526, 614, 629, 631 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2020 року.

09.11.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву на 09.12.2020 року.

09.12.2020 року прокурором в судовому засіданні подано клопотання про повернення справи на стадію підготовчого провадження.

09.12.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву на 13.01.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 року суд перейшов зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження.

13.01.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 01.02.2021 року.

01.02.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 15.03.2021 року.

15.03.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 05.04.2021 року.

05.04.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 26.04.2021 року.

26.04.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 26.05.2021 року.

26.05.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 09.06.2021 року.

09.06.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 14.06.2021 року.

14.06.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 30.08.2021 року.

20.08.2021 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про передачу справи за підсудністю для її розгляду в межах справи про банкрутство відповідача.

30.08.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 06.09.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 передано справу №910/18605/19 за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи №904/6691/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс".

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2021р. матеріали справи №904/6691/20 (910/18605/19) передані до розгляду судді Владимиренко І.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 прийнято матеріали справи №904/6691/20 (910/18605/19) за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання договору недійсним до розгляду в межах провадження у справі №904/6691/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" (49027, м. Дніпро, пл. Соборна, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 05808592). Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.11.2021 об 11:40год. Викликано у судове засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою.

15.11.2021 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання прийнято до розгляду.

16.11.2021 до суду від АТ "Укрексімбанк" надійшло клопотання (заява) про залишення позовної заяви без розгляду. Судом клопотання прийнято до розгляду.

16.11.2021 до суду від АТ "Укрексімбанк" надійшли пояснення по справі. Судом пояснення прийняті до відома.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021 відкладено підготовче засідання на 08.12.2021 о 12:00 год.

07.12.2021 від Заступника Генерального прокурора України до суду надійшли заперечення на клопотання представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про залишення позову без розгляду. Судом заперечення прийняті до відома.

В підготовчому засіданні 08.12.2021 в присутності представників сторін, господарським судом оголошено перерву до 28.12.2021 о 10:40 год.

21.12.2021 до суду від представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24.12.2021 на електронну пошту суду від представника АТ "Укрексімбанк" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.12.2021 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2021 продовжено підготовче провадження на 30 днів. Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено підготовче засідання на 25.01.2022 об 11:00 год. Викликано у судове засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою.

21.01.2022 до суду від представника відповідача надійшли пояснення щодо клопотання представника АТ "Укрексімбанк" про залишення позову без розгляду, в яких ліквідатор ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" просив суд залишити позовну заяву Заступника Генерального прокурора України № 05/2/1-132-19 від 20.12.2019, що подана в інтересах держави в особі Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Кабінету Міністрів України до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання договору недійсним, без розгляду. Судом письмові пояснення прийнято до відома.

24.01.2022 до суду від представника АТ "Укрексімбанк" надійшли доповнення до заяви (клопотання) про залишення позову без розгляду. Судом доповнення до заяви (клопотання) про залишення позову без розгляду прийнято до відома.

В підготовче засідання 25.01.2022 (об 11:00 год.) з`явились прокурор, представники АТ "Укрексімбанк", Кабінету міністрів України та відповідача.

В підготовчому засіданні, призначеному на 25.01.2022 об 11:00 год. в присутності представників сторін, господарським судом оголошувалась перерва до 25.01.2022 о 15:00 год.

В підготовче засідання 25.01.2022 (о 15:00 год.) з`явились прокурор, представники АТ "Укрексімбанк", Кабінету міністрів України та відповідача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Господарський суд, розглянувши в судовому засіданні 25.01.2022 матеріали справи, клопотання (заяву) АТ "Укрексімбанк" про залишення позову без розгляду, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, прийшов до наступних висновків.

В обґрунтування клопотання (заяву) про залишення позовної заяви без розгляду АТ "Укрексімбанк" посилалось на те, що на виконання ч.ч.3-5 ст.53 ГПК України прокурор при поданні позовної заяви не обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави уповноваженими державними органами, які здійснюють регулювання у спірних правовідносинах.

Предметом спору у справі є цивільно-правовий договір новації, укладений між Банком та АТ “АК “Богдан Моторс”. Кабінет Міністрів України хоча і є державним органом, але в даному випадку є особою, яка від імені держави виступає єдиним акціонером Банку, здійснює функції управління корпоративними правами держави у АТ “Укрексімбанк” та не наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави в судовому порядку щодо оскарження дійсності договору новації, укладеного між Банком та АТ “АК “Богдан Моторс”.

За твердженням представника АТ "Укрексімбанк" лист, який було додано до позовної заяви Прокурора та який було адресовано на адресу Кабінету Міністрів України в особі Прем`єра-міністрів України Гончарука О.В., не містить перелік заходів, які мали би вчинити органи державної влади, зокрема, Кабінету Міністрів України, та який мав би бути наділений повноваженнями щодо, зокрема, але не виключно, регулювання/контролю діяльності Банку.

Відповідно до Статуту Банк у своїй діяльності керується Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України “Про Національний банк України, “Про акціонерні товариства”, іншими законами України, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку, а також державних органів, прийнятими відповідно до визначеної законом їх компетенції щодо контролю за діяльністю Банку як суб`єкта господарювання та суб`єкта режимно-секретної діяльності, положеннями цього Статуту, а також нормативними документами Банку.

Банк не відповідає за зобов`язаннями держави, а держава не відповідає за зобов`язаннями Банку, крім випадків, передбачених законом або договором. Банк є економічно самостійним і повністю незалежним від органів державної влади і органів місцевого самоврядування в рішеннях та діях, пов`язаних з його оперативною діяльністю.

Перевірку діяльності Банку мають право здійснювати державні органи на підставі, в межах компетенції та в порядку, визначеному законами України.

Банківське регулювання та банківський нагляд за діяльністю Банку здійснюються Національним банком у порядку, встановленому законодавством, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів Банку.

Національним банком України вживається система контролю та активних впорядкованих дій, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку - банківський нагляд (ст.1 Закону України “Про Національний банк України”). Так, Національний банк України, зокрема, встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна (п.4 ч.1 ст.7 Закону України “Про Національний банк України”).

Статтею 37 Закону України “Про банки та банківську діяльність” передбачено, що Національний банк України має право надати загальним зборам учасників банку та/або раді банку письмові рекомендації щодо підвищення радою банку та/або правлінням банку ефективності управління та контролю за діяльністю банку, якщо за результатами проведеної оцінки Національний банк України має підстави вважати, що в межах повноважень зазначених органів не забезпечується ефективне управління та контроль за діяльністю банку.

З урахуванням викладеного, представник АТ "Укрексімбанк" зазначив, що Національний банк України є головним органом у системі центральних органів державної влади, до основних завдань якого належить, зокрема, банківський нагляд з метою забезпечення стабільності банківської системи в Україні, а спірний договір було укладено між АТ “Укрексімбанк” та юридичною особою, таким чином, представництво Прокуратурою інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України у справі №910/18605/19 є помилковим та незаконним, а Прокурор не звертався до Національного банку України відповідно до приписів ст.23 Закону та Національний банк України не є учасником справи.

Також, представник АТ "Укрексімбанк" зазначив, що законодавством не передбачена можливість здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі господарського товариства, в тому числі, і у випадку, якщо акціонером таких господарського товариства є держава та таке господарське товариство, на думку прокурора, здійснює неналежний захист державних інтересів. Більш того, нормою абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” встановлена пряма заборона для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави навіть в особі державних компаній.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 37 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” інтереси Кабінету Міністрів України у судах представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України.

В Положенні про Міністерство юстиції України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, представництво інтересів Кабінету Міністрів України в судах загальної юрисдикції віднесено до основних завдань Міністерства юстиції України (пп. 54 п. 3).

Представник АТ "Укрексімбанк" зазначив, що Прокурором не надано жодного доказу неможливості представництва Міністерством юстиції України інтересів Кабінету Міністрів України в судах загальної юрисдикції.

З урахуванням наведеного представник АТ "Укрексімбанк" вважає, що прокурор не може замінювати відповідного суб`єкта - Національний банк України, як орган уповноважений державою здійснювати банківський нагляд та якому на законодавчому рівні встановлено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Національним банком України надано однозначні висновки про відсутність порушень банківського законодавства при прийнятті АТ “Укрексімбанк” рішення про реструктуризацію зобов`язань АТ “АК “БОГДАН МОТОРС” та укладанні Договору новації, а також встановлено, що рішення щодо можливості здійснення реструктуризації проблемної заборгованості АТ “АК “БОГДАН МОТОРС” прийнято АТ “Укрексімбанк” у відповідності до внутрішньо банківських документів. На думку представника АТ "Укрексімбанк" Прокурор при поданні позову вийшов за межі наданих йому повноважень, що, відповідно, свідчить про порушення положень ст. 19 Конституції України, якими встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В свою чергу, відсутність законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави шляхом подання позову, свідчить про подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. ст. 226 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд вбачає наявність підстав для залишення позову у даній справі без розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності;

2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду;

6) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду;

7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

9) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

11) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому, обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина четверта мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, враховуючи роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини третя і четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи №1604 (2003) від 27.05.2003 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Господарський суд звертає увагу на те, що саме лише посилання Прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави ), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

При цьому, з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" надає можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Заступник Генерального прокурора України звернувся із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання недійсним договору від 21.06.2018 № 151118КЗ, укладеного між АТ “Укрексімбанк” та АТ “АК “Богдан Моторс”.

Як вбачається з позовної заяви, а також із заперечень прокуратури на клопотання представника АТ "Укрексімбанк" про залишення позовної заяви без розгляду, в яких викладено доводи прокурора, що необхідність захисту інтересів держави прокурор аргументував тим, що у спірних правовідносинах з боку банку та відповідача було допущено суттєве порушення економічних інтересів держави.

Прокурор зазначив, що на виконання вимог абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, з метою з`ясування позиції Уряду стосовно дотримання законодавства та інтересів держави під час укладення оспорюваної угоди, Генеральною прокуратурою України 10.10.2019 було направлено лист на ім`я Прем`єр-міністра України Гончарука О.В.

У відповідь на вказаний лист, 19.12.2019 Прем`єр-міністром України повідомлено, що враховуючи обставини, які склалися унаслідок укладення вказаних договорів, у разі наявності у Генеральної прокуратури України інформації щодо наявності в діях посадових осіб банку ознак порушень, що призвели до завдання шкоди державним інтересам України, Кабінет Міністрів України звертається до Генеральної прокуратури України з проханням про вжиття відповідних заходів представницького характеру.

Також, Генеральною прокуратурою України 30.10.2019 направлено лист голові правління АТ “Укрексімбанк” з метою з`ясування позиції стосовно дотримання вимог законодавства та інтересів держави під час укладання оспорюваного договору, чи вживалися або будуть вживатися заходи щодо врегулювання зазначеної ситуації, у тому числі цивільно-правового характеру, для захисту інтересів держави. У відповідь отримано лист від 25.11.2019 №0017600/28971-19 про відсутність правових підстав для розкриття банківської таємниці.

Водночас, як зазначає прокурор, Кабінет Міністрів України та АТ “Укрексімбанк” самостійно не звернулися з відповідним позовом до суду, що на думку прокурора є підставою для захисту інтересів держави в судовому порядку.

Господарський суд зазначає, що достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокурора є встановлення факту не звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави, протягом розумного строку після отримання повідомлення Прокурора надісланого в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Під час вирішення питання щодо підтвердження доказами, які відповідають вимогам належності, допустимості та допустимості “неналежного” здійснення захисту інтересів держави Кабінетом Міністрів України необхідно керуватись нормою ч. 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, яка зобов`язує прокурора здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.

Водночас, з метою забезпечення належної організації діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді, Генеральним прокурором наказано органам прокуратури у разі виявлення випадків нездійснення або здійснення неналежним чином органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави, а також ознак адміністративного чи кримінального правопорушень одночасно із заходами представницького характеру за наявності підстав здійснювати передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (п. 5.1. Наказу №186).

У постанові від 21.12.2018 у справі №922/901/17 Верховний Суд зробив висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо)”.

Аналогічні висновки були зроблені у також у постановах Верховного Суду: від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справі № 925/650/18, від 17.04.2019 у справі № 923/560/18, від 18.04.2019 у справі № 913/299/18, від 13.05.2019 у справі № 915/242/18, від 10.10.2019 у справі № 0440/6738/18.

Таким чином, належними доказами в обґрунтування неналежного здійснення Кабінетом Міністрів України захисту інтересів держави є відвідні документи, що вказують на здійснення передбачених законом дій щодо порушення відповідного провадження за встановленими ознаками адміністративного чи кримінального правопорушення щодо посадових осіб Кабінету Міністрів України.

В той же час, Прокурором не надано суду доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення відповідного провадження за встановленими ознаками адміністративного чи кримінального правопорушення (наприклад, за фактом службової недбалості) щодо посадових осіб Кабінету Міністрів України у зв`язку з неналежним здійсненням повноважень щодо захисту інтересів держави.

Також слід зазначити, що здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною (зазначений висновок кореспондує висновкам Верховного Суду, що наведені в його постанові від 24.10.2019 у справі № 924/1195/18).

Однак, в поданому прокурором позові відсутні посилання на будь-які неналежні дії чи неналежні рішення суб`єкта владних повноважень у зв`язку з укладенням Договору новації, який прокурор у позові просить визнати недійсним.

Натомість, прокурор в позові вказує на бездіяльність з боку Кабінету Міністрів України у вжитті заходів щодо захисту інтересів держави шляхом подання відповідної позовної заяви про визнання Договору новації недійсним.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

З метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.

В той же час прокурор у позові не навів причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України як органу державної влади, до компетенції якого, на думку прокурора, віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави шляхом подання позову про визнання недійсним укладеного АТ “Укрексімбанк” договору та який неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави. В обґрунтування підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України прокурором в позові зазначено, що відповідно до статуту АТ “Укрексімбанк”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.2000 № 1250, цей банк є державним та єдиним його акціонером, якому належить 100 відсотків акцій у статутному капіталі банку, є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у банку здійснює Кабінет Міністрів України, який виконує також функції вищого органу банку”. Кабінет Міністрів України згідно зі ст.ст. 113, 116 Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону”. За ч. 1 ст. 2 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення виконання Конституції та законів України, актів Президента України; здійснення управління об`єктами державної власності відповідно до закону”; “відповідних заходів Кабінетом Міністрів України та АТ “Укрексімбанк” не вжито, що свідчить про неналежне здійснення захисту державних інтересів з боку вказаних осіб”. Кабінет Міністрів України, АТ “Укрексімбанк” не вжили заходів щодо визнання недійсним договору, указане свідчить про їх бездіяльність, а тому такий позов пред`являє Генеральна прокуратура України.

В силу норми ч. 1 ст. 37 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” Кабінет Міністрів України може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

При цьому, згідно з нормами ч. 2 ст. 37 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” інтереси Кабінету Міністрів України у судах представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.п. 54 п. 3 Положення про Міністерство юстиції України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, представництво інтересів Кабінету Міністрів України в судах загальної юрисдикції віднесено до основних завдань Міністерства юстиції України.

Водночас прокурором не надано до суду доказів в обґрунтування неможливості представництва Міністерством юстиції України інтересів Кабінету Міністрів України в судах загальної юрисдикції.

В той же час, прокурор може представляти законні інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, про що було зазначено вище, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. При цьому, відповідне обґрунтування повинно бути підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами.

Враховуючи викладене вище, господарський суд приходить до висновку, що лист Кабінету Міністрів України № 30842/0/2-19 від 19.12.2019 адресований Генеральному прокурору у відповідь на його звернення, що містить прохання про вжиття відповідних заходів представницького характеру, у разі наявності у Генеральної прокуратури України інформації щодо наявності в діях посадових осіб банку ознак порушень, що призвели до завдання шкоди державним інтересам України, не може вважатись, в розумінні вимог ст.ст. 75, 77, 78 ГПК України, належним, допустимим та достовірним доказом наявності у прокурора підстав для подання позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Також, господарський суд зазначає, що повноваження Кабінету Міністрів України, як суб`єкта, який виконує функції вищого органу управління АТ “Укрексімбанк” визначені Законом України “Про банки і банківську діяльність” та Статутом АТ “Укрексімбанк”.

В силу норми ч. 7 ст. 7 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та п. 80 Статуту АТ “Укрексімбанк” до виключної компетенції Кабінету Міністрів України як вищого органу управління АТ “Укрексімбанк” належить: 1) визначення основних (стратегічних) напрямів діяльності АТ “Укрексімбанк” та затвердження звітів про їх виконання; 2) схвалення стратегії розвитку АТ “Укрексімбанк”, затвердженої наглядовою радою; 3) внесення змін до статуту АТ “Укрексімбанк”; 4) збільшення або зменшення статутного капіталу АТ “Укрексімбанк”; 5) призначення та припинення повноважень членів наглядової ради в порядку та з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 Закону України “Про банки і банківську діяльність”; 6) затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладаються з членами наглядової ради, обрання особи, уповноваженої на підписання цивільно-правових договорів з членами наглядової ради; 7) встановлення розміру винагороди членів наглядової ради, в тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат; 8) затвердження положення про винагороду членів наглядової ради, вимоги до якого встановлюються Національним банком; 9) затвердження звіту про винагороду членів наглядової ради, вимоги до якого встановлюються Національним банком; 10) затвердження річного звіту АТ “Укрексімбанк”; 11) затвердження заходів за результатами розгляду звіту наглядової ради, в тому числі про виконання стратегії розвитку АТ “Укрексімбанк”; 12) покриття збитків та розподілу прибутку; 13) затвердження розміру річних дивідендів; 14) затвердження положення про наглядову раду; 15) зміни типу акціонерного товариства, у формі якого існує АТ “Укрексімбанк”; 16) емісії акцій, їх дроблення або консолідації; 17) викупу АТ “Укрексімбанк” акцій власної емісії; 18) анулювання або продажу викуплених акцій АТ “Укрексімбанк”; 19) реорганізації АТ “Укрексімбанк”, обрання комісії з реорганізації АТ “Укрексімбанк”; 20) ліквідації АТ “Укрексімбанк”, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії, ліквідатора) АТ “Укрексімбанк”, затвердження ліквідаційного балансу; 21) встановлення критеріїв відбору зовнішнього аудитора АТ “Укрексімбанк”; 22) надання згоди на вчинення значного правочину за поданням наглядової ради; 23) надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, у випадках та порядку, що встановлені Законом України “Про акціонерні товариства”, з урахуванням положень статті 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

За положеннями ч. 7 ст. 7 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та п. 80 Статуту АТ “Укрексімбанк” Кабінет Міністрів України як вищий орган управління АТ “Укрексімбанк” не наділений правом приймати рішення з питань діяльності АТ “Укрексімбанк”, що не належать до його виключної компетенції та не бере участі в поточному управлінні АТ “Укрексімбанк”.

З зазначеного вбачається, що захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, укладеного АТ “Укрексімбанк”, не є правом Кабінету Міністрів України, як суб`єкта, який виконує функції вищого органу управління АТ “Укрексімбанк”.

Одночасно із цим господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Із змісту ст. 66 Закону України “Про банки і банківську діяльність” вбачається, що державне регулювання діяльності банків покладено на Національний банк України, який здійснює державне регулювання діяльності банків у формі адміністративного регулювання (реєстрації банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляду за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків) та індикативного регулювання (встановлення обов`язкових економічних нормативів; визначення норм обов`язкових резервів для банків; встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; визначення процентної політики; рефінансування банків; кореспондентських відносин; управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; операцій з цінними паперами на відкритому ринку; імпорту та експорту капіталу).

Стаття 1 Закону України “Про Національний банк України” визначає поняття банківського нагляду як систему контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

В силу приписів ст. 55 Закону України “Про Національний банк України” саме Національний банк України здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів.

Згідно з нормами ст. 71 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кожний банк є об`єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами. Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України. Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обґрунтованих підстав. Уповноважені Національним банком України особи мають право одержувати від банку інформацію, документи та їх копії, письмові пояснення з питань діяльності банку, а також вилучати копії документів, що свідчать про порушення законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

У разі порушення банками банківського, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, визначені нормою ст. 74 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Господарським судом встановлено, що на виконання наказу Голови Національного банку України від 15.01.2019 №16-но Національним банком України було проведено позапланову інспекційну перевірку АТ “Укрексімбанк” з питання дотримання АТ “Укрексімбанк” вимог банківського законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України під час здійснення операцій з АТ “АК “БОГДАН МОТОРС”, а саме, договору від 21.06.2018 №151118КЗ.

За результатами даної перевірки, Національним банком України було надано звіт про інспекційну перевірку АТ “Укрексімбанк”, в якому зазначено, що за результатами інспектування порушення банківського законодавства при прийнятті АТ “Укрексімбанк” рішення про реструктуризацію зобов`язань АТ “АК “БОГДАН МОТОРС” та укладанні Договору новації не встановлено, а також Національним банком України встановлено, що рішення щодо можливості здійснення реструктуризації проблемної заборгованості АТ “АК “БОГДАН МОТОРС” прийнято АТ “Укрексімбанк” у відповідності до внутрішньо банківських документів.

Отже, в матеріалах справи наявні висновки Національного банку України про відсутність порушень банківського законодавства при прийнятті АТ “Укрексімбанк” рішення про реструктуризацію зобов`язань АТ “АК “БОГДАН МОТОРС” та укладанні Договору новації, а також встановлено, що рішення щодо можливості здійснення реструктуризації проблемної заборгованості АТ “АК “БОГДАН МОТОРС” прийнято АТ “Укрексімбанк” у відповідності до внутрішньо банківських документів.

Як вже було зазначено вище, наявність у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави кореспондується з наявністю підтверджених належним чином підстав, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, а саме підстав, підтверджених належними, допустимими та достовірними доказами. При цьому, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Також, недотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 не підтверджує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі АТ “Укрексімбанк” господарський суд зазначає наступне.

У якості обґрунтування підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі АТ “Укрексімбанк” прокурор, посилаючись на положення ст. 7 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, що регламентує особливості функціонування державних банків, в позові зазначив, що відповідно до статуту АТ “Укрексімбанк”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.2000 № 1250, цей банк є державним та єдиним його акціонером, якому належить 100 відсотків акцій у статутному капіталі банку, є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у банку здійснює Кабінет Міністрів України, який виконує також; функції вищого органу управління банку”. Відповідних заходів Кабінетом Міністрів України та АТ “Укрексімбанк” не вжито, що свідчить про неналежне здійснення захисту державних інтересів з боку вказаних осіб”, а тому такий позов пред`являє Генеральна прокуратура України.

Статтею 7 Закону України “Про банки та банківську діяльність” визначено, що державний банк може існувати лише у формі акціонерного товариства.

Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ст. 3 Закону України “Про акціонерні товариства”).

В той же час, законодавством не передбачена можливість здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі господарського товариства, в тому числі, і у випадку, якщо акціонером таких господарського товариства є держава та таке господарське товариство, на думку прокурора, здійснює неналежний захист державних інтересів.

Абзацом 3 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” встановлена пряма заборона для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

В силу норм абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, виконуючи субсидіарну роль під час представництва інтересів держави в суді, замінює в судовому провадженні відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень (а не господарське товариство), який всупереч вимог закону не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави (зазначений висновок кореспондує висновкам Верховного Суду, що наведені в його постанові від 24.10.2019 у справі № 924/1195/18).

АТ “Укрексімбанк” не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єкт владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 5, 6, 13 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.2000 №1250 АТ “Укрексімбанк” є державним банком, юридичною особою приватного права, з організаційно-правовою формою - акціонерне товариство та типом акціонерного товариства - приватне.

Згідно з п. 15 Статуту, АТ “Укрексімбанк” має право від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, у тому числі вчиняти правочини (договори, контракти), бути учасником судового процесу (позивачем, відповідачем) в судах, третейських судах, Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України та міжнародних судових інстанціях. Крім того, АТ “Укрексімбанк” розробляє та впроваджує здійснення заходів для правового захисту своїх інтересів, фінансової, господарської та інформаційної безпеки, охорони свого майна та грошових коштів (п. 30 Статуту).

При цьому, відповідно до п. 87 Статуту Голова правління АТ “Укрексімбанк”, зокрема, діє без довіреності від імені банку, представляє інтереси банку в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, юридичних особах як в Україні, так і за її межами; видає довіреності від імені банку; підписує позовні заяви від імені банку.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про банки та банківську діяльність” (спеціального закону, який регулює відносини, зокрема, під час діяльності банків) банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

Отже, АТ “Укрексімбанк” є самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, яка наділена правом на здійснення своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Суд звертає увагу на порушення заборони, закріпленої в частині третій статті 23 Закону, позов у цій справі пред`явлений Прокурором в інтересах АТ “Укрексімбанк”, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження. Навпаки, визначений Прокурором позивач - АТ “Укрексімбанк” за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством, самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб`єкту самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді. Подібні правові висновки викладені в постановах Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17, від 15.09.2020 у справі № 911/551/19, від 04.01.2021 у справі № 911/1150/20.

Суд приймає до уваги правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 в якій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Також із змісту Статуту вбачається, що АТ “Укрексімбанк” є власником набутого у результаті правонаступництва майна (майнові права) (п.16); володіє, користується і розпоряджається своїм майном та коштами відповідно до мети і предмета своєї діяльності, передбачених цим Статутом (п.17); несе ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є його власністю (п.18); самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном та коштами відповідно до законодавства (п. 22); не відповідає за зобов`язаннями держави, а держава не відповідає за зобов`язаннями АТ “Укрексімбанк”, крім випадків, передбачених законом або договором (п. 23); є економічно самостійним і повністю незалежним від органів державної влади і органів місцевого самоврядування в рішеннях та діях, пов`язаних з його оперативною діяльністю (п. 25); провадить свою діяльність на комерційній основі, набуває, володіє, користується та розпоряджається майном, у тому числі будівлями, спорудами, устаткуванням, інвентарем, фондами та коштами, які належать йому на праві власності відповідно до законодавства (п. 26).

Господарським судом враховано правові позиції Верховного Суду, які викладені в ухвалі від 29.01.2018 у справі №910/23042/16 щодо можливості здійснення представництва прокурором інтересів держави в особі ПАТ “Українська залізниця”, єдиним акціонером якого, як і у АТ “Укрексімбанк”, є держава в особі Кабінету Міністрів України. Так, Верховним Судом у вказаній справі було встановлено, що посилання Заступника прокурора міста Києва в обґрунтування підстав звернення, що засновником товариства відповідно до пункту 25 Статуту є держава в особі Кабінету Міністрів України, а управління корпоративними правами держави стосовно товариства здійснює Кабінет Міністрів України, не наділяє прокуратуру правом щодо захисту прав та інтересів цього товариства. Як вбачається із пункту 12 Статуту, товариство є юридичною особою із дня державної реєстрації. Згідно з пунктом 14 Статуту товариство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом. Товариство діє на принципах повної господарської самостійності і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов`язань (пункт 19 Статуту). Пункт 22 Статуту зазначає, що товариство не відповідає за зобов`язаннями держави, а держава не відповідає за зобов`язаннями товариства. Товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями у межах належного йому майна, набутого на праві власності відповідно до законодавства. Оскільки ПАТ "Українська залізниця" не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, як того вимагає стаття 23 Закону України "Про прокуратуру", то відповідно, немає підстав для представництва товариства із посиланням на зазначену норму”.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку про відсутність у прокурора права на представництво, захист прав та інтересів АТ “Укрексімбанк” під час здійснення господарського судочинства.

Отже, за наведених прокурором обставин щодо необхідності звернення до суду для захисту інтересів держави, суд вважає, що прокурором не підтверджено належними та допустимими доказами підстави для здійснення представництва інтересів у даній справі №910/18605/19.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у п. 83 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначено, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.

З огляду на вищевикладені обставини, господарський суд вважає за необхідне клопотання (заяву) АТ "Укрексімбанк" про залишення позову без розгляду задовольнити.

На підставі наведеного, позовна заява, подана Заступником Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 частини 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання недійсним договору від 21.06.2018 року №15111 укладеного між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Приватним акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду Дніпропетровської області в 10-ти денний строк.

Повний текст ухвали підписано 27.01.2022р.

Суддя І.В. Владимиренко