Рішення № 102785175, 17.01.2022, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3052/21

Провадження № 2/456/261/2022

РІШЕННЯ

іменем України

17 січня 2022 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Карпин О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки,

встановив:

Позивач АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» звернувся до суду з позовам та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму боргу із сплати неустойки в розмірі 8215,59 грн. та судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 25 травня 2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 39, предметом якого є строкове платне користування державним окремим індивідуально визначени майном - частини нежитлового приміщення, яке знаходиться в будівлі кип`ятильні, загальною площею 16,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі ВП «Станція Стрий» ДТГО «Львівська залізниця» (балансоутримувач). Додатковим договором від 08.05.2012 до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 39 від 25.05.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції та продовжено термін дії до 22.05.2015 року. Додатковим договором від 17.07.2015 до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 39 від 25.05.2009 пункт 10.1 договору викладено в новій редакції та продовжено термін дії до 31.12.2015 року. Пунктом 1 додаткового договору від 29.01.2016 у зв`язку з утворенням Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» останнє визначено орендодавцем вищенаведеного нерухомого майна за договором. Також пунктом 4 цього ж додаткового договору пункт 3.6 основного договору викладено в новій редакції та визначено обов`язок фізичної особи підприємця ОСОБА_1 щодо перерахування 100% орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, тобто ПАТ «Укрзалізниця». Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця». Згідно пункту 10.1 договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 39 від 25.05.2009, останнім днем його дії є 23.05.2012, однак додатковими угодами до договору строк його дії неодноразову продовжувався. Останнє продовження строку дії договору відбулось на підставі додаткового договору від 25.04.2018, яким в пункті 10.1 договору зазначено, що договір діє з 01.04.2018 до 30.06.2018 включно без подальшого продовження. Зі змісту вищенаведеного додаткового договору, підписаного сторонами без жодних зауважень та застережень, вбачається погодження його сторонами факту продовження строку дії основного договору до 30.06.2018 включно без подальшого продовження. Листами від 24.04.2018 № ФБМЕС- 01/184, та від 19.07.2018 №БМЕСУ-12/32 позивачем повідомлено відповідача про відмову від подальшого строку дії договору оренди від 25.05.2009 № 39. Підтвердженням викладеного також є Акт обстеження нерухомого майна від 04.07.2018 року, який підписаний відповідачем ФОП ОСОБА_1 особисто, із зазначенням отримання від орендодавця актів приймання передачі майна з оренди та засвідченням отримання заяв про припинення дії договору від орендодавця. Орендоване майно було повернуто орендодавцеві згідно Акту приймання - передавання нерухомого майна до договору оренди від 25.05.2009 № 39 - 31 жовтня 2018 року. Згідно умов додаткової угоди від 11.07.2017 розділ 3 «Орендна плата» викладено у редакції, що передбачає визначення сторонами договору за взаємною домовленістю орендної плати з 01.06.2017 у розмірі 1418,81грн. З урахуванням вищенаведеного акціонерним товариством «Українська залізниця» починаючи з 01.07.2018 по 31.10.2018 нарахована неустойка за користування орендованим нерухомим майном у розмірі подвійного розміру щомісячної орендної плати на підставі частини 2 статті 785 ЦК України. Розмір ставки орендної плати розрахований з врахуванням індексів інфляції з червня по грудень 2017 року, тому станом на 01.01.2018 становить 1502,88 грн. Загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Українська залізниця» становить 8215,59 грн. та складається із заборгованості по сплаті неустойки за користування орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марочканич М.О. подав відзиві на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, та подав заяву про застосування строку позовної давності. Покликається на те, що на момент виникнення договірних відносин відповідач мав статус фізична особа підприємець та здійснював підприємницьку діяльність, тому необхідно положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності застосовувати з урахуванням особливостей, передбачених ч.6 ст.232 ГК України. Право вимоги неустойки в позивача виникло з 01.11.2018 року по 01.06.2019 року (за ч.6 ст.232 ГК України) та з 01.11.2018 року по 31.10.2019 року (за п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України). Однак позивач з позовом про стягнення неустойки, до суду звернувся тільки 22.06.2021 року, чим пропустив термін у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в обґрунтування якого покликається на те, що позиція АТ «Укрзалізниця» щодо правомірності нарахування неустойки та її стягнення в межах строку позовної давності ґрунтується на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю на час прострочення. При цьому неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю на час прострочення. Дана норма повністю відображена у п. 10.10 договору оренди державного майна № 39 від 25.05.2009р., якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення. Щодо застосування строків позовної давності, то відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Водночас, застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, у постанові ВС у справі № 909/62/18 вказано на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою цієї статті, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю на час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів ст. 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання чи неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, є неправильним.

В судовому засіданні представник позивача АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» – Бондар М.Л. позовні вимоги підтримала, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марочканич М.О. в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у письмовому відзиві на позовну заяву та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами письмові документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, заслухавши думку представників сторін, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 25.05.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 39.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частини нежитлового приміщення, яке знаходиться в будівлі кип`ятильні, загальною площею 16,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на балансі ВП «Станція Стрий» ДТГО «Львівська залізниця» (балансоутримувач).

Відповідно до п.10.1 договір укладено строком на два роки, що діє з 25.05.2009 по 23.05.2012.

Додатковими угодами до вищевказаного договору строк його дії неодноразову продовжувався. Останній раз строку дії договору продовжувався на підставі додаткового договору від 25.04.2018, згідно пункту 10.1 договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 39, договір діє з 01.04.2018 до 30.06.2018 включно.

Відповідно до п.10.10 договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

Із заяви про припинення дії договору оренди від 24.04.2018 року ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про те, що між ПАТ «Укрзалізниця» та ним укладений договір оренди майна від 25.05.2009 року №39, згідно умов додаткового договору, термін дії основного договору оренди від 25.05.2009 №39 закінчується 30.06.2018 року. Після закінчення строку дії даного договору оренди на наступний період договір продовжуватись не буде. Після закінчення строку дії договору оренди, майно необхідно повернути балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання-передачі орендованого майна, сплативши належні кошти від оренди.

Листом від 19.07.2018 року ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» виробничий підрозділ «Львівське територіальне управління» було повідомлено ФОП ОСОБА_1 про те, що між ПАТ «Укрзалізниця» та ним укладений договір оренди майна від 25.05.2009 року №39, згідно умов додаткового договору термін дії основного договору оренди від 25.05.2009 №39 закінчився 30.06.2018 року. Після закінчення строку дії даного договору оренди на наступний період договір продовжуватись не буде. Якщо обов`язки щодо повернення майна ОСОБА_1 не будуть виконані, відповідно до договору оренди від 25.05.2009 №39 розділ 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» пункт 10.10 «Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за весь час користування майном за час прострочення. У разі не підписання актів приймання - передачі виробничий підрозділ «Львівське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Укрзалізниця» розпочне проводити претензійно - позовну діяльність по вирішенню питання щодо звільнення орендованого майна.

З акту обстеження нерухомого майна від 04.07.2018 року складеного та підписаного заступником начальника виробничого підрозділу «Львівське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Укрзалізниця» Довгошия О.В., начальником відділу експлуатації будівель і споруд Шаброва Л.В., провідним інженером відділу експлуатації будівель і споруд ОСОБА_2 , орендарем ФОП ОСОБА_1 вбачається, що було проведено обстеження нерухомого майна ПАТ «Укрзалізниця» за адресою АДРЕСА_1 , площею 16,3 кв.м на предмет його звільнення орендарем ОСОБА_1 , що використовував його відповідно до договору оренди нерухомого майна від 25.05.2009 №39, термін дії якого закінчився 30.06.2018. Листом філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Укрзалізниця» від 24.04.2018 №ФБМЕС – 01/184, орендар був повідомлений про необхідність повернення балансоутримувачу орендованого майна, шляхом підписання акту-передачі. Також, при обстежені встановлено, що станом на 04.07.2018 року ОСОБА_1 продовжує користуватись вищевказаним майном після закінчення терміну дії договору оренди, орендоване майно не звільнено.

З акту приймання – передавання нерухомого майна до договору оренди від 25.05.2009 року №39 складеного 31.10.2018 року вбачається, що орендар ОСОБА_1 передав, а балансоутримувач прийняв із строкового платного користування майно, а саме частину нежитлового приміщення будівлі кип`ятильні площею 16,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною першою ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

На підставі зібраних доказів судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав обов`язку щодо своєчасного повернення орендованого майна та повернув орендодавцеві нерухоме майно лише 31 жовтня 2018 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди, чим порушив умови договору оренди нерухомого майна. Внаслідок чого відповідно до п.10.10 договору оренди від 25.05.2009 №39 та ч.2 ст.785 ЦК України позивачем за період з 01.07.2018 по 31.10.2018 було вірно нараховано відповідачу неустойка у розмірі подвійного розміру щомісячної орендної плати. Розмір ставки орендної плати розрахований з врахуванням індексів інфляції, тому загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Українська залізниця» становить 8215,59 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо покликань відповідача на те, що позивач пропустив строки давності посилаючись на ст.258 ЦК України, суд до уваги такі не бере, оскільки відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Водночас, застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, у постанові ВС у справі № 909/62/18 вказано на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою цієї статті, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю на час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів ст. 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання чи неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів виконання обов`язку по договору оренди відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача підлягають судові витрати.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» суму боргу із сплати неустойки в розмірі 8215,59 грн. та 2270 грн. сплаченого судового збору, а всього разом 10485,59 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят п`ять гривень 59 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 26.01.2022 року.

Головуючий суддя С. С. Сас