Постанова № 10277913, 21.06.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.06.2010 р.                                                             справа №28/181

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

при секретарі судового засідання Тітовій В.О.

за участю представників сторін: від позивача:Гуревич М.А. за довір. № б/н від 29.12.2008р. від відповідача:Данилова С.А. за довір. № 09-18/1648 від 30.12.2009р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргувідкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області

від21.04.2010 року

по справі№ 28/181

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Комплект" м. Маріуполь Донецької області

довідкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м. Маріуполь Донецької області

простягнення 34 593, 19грн.           Господарський суд Донецької області (суддя Курило Г.Є.) рішенням від 21.04.2010р. частково задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект" м. Маріуполь Донецької області (далі - ТОВ "Комплект") та стягнув з відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м. Маріуполь Донецької області (далі - ВАТ "МК "Азовсталь") борг в сумі 30 600,00 грн., інфляційні витрати в сумі 1 211,76 грн. та три процента річних в сумі 598,59 грн. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено.

          Крім того, суд стягнув з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 324,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110,55 грн.

          Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. у справі № 28/181 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Заявник мотивує скаргу порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 22, 33, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, а також посилається на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи.

          Позивач вважає рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. у справі № 28/181 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ВАТ "МК "Азовсталь" не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

          ТОВ "Комплект" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ "МК "Азовсталь" про стягнення 32 602,90 грн., з яких: борг в сумі 30 600,00 грн., інфляційні витрати в сумі 771,11 грн., три процента річних в сумі 246,49 грн. та сума штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами в розмірі 985,30 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 06/312-82 від 16.03.2009р. щодо оплати поставленої продукції.

          Заявою № 576 від 26.11.2009р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 34 593,19 грн., з яких: борг в сумі 30 600,00 грн., інфляційні витрати в сумі 1 211,76 грн. за період квітень 2009р. по жовтень 2009р., три процента річних в сумі 598,59 грн. за період з 07.04.2009р. по 30.11.2009р. та сума процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 182,84 грн. (арк. справи 59-60). Судом заяву прийнято та розглянуто по суті.

          Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2009р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 06/312-82 (далі - Договір), за умовами якого ТОВ "Комплект" (Продавець) зобов’язалось передати, а ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (Покупець) зобов"язалось прийняти і оплатити продукцію (бетон М-400 ДСТУ Б.В.2.7.-43-96, в кількості 40 куб. м., ціна за одиницю без ПДВ –637,50грн., а всього на суму –30 600,00грн., в т.ч. ПДВ –5 100,00грн.) на умовах, викладених в даному договорі (п. 1.1. Договору) - (арк. справи 19).

Відповідно до п. 1.2. Договору загальна сума за договором складає: 30 600,00грн., в т.ч. ПДВ 5 100,00 грн.

Поставка продукції здійснюється на умовах: EXW –м. Маріуполь склад продавця, відповідно з правилами "Інкотермс" в редакції 2000р. (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 3.3. Договору поставка здійснюється протягом 1 календарного дня з моменту отримання Продавцем письмової заявки Покупця. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата передачі продукції покупцю відповідно з товарно-транспортною накладною.

Строк дії договору - до 31.12.2009р. (п. 7.3. Договору).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 30 600,00 грн. на підставі рахунка-фактури № К-00054 від 17.03.2009р., про що свідчать видаткові накладні: № К-0000060/1 від 17.03.2009р. на суму 6 120,00 грн., № К-0000061/2 від 17.03.2009р. на суму 6 120,00 грн. та № К-0000065/3 від 18.03.2009р. на суму 18 360,00 грн. (арк. справи 13-16).

Факт отримання відповідачем продукції на суму 30 600,00 грн., підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених видаткових накладних, який діяв на підставі довіреності № 05125 від 16.03.2009р. на отримання ТМЦ, яка містить посилання на договір купівлі-продажу № 06/312-82 від 16.03.2009р. (арк. справи 18). Крім того, в матеріалах справи міститься відповідна податкова накладна № 78 від 17.03.2009р. (арк. справи 69).

Апеляційна інстанція погоджується з тим, що позивачем доведено, що поставка товару здійснювалась в рамках саме договору купівлі-продажу № 06/312-82 від 16.03.2009р.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Форма оплати –по факту поставки протягом 10 банківських днів.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що граничний строк оплати продукції, поставленої по видатковим накладним № К-0000060/1 від 17.03.2009р. та № К-0000061/2 від 17.03.2009р. - до 31.03.2009р. включно, по видатковій накладній № К-0000065/3 від 18.03.2009р. - до 01.04.2009р. включно.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 194 від 17.04.2009р. з вимогою погасити заборгованість (докази отримання відповідачем вищезазначеної претензії наявні в матеріалах справи, - арк. справи 20).

18.05.2009р. позивач отримав відповідь на претензію № 194 від 17.04.2009р. (вх. № 129), в якій відповідач повідомив позивача, що приймає всі можливі заходи щодо виконання зобов’язань по укладеним договорам (арк. справи 21).

Втім, своїх зобов"язань з оплати боргу в сумі 30 600,00 грн. не виконав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 30 600,00 грн., оскільки відповідачем не надано суду до теперішнього часу доказів щодо погашення цієї заборгованості.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача три процента річних в сумі 598,59 грн. за період з 07.04.2009р. по 30.11.2009р. та інфляційні витрати в сумі 1 211,76 грн. за період з квітня 2009р. по жовтень 2009р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 598,59 грн. за період з 07.04.2009р. по 30.11.2009р. та інфляційних витрат в сумі 1 211,76 грн. за період з квітня 2009р по жовтень 2009р.

          Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 2 182,84 грн., то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені цих вимог, оскільки пунктом 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Неустойка за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобов’язань та, одночасно, штрафною санкцією.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

           Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

          З урахуванням вищезазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

          Оскільки сторони в договорі не визначили розмір відсотків, вони стягненню не підлягають.

          У судовому засіданні апеляційної інстанції позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням про стягнення з відповідача судових витрат (на оплату послуг адвоката) в сумі 500,00 грн.

          Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. При цьому, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними документами, як то угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленою довіреністю, виданою стороною представникові її інтересів у суді, а також платіжним дорученням або іншим документом, яким би підтверджував сплату відповідних послуг.

          Обґрунтовуючи клопотання № 604 від 18.04.2010р. про відшкодування витрат на послуги адвоката, позивач надав суду копії документів, а саме договір про надання юридичних послуг № 3 від 20.05.2010р., акт приймання-передачі наданих послуг від 16.06.2010р., рахунок № 3 від 16.06.2010р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1161 від 02.03.1999р., платіжне доручення № 512 від 18.06.2010р. про перерахування на рахунок адвокату Мунтян Е.М. - 1 000,00 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката в сумі 500,00 грн. підлягає задоволенню.

          Доводи апеляційної скарги, що позивач не довів, що поставка товару була здійснена і наступив строк оплати, оскільки не доказав надання разом із предметом договору (бетоном) - відповідні документи, як це передбачено п. 3.2 Договору, апеляційна інстанція до уваги не приймає, оскільки до матеріалів справи додана податкова накладна, видаткові накладні містять посилання на відповідний рахунок-фактуру.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Правові наслідки невиконання продавцем обов"язку передати приналежності товару, та документи, що стосуються товару, передбачені статтею 666 Цивільного кодексу України і настають вони після невиконання продавцем вимоги покупця про передачу документів у встановлений ним строк.

          Відповідач, який є покупцем, не надав доказів того, що продавець не передав йому, зокрема паспорт якості на товар, і він встановив для останнього строк передачі цього документа, як це передбачено ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України.

          Таким чином, відповідач не довів, що існує прострочка кредитора, на яку він посилається в апеляційній скарзі і його доводи не спростовують рішення суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. у справі № 28/181 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ВАТ "МК "Азовсталь" підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги та витрати за послуги адвоката покладаються на заявника - ВАТ "МК "Азовсталь".

          Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м. Маріуполь Донецької області залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2010р. у справі № 28/181 залишити без змін.

          Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158, п/р № 26002480020000 в ЗАТ "Донгорбанк", МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект" (87502, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 1, ЄДРПОУ 13532916, р/р 26007900175249 в філії ЗАТ "ПУМБ" м. Маріуполь, МФО 335742) витрати за послуги адвоката в сумі 500,00 грн.

          Суду першої інстанції видати відповідний наказ.

          Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий          

Судді:          

Надруковано: 5 прим.: 1. позивачу, 2. відповідачу, 3. у справу, 4. ДАГС, 5. г/с Дон. обл.