Постанова № 10245274, 30.06.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.06.2010 р.                                                             справа №20/77

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

за участю представників сторін: від позивача:Никифоров О.В. за дов. б/н від 29.06.2010р. від відповідачів:1. Кіян А.В. за дов. б/н від 14.06.2010р.

2. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" м.Кременчук на рішення господарського суду Донецької області від05.05.2010 року по справі№20/77 за позовомВідкритого акціонерного товариства "Смолопереробний завод", м. Горлівка Донецької області до1. Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" м. Кременчук 2. Відкритого акціонерного товариства "ХІМЕКС ЛІМІТЕД", м. Донецьк простягнення 3350748,00грн. В С Т А Н О В И В: Рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. у справі №20/77 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Смолопереробний завод”, м. Горлівка, до Відкритого акціонерного товариства „Кременчуцький завод технічного вуглецю”, м. Кременчук - задоволені. Приписано стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Кременчуцький завод технічного вуглецю” на користь Відкритого акціонерного товариства „Смолопереробний завод” 2900000,00 грн. –суму загальної номінальної вартості за 29 облігаціями, 449748,00 грн. –суму доходу за облігаціями, 25500,00 грн. –суму держмита, 236,00 грн. –суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Смолопереробний завод”, м. Горлівка, до Відкритого акціонерного товариства „ХІМЕКС”, м. Донецьк - відмовлено.

Клопотання Відкритого акціонерного товариства „Смолопереробний завод”, м. Горлівка, про забезпечення позову – задоволено.

Позов забезпечено шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать Відкритому акціонерному товариству „Кременчуцький завод технічного вуглецю” в межах стягнутої судом суми - 3349748,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв’язку із розірванням договору поруки сталася втрата забезпечення виконання зобов’язання за обставин, за які позикодавець (власник облігацій) не несе відповідальності. За висновками суду відповідальність за це несе емітент, оскільки розірвання договору відповідно до зазначеного судового рішення сталося з його вини , в зв’язку з чим кошти, витрачені позивачем на придбання облігацій, підлягають достроковому поверненню. Доказів сплати відповідачем-1 доходу за облігаціями з моменту їх розміщення не надано.

В частині відмови у задоволенні вимог позивача до відповідача 2 , рішення суду мотивоване тим , що договір поруки розірвано , внаслідок чого на час вирішення спору відповідач-2 не є поручителем відповідача-1, а отже не є солідарним боржником в розумінні ст.543 Цивільного кодексу України.

Відповідач 1 , Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю»м. Кременчук, не погоджуючись з рішенням господарського суду звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування вищевказаного рішення . Вважає , що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що справу розглянуто та прийнято рішення без участі представника Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю»м. Кременчук. Крім того скаржник , вважає , що суддею при прийнятті рішення проігноровано відсутність відомостей щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи .

16.06.10р. до суду від скаржника надійшло Доповнення до апеляційної скарги в якому відповідач просить суд рішення господарського суду Донецької області від 05.05.10р. по справі № 20/77 скасувати повністю та прийняти нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування означених вимог, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення правил територіальної підсудності. При цьому , зауважує на тому , що застосування позивачем положень ч. 3 ст. 15 ГПК України є необґрунтованим , оскільки на момент звернення Позивача до суду з даним позовом Договір поруки від 03.06.04р. , на який посилається останній як на підставу позову до ВАТ «Хімекс», було розірвано постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.09р. у справі 16/43 , що набрала законної сили. Таким чином ,

на момент розгляду справи ВАТ «Хімекс» вже не є поручителем ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю»м. Кременчук , а отже і не може бути солідарним боржником за зобов’язанням в розумінні ст. 543 ЦК України. З урахуванням наведеного , вважає , що оскільки спір виник з господарських відносин за якими Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю»м. Кременчук зобов’язується сплатити на користь Позивача певні кошти , то такий спір має вирішуватися саме за місцезнаходженням ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю»м. Кременчук , а саме Господарським судом Полтавської області.

Крім того , посилається на те , що місцевим господарським судом при прийнятті позовної заяви до розгляду та під час проведення судового справи порушено норми п. 3 ч. 1 ст. 62 та п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Зокрема , посилається на те , що господарський суд належним чином не перевірив юридичного статусу сторін , що призвело до прийняття рішення стосовно сторони , а саме ВАТ «Хімекс», яке відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб було ліквідовано як юридичну особу.

Також , заявник апеляційної скарги вважає , що при прийнятті рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст.ст. 65,67,83 та 84 ГПК України , п.п 3,9 роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від 23.08.1994р. № 02-5/611 , а саме , клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову було розглянуто судом та рішення щодо його задоволення прийнято в останньому судовому засіданні під час прийняття оскарженого судового акту.

Окрім означеного вище , скаржник посилається на неправильне застосування норми матеріального права , зокрема положень ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»від 23.02.06р. № 3480-IV, ст.ст. 8, 1052 ЦК України

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Смолопереробний завод»м. Горлівка Донецької області, у відзиві на апеляційну скаргу від 25.05.10р. та представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, а вимоги апелянта такими , що не підлягають задоволенню.

Позивач, у своїх додаткових запереченнях від 29.06.2010р. щодо викладеного у доповнення до апеляційної скарги вважає, що відносини власника облігацій та їх емітента є нічим іншим як відносинами Позикодавця та Позичальника. Також посилається, що у зв’язку із розірванням договору поруки від 03.06.2004р. сталася втрата забезпечення виконання зобов’язання за обставин, за які позикодавець (власник облігацій) не несе відповідальність. Відповідальність за це несе емітент, оскільки розірвання договору відповідно до означеного судового рішення сталося за його вини. Таким чином, при винесені рішення суд першої інстанції не припустився порушень норм матеріального та процесуального права.

23.06.2010р. до суду від відповідача 2 надійшло клопотання в якому просить замінити ВАТ «ХІМЕКС»на правонаступника ВАТ «ХІМЕКС ЛІМІТЕД»у зв’язку з реорганізацією. Також просить суд розглядати апеляційну скаргу без їх участі.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або в ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов’язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь якій стадії судового процесу.

За таких обставин, клопотання підлягає задоволенню.

Зважаючи на нез’явлення в судове засідання відповідача 2, достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача 1, що були присутні в судовому засіданні, судова колегія встановила наступне.

03 червня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством „ХІМЕКС (Поручитель) та Відкритим акціонерним товариством „Кременчуцький завод технічного вуглецю” (Емітент) було укладено договір поруки ( т. 1 а.с. 53), відповідно до умов якого поручитель поручається перед власниками облігацій за виконання емітентом своїх зобов’язань за облігаціями щодо відшкодування власникам номінальної вартості облігацій в передбачений строк та щодо виплати визначеного облігацією фіксованого процента.

Відповідно до п.1.1 Договору поруки, Договір є договором часткового забезпечення виконання зобов’язань емітентом за облігаціями, які емітовані емітентом відповідно до рішення останнього про випуск облігацій (протокол спільного засідання спостережної ради та дирекції емітента від 03.06.04 р. № 1).

Відповідно до умов договору поруки емітент та поручитель відповідають перед власниками облігацій та зобов’язання за облігаціями як солідарні боржники.

Відкритим акціонерним товариством „Кременчуцький завод технічного вуглецю” на підставі рішення про випуск облігацій , протокол № 1 від 03 червня 2004 року було випущено облігації загальною номінальною вартістю 15000000,00 грн. Дані про випуск облігацій містить газета „Дивиденды” № 21(96) від 17 липня 2004 року. Розмір статутного капіталу емітенту складав 1220950,50грн.

Позивач придбав 29 облігацій серії А (номери 000076-000099; 000146-000150 номінальна вартість однієї облігації складає 100000 грн., загальна номінальна вартість складає 2900000,00 грн.).

Відповідно до інформації про випуск облігацій, датою закінчення продажу облігацій є 27 липня 2007 року, термін обігу облігацій з 27 липня 2004 року до 27 липня 2014 року. Дата початку погашення облігацій 28 липня 2014 року, дата закінчення погашення облігацій 27 березня 2015 року.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.09 р. по справі № 16/43 розірвано договір поруки 03.06.04 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством „ХІМЕКС” та Відкритим акціонерним товариством „Кременчуцький завод технічного вуглецю ”.

12.01.10р. Позивачем на адресу Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю»м.Кременчук була виставлена вимога № 02 від 12.01.10р. ( т. 1 а.с. 79-80) про достроковий викуп облігацій та виплату доходу за облігаціями.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про не обґрунтованість апеляційної скарги та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч.1 ст.11 ЦК України), тобто між сторонами склалися цивільні правовідносини, врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

З урахуванням предмету позову та матеріалів справи , судова колегія вважає , що до правовідносин , що склались між сторонами повинні бути застосовані приписи Цивільного кодексу України та Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок ” .

При цьому , судова колегія вважає необхідним зауважити , що в даному випадку , з урахуванням Перехідних положень Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 № 3480-IV , до правовідносин , що виникли між сторонами повинні застосовуватися норми Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок ” в редакції від 18.06.1991р.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” в редакції від 18.06.1991р. , облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Однак , суд першої інстанції в рішенні від 05.05.10р. застосував положення ст. 7 Закону від 23.02.2006 № 3480-IV.

Згідно із ст.7 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок ” ( в редакції 2006року) , облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Втім , як в ст. 10 Закону в редакції від 18.06.1991р. так і в ст. 7 Закону в редакції 2006р. наведене поняття Облігації, при цьому зміна трактування статті не змінює суть самого поняття.

Тобто, як про це вірно зазначено судом першої інстанції , облігація є цінним папером, що визначає відносини позики між власником облігації та емітентом. Тобто, власник облігації у цих відносинах є позикодавцем, а емітент облігації є позичальником.

Положеннями ст.8 Цивільного кодексу України визначено , якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Крім того, слід зауважити наступне.

Ч. 1 ст. Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»в редакції 1991р. визначає, що цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Ст. 2 того ж Закону України наголошує, що емітент цінних паперів (далі - емітент) - держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Емітент повинен усі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки і в порядку, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства України, а також рішеннями про випуск цінних паперів. Права і обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі.

Ч. 5 ст. 10 цього Закону встановляє, що умови випуску і розповсюдження облігацій підприємств визначаються цим Законом, іншими актами законодавства України і статутом емітента.

Тобто, з оглядом на положення ст. 1 та голови 71 § 1 Цивільного кодексу України (в редакції 2004р.) на момент прийняття рішення про емісію спірних облігацій, жодних застережень щодо незастосування норм Цивільного кодексу України до відносин, які розглядались, не існувало.

Таким чином , з урахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відносин, що склалися між сторонами, за аналогією можна застосувати положення ст.1052 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1052 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як про це вже було позначено вище, Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.09 р. по справі № 16/43 розірвано договір поруки 03.06.04 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством „ХІМЕКС” та Відкритим акціонерним товариством „Кременчуцький завод технічного вуглецю ”.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що у зв’язку із розірванням вищезазначеного договору поруки сталася втрата забезпечення виконання зобов’язання за обставин, за які позикодавець (власник облігацій) не несе відповідальності. Відповідальність за це несе емітент, оскільки розірвання договору відповідно до зазначеного судового рішення сталося з його вини.

За таких обставин , кошти, витрачені позивачем на придбання облігацій, підлягають достроковому поверненню.

Крім того , як суду першої так і апеляційної інстанції не було надано доказів сплати відповідачем-1 доходу за облігаціями з моменту їх розміщення, що призвело до цілком правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог до відповідача-1 в цій частині.

Згідно з положеннями ст.543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином , рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача-1 - Відкритого акціонерного товариства „Кременчуцький завод технічного вуглецю”, м. Кременчук, 2900000,00 грн. –суми загальної номінальної вартості за 29 облігаціями та 449748,00 грн. –суми доходу за облігаціями судова колегія вважає законним та обґрунтованим.

При цьому , необхідно зазначити , що застосування судом першої інстанції положень ст. 7 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок ” в редакції 2006 року щодо визначення поняття Облігації не впливає на законні права та інтереси сторін , та не призвело до прийняття по суті неправильного рішення.

Крім того , як про це вже було позначено вище , відповідно до постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.09 р. по справі № 16/43 було розірвано договір поруки 03.06.04 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством „ХІМЕКС” та Відкритим акціонерним товариством „Кременчуцький завод технічного вуглецю”.

Згідно з положеннями ст.653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

При цьому , в даному випадку , судом першої інстанції правомірно застосовані положення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог стосовно відповідача-2 - Відкритого акціонерного товариства „ХІМЕКС”, м. Донецьк, у зв’язку із розірванням договору поруки, внаслідок чого на час вирішення спору відповідач-2 не є поручителем відповідача-1, а отже не є солідарним боржником в розумінні ст.543 Цивільного кодексу України.

Окрім іншого, необхідно зазначити, що посилання відповідача 1 на те, що позивач не довів, що договір поруки стосувався саме тих облігацій, що належать позивачу слід відзначити, що воно також не відповідає дійсності. Відповідно до договору поруки та п. 13.3 Інформації про випуск облігацій містять номери облігацій (000076-000150), що забезпечувались цим договором, до них відносяться і ті, що належать позивачу (000076-000099; 000146-000150). На теперішній час облігації знерухомлені.

Згідно ч. 4. ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»«Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в без документарній формі –виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов’язаний надавати власнику цінних паперів». Відповідну позивачем було додано до позовної заяви. Також, позивачем було надано акт прийому-передачі означених облігацій, що засвідчує факт передання цих облігацій банку-зберігачу і окрім іншого містить номери переданих облігацій. Таким чином, позивач довів, що забезпечення втратили саме ті облігації, якими володіє позивач.

Окрім означеного, судом першої інстанції рішенням від 05.05.10р. задоволено клопотання Позивача про забезпечення позову, та забезпечено позов шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать Відкритому акціонерному товариству „Кременчуцький завод технічного вуглецю ” в межах стягнутої судом суми –3349748,00 грн.

Своє клопотання Позивач обґрунтував тим , що Відкрите акціонерне товариство „Кременчуцький завод технічного вуглецю ” не виплачує позивачу доход за облігаціями з моменту розміщення облігацій до теперішнього часу та тим , що звернення Позивача до відповідача-1 з вимогою про достроковий викуп облігацій на підставі втрати ними забезпечення залишено поза увагою.

З цього приводу судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до положень ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст.67 зазначеного кодексу, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За висновком суду першої інстанції , заходи із забезпечення позову, на вжитті яких наполягає позивач, узгоджуються із змістом ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України, обставини, про які йдеться в клопотанні, позивач підтвердив доданими до позову документами, клопотання обґрунтовано посиланнями на приписи чинного законодавства України .

Таким чином , судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині та вважає за доцільним , в даному випадку, застосування таких заходів до забезпечення позову.

Щодо посилань скаржника на те , що при прийнятті рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст.ст. 65,67,83 та 84 ГПК України , п.п 3,9 роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від 23.08.1994р. № 02-5/611 , а саме , клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову було розглянуто судом та рішення щодо його задоволення прийнято в останньому судовому засіданні під час прийняття оскарженого судового акту, судова колегія вважає їх необґрунтованими з оглядом на наступне.

Якщо клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову подано разом з позовною заявою або викладено в цій заяві, його може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку статті 65 ГПК.

Втім, за змістом статті 66 названого Кодексу не виключається можливість розгляду відповідного клопотання і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.

Відносно доводів апелянта стосовно того, що ВАТ «Хімекс»вже не є поручителем ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю»та спір має вирішуватися за місцезнаходженням ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю»м. Кременчук , а саме Господарським судом Полтавської області судова колегія вважає необхідним наголосити таке.

Наголошені апелянтом обставини не могли бути належним чином та в повному обсязі вивчені господарським судом на стадії підготовки справи до розгляду в порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, тому, з оглядом на право позивача щодо подання позову за участю кількох відповідачів за місцезнаходженням одного з відповідачів (ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України), судова колегія не вбачає порушень з боку місцевого господарського суду в цій частині та вважає даний довід апелянта необґрунтованим.

Посилання заявника апеляційної скарги про ліквідацію ВАТ «Хімекс»як юридичну особу з виключенням його з Єдиного державного реєстру станом на 21.06.2010р. копією свідоцтва про державну реєстрацію ВАТ «Хімекс»(додатки до клопотання № 069 від 22.06.2010р.) з яких вбачається факт не припинення ВАТ «Хімекс», а реорганізації цього суб’єкта у ТОВ «Хімекс»ЄДРПОУ 30075981.

За даних обставин, посилання апелянта з цього приводу, не прийняті судовою колегією до уваги.

Посилання ж скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права , які виразились , на думку апелянта, у неналежному повідомленні відповідача 1 про час та місце розгляду справи , а також у прийнятті рішення за відсутністю його представника, судова колегія вважає необґрунтованими та такими , що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не є підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю»м.Кременчук на рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. у справі № 20/77 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. у справі № 20/77 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 30.06.10р.

Головуючий          

Судді: