Рішення № 10277868, 29.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2010 р.                                                   Справа №01/1046

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Швидкій О.В., за участю представників сторін:

від позивача –Мамзеров О.В. –представник за довіреністю,

від відповідача –Шапошник Я.П. –представник за довіреністю,

в приміщенні господарського суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГ-БАГ-Україна", м. Яготин, Київська область

до відкритого акціонерного товариства "Племзавод "Велика Бурімка", с. Велика Бурімка, Чорнобаївський район, Черкаська область           

про стягнення 85058 грн. 42 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГ-БАГ-Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Племзавод "Велика Бурімка" боргу за поставлений товар –полімерні рукава (мішки) відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2009 року №BAG 08/09 в сумі 59520 грн. 00 коп., а також 3928 грн. 20 коп. –інфляційних донарахувань, 738 грн. 70 коп. –трьох процентів річних, 8967 грн. 52 коп. –пені, 11904 грн. 00 коп. –штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача позов в частині стягнення основного боргу визнав, проти втрат від інфляції, трьох процентів річних, пені та штрафу заперечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи через необхідність подання нових доказів, зокрема, проведення сторонами звірки розрахунків.

          Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Ці дані встановлюються такими засобами:

          письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

          поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

          Акт звірки розрахунків не являється документом, який містить дані, що мають вирішального значення для вирішення спору. Крім того, відповідач скористався своїм процесуальним правом та визнав, що не сплатив за отриманий товар 59520 грн. 00 коп..

          Статтею 77 ГПК України визначено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

          Таким чином, відповідачем у заявленому клопотанні не наведено жодної обґрунтованої підстави для відкладення розгляду справи, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи належить відмовити.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши доводи представників сторін, вважає за необхідне позов задовольнити повністю, виходячи з наступних правових підстав та мотивів.

15 жовтня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АГ-БАГ-Україна" (продавець) та відкритим акціонерним товариством "Племзавод "Велика Бурімка" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №BAG 08/09 (далі –договір).

У відповідності до умов укладеного договору сторони домовилися, що продавець не пізніше 20 жовтня 2009 року поставляє, а покупець не пізніше 30 листопада 2009 року приймає у власність і оплачує полімерні рукава (мішки) для закладання плющеного зерна діаметром 1,95 м, довжиною 60 м у кількості 12 штук (далі –товар) відповідно до номенклатури та за цінами, зазначеними у специфікації №1, що є невід’ємною частиною договору.

          Передача товару відбулася 16 жовтня 2009 року на підставі довіреності від 16 жовтня 2009 року, про що сторонами було підписано видаткову накладну №АГ-091.

          Згідно із специфікацією №1 від 15 жовтня 2009 року до договору ціна товару склала 59520 грн. 00 коп.

          Покупець договірні зобов’язання не виконав, товар не оплатив.

Таким чином, борг відповідача за отриманий товар складає 59520 грн. 00 коп., який позивач просить стягнути з останнього у примусовому порядку.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 3928 грн. 20 коп. –інфляційних донарахувань, 738 грн. 70 коп. –трьох процентів річних, 8967 грн. 52 коп. –пені, 11904 грн. 00 коп. –штрафу.

Відповідно до п. 7.2. договору сторони домовилися, що у випадку порушення покупцем строків, зазначених у параграфі 4 договору, більше ніж 20 днів, покупець зобов’язаний сплатити продавцеві пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також заплатити продавцеві штраф у розмірі 20% від суми договору.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 59520 грн. 00 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Позивачем розрахунки пені, трьох процентів річних, інфляційних донарахувань та штрафу вчинені вірно та підлягають стягненню з відповідача.

Позивачем у позовній заяві також заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 10000 грн., які позивачем у справі були сплачені представнику за довіреністю –адвокату Мамзерову Олександру Володимировичу.

Суд вважає ці витрати позивача такими, що не можуть бути покладені на відповідача.

Вартість юридичних послуг позивач та адвокат визначили у договорі про надання юридичних послуг від 10 квітня 2010 року №07/06-АГ та домовилися, що вона не може перевищувати 10000 грн. 00 коп. Відповідно до п.п. 3.5. –3.6. за результатами надання юридичних послуг сторонами складається у письмовій формі акт прийому-передачі, який підписується позивачем на протязі 3-х днів з моменту його одержання.

Відповідно до квитанції від 27 квітня 2010 року №3/04-10 позивач оплатив послуги адвоката у розмірі 10000 грн.

20 червня 2010 року сторони склали акт прийому-передачі наданих послуг за договором від 10 квітня 2010 року №07/06-АГ.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначає Вищий господарський суд України в постанові від 11.02.2010 року у справі №16/218 визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: ціна позову, встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд вважає, що позивач, не обґрунтував необхідності понесення цих витрат на послуги адвоката для даної справи у такому неспіврозмірному, зокрема до ціни позову, розмірі, не зазначив з якої вартості послуг адвокатів, яка склалась в країні чи регіоні, було визначено саме такий розмір оплати послуг у даній справі. Суду був наданий лише договірний розрахунок часу, який адвокат мав би витратити на участь у даній справі при наданні послуг, проте обґрунтованої вартості окремих дій не зазначено.

Таким чином, суд вважає безпідставною вимогу позивача про покладення на відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 10000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 851 грн. 00 коп. витрат на оплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          У задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Племзавод "Велика Бурімка", с. Велика Бурімка, Чорнобаївський район, Черкаська область код ЄДР 00486818 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГ-БАГ-Україна", м. Яготин, Київської області, вул. Київська, 4, код ЄДР 34233561: 59520 грн. 00 коп. основного боргу, 3928 грн. 20 коп. втрат від інфляції, 738 грн. 70 коп. трьох відсотків річних, 8967 грн. 52 коп. пені, 11904 грн. 00 коп. штрафу, 851 грн. 00 коп. витрат на оплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          У покладенні на відповідача витрат позивача на послуги адвоката в сумі 10000 грн. 00 коп. відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.В.Чевгуз

          Повний текст рішення підписаний суддею 02 липня 2010 року.