Ухвала суду № 102778528, 26.01.2022, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/16801/21

Провадження № 2-др/521/2/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання – Підмазко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державної казначейської служби України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастінна, буд. 6), Одеська обласна прокуратура (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3), головного управління національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академіка Філатова буд. 15-А) про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

21.10.2021 року позивачка звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Державної казначейської служби України, Одеська обласна прокуратура, головного управління національної поліції в Одеській області, та просила суд стягнути за рахунок державного бюджету на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 300 000, 00 гривень та стягнути судові втрати з відповідачів. Рішенням суду від 12.01.2022 року позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Одеська обласна прокуратура, головного управління національної поліції в Одеській області про стягнення моральної шкоди, задоволено частково, та стягнено з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 605 488 гривень 60 копійок, в іншій частині позову – відмовлено.

18.01.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат, в порядку ст. 270 ЦПК України, та просила суд: ухвалити додаткове рішення, відповідно до якого стягнути з відповідачів на користь позивачки судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 33 960,00 грн.

Суд не вбачав необхідності викликати сторони в судове засідання, враховуючи характер вирішуваного питання, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

У зв`язку з цим, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідачів судових витрат, пов`язаних з розглядом справи не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічний висновок викладено в постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Згідно матеріалів справи, позивач просить стягнути з держави на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 33 960,00 копійок, проте не надає суду належних та допустимих доказів, що позивачка понесла такі витрати, оскільки в матеріалах справа відсутні квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо.

До того ж, у судовому засіданні позивачка підтвердила, що ще не сплатила для АО «Грань» витрати за правничу допомогу у відповідності до Договору про надання правової допомоги від 01.05.2021 року та протоколу погодження договору від 01.05.2021 року. Також, до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачка не додала суду належних та допустимих доказів, що позивачка понесла такі витрати.

Стосовно висновку Верховного суду, викладений у постанові Верховного суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, згідно якого у разі підтвердження обсягу наданий послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, суд роз`яснює наступне.

Згідно постанови Верховного суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, поряд з вищевикладеним висновком, об`єднана палата не вбачала правових підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, з огляду на відмінності у нормативно-правовому регулюванні (пункт 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо компенсації витрат адвоката) та різність фактичних обставин у цій справі та справі № 910/8682/18.

Згідно висновку викладеного, у постанові від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи все вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги яка стосується стягнення на корить позивачки з відповідачів судових витрат на правову допомогу.

Згідно ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 135, 141, 270 , 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державної казначейської служби України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастінна, буд. 6), Одеська обласна прокуратура (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3), головного управління національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академіка Філатова буд. 15-А) про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови в ухваленні додаткового рішення. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: