Рішення № 10277820, 06.07.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2010 р.Справа № 10/610-10 За позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м. Київ

до Державного підприємства „Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки” м. Кам’янець-Подільський

про стягнення 1323993,09грн.

          Суддя Виноградова В.В.

Представники сторін:

від позивача: Борейчук О.І. - за довіреністю №1163 від 18.06.2010р.

від відповідача: Гораш О.О. - за довіреністю №01/07-828 від 28.12.209р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору:

Позивач звернувся до суду з позовом, враховуючи збільшення позовних вимог від 17.05.10р., про стягнення з відповідача з відповідача 800000,00грн. заборгованості по кредиту, 174968, 55 грн. відсотків за користування кредитом, 200391,17 грн. пені, 119744,85 грн. збитків віл інфляції та 29325,54 грн. 3% річних. В обґрунтування вимог посилається на ст.ст. 526,625,629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193,216,218,231 Господарського кодексу України, умови договору про надання кредиту №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р.

Позивачем у відповідності до ст. 22 ГПК України подано заяву від 15.06.2010р. про уточнення позовних вимог, а саме просить суду стягнути з відповідача 800000,00грн. заборгованості по кредиту, 174968,55 грн. відсотків за користування кредитом, 200145,20грн. пені, 119589,80грн. збитків від інфляції та 29289,54 грн. 3% річних. Дана заява прийнята судом.

Відповідач письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, проте повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти уточнених позовних вимог не заперечує.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між Українською державною інноваційною компанією (згідно постанови Кабінету Міністрів України №1007 від 08.08.2007р. Українську державну інноваційну компанію перейменовано в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу) (Кредитор) та Державним підприємством „Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки” (Позичальник) 18.11.2004р. укладено договір про надання кредиту №15-38/18/11/04, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику в порядку та на умовах визначених цим договором, чинним законодавством України та наказом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2004р. №872 кредит в сумі 3100000,00грн. з метою впровадження інноваційного проекту „Розробка і впровадження новітніх технологій виготовлення деталей із збройових сталей та сплавів для організації вітчизняного виробництва артилерійських гармат ЗТМ1 та ЗТМ2” (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п.п.2.1-2.2 договору Позичальник за користування кредитом сплачує кредитору дев'ять відсотків річних. Сплата відсотків здійснюється у відповідності до графіку повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід'ємною частиною даного договору ( Додаток № 2) . Позичальник здійснює повернення основного боргу кредитору, починаючи з 25 жовтня 2007 року та сплату відсотків з 25 січня 2005 року у строки та в розмірах, що передбачені графіком повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід'ємною частиною даного Договору ( Додаток № 2) .

Положеннями п. 5.3 договору на Позичальника покладено обов'язок заборгованість по кредиту, відсотках та пені погашати на поточний рахунок Позивача. Якщо суми, що вноситься для погашення кредиту та сплати відсотків, недостатньо для погашення кредиту разом з відсотками, то в першу чергу , погашаються нараховані відсотки (п. 5.4).

Відповідно до п.п. 5.5-5.7 договору Позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 9% річних, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Такі відсотки нараховуються за фактичну кількість днів у періоді (квартал), виходячи з фактичної кількості днів у році і сплачуються у строки, вказані в графіку повернення кредиту та сплати відсотків (Додаток № 2 до договору).

У разі порушення строків погашення кредиту, визначених Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, позичальник повинен сплатити кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашену частину кредиту з розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з визначеної графіком дати погашення і до дати повного погашення цієї частини кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такої заборгованості. У разі порушення строків сплати відсотків по кредиту, позичальник повинен сплатити кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашені відсотки з розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з визначеної графіком дати погашення і до дати повного погашення цих відсотків, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такої заборгованості.

Додатковою угодою №1 від 17.12.2004р. до кредитного договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. сторони внесли зміни до п. 5.3 договору (щодо зміни платіжних реквізитів) та Додатків №1 і №2 до даного договору.

Відповідно до п.1.2 Додаткової угоди №1 від 17.12.2004р. додаток №1 "Графік надання кредиту" до кредитного договору викладено в редакції: дата перерахування коштів 26 листопада 2004р., сума коштів -3100000 грн.

Згідно п. 1.3 Додаткової угоди №1 від 17.12.2004р. Додаток № 2 "Графік повернення кредиту та відсотків за користування кредитом" викладено в новій редакції. Зокрема зазначено початок нарахування відсотків -26.11.2004р.. початок сплати відсотків -25.01.2005р., початок сплати основного боргу ( кредиту) -25.10.2007р. та складено відповідний графік погашення кредиту та відсотків.

Додатковою угодою №5 від 23.02.2007р. до кредитного договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. сторони внесли зміни до п. 5.3 договору (щодо зміни платіжних реквізитів).

На виконання умов кредитного договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. позивачем відповідачу був наданий кредит на загальну суму 3100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.11.2004р.

Відповідно до графіка повернення кредиту та відсотків за користування кредитом 25.10.2009р. відповідач зобов'язаний був сплатити за двадцятим платежем 200 000 грн. , 26.10.2009р.- за 21-м платежем - 300000 грн., 26.01.2010р за 22-м платежем - 300000 грн., всього 800000 грн. Однак свої зобов'язання відповідач вчасно не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість за кредитом в сумі 800000грн. та 174968,55 грн. відсотків за користування кредитом. які заявлені позивачем до стягнення.

Крім того, Позивач в зв'язку із порушенням відповідачем договірних зобов'язань просить суд, з врахуванням поданого уточнення, стягнути з відповідача 200145,20 грн. пені згідно поданого розрахунку та відповідно до ст.625 ЦК України 29289,54грн. 3% річних та 119589,80 грн. інфляційних нарахувань згідно розрахунку наданого до позову.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали кредитний договір №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р., визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов’язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями п.п. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого кредиту вчасно та в повному обсязі не виконав, утворивши заборгованість за кредитом (основним боргом), з врахуванням поданого уточнення, в сумі 800000,00грн.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторони у договорі домовилися (п. 2.1 договору) про сплату процентів за користування коштами в розмірі 9% річних. Тому, з огляду на вищенаведені норми, умови договору, з аналізу наданого розрахунку, позивачем правомірно нараховано відповідачу, з врахуванням поданого уточнення, 174968,55грн. процентів за користування кредитом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, при перерахунку інфляційних нарахувань, судом враховується, що позивачем, з врахуванням поданого уточнення, обґрунтовано заявлено до стягнення 119589,80 грн. інфляційних витрат та 29289,58 грн. три відсотка річних.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищенаведені норми, вимоги п.п. 5.6., 5.7 договору про надання кредиту №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р., аналізуючи наданий позивачем розрахунок, позивачем, з врахуванням поданого уточнення, обґрунтовано заявлено до стягнення 200145,20 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Доказів про сплату заявленої до стягнення заборгованості суду не подано, відповідач проти заявлених позовних вимог не заперечує.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними у справі доказами та підлягають задоволенню. Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов державної інноваційної фінансово-кредитної установи м. Київ до Державного підприємства „Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки” м. Кам’янець-Подільський про стягнення 1323993,09грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки” (м.Кам’янець-Подільський, вул. Годованця, 28, код 23831376) на користь державної інноваційної фінансово-кредитної установи (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 65-Б, код 00041467) 800000,00грн. (вісімсот тисяч гривень 00коп.) заборгованості, 174968,55грн. (сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень 55коп.) відсотків за користування кредитом, 200145,20грн. (двісті тисяч сто сорок п'ять гривень 20коп.) пені, 119589,80 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 80коп.) інфляційних втрат, 29289,54 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 54коп.) три відсотка річних, 13239,93 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять дев'ять гривень 93коп.) витрат по оплаті державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя                                                                      

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2010р.

віддрук 3 прим;1- до справи:2-позивачу;3-відповідачу