Рішення № 10277285, 20.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/16920.05.10 За позовом           Державної організації «Автобаза Державного                                         управління справами»

До           Міністерства економіки України

Про стягнення 130550,00 грн.

                                                                                          Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Кожушко Л.О. (за дов.)

від відповідача Лавренюк А.С. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До господарського суду міста Києва звернулася з позовом державна організація «Автобаза Державного управління справами»до Міністерства економіки Українипро стягнення 130550 грн. за договором № 30/2 надання автотранспортних послуг від 13.11.2009 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо проведення оплат за спірним договором.

Ухвалою суду від 15.03.2010 р. було порушено провадження у справі № 6/169, розгляд останньої призначено на 26.04.2010 р..

Відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи для укладення мирової угоди, яке позивач підтримав.

Розгляд справи було відкладено на 20.05.2010 р..

Відповідач відзиву на позов не надав, представник в судовому засіданні позовні вимоги відхилив. Не заперечуючи проти надання послуг та розміру заборгованості, відповідач послався на те, що дане зобов’язання занесене в реєстр фінансових зобов’язань розпорядників бюджетних коштів, однак кошти не виділені для його погашення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

13.11.2009 р. між державною організацією «Автобаза Державного управління справами» (виконавцем) та Міністерством економіки України (замовником) було укладено договір № 30/2 надання автотранспортних послуг (далі –Договір).

Відповідно п. 1.1 Договору виконавець надає, а замовник приймає та оплачує транспортні послуги.

Вартість послуг та порядок розрахунків визначено Розділом 3 Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору замовник повинен був здійснювати оплату за отримані послуги щодо надання транспортних послуг по факту виконаних робіт, але не пізніше 31.12.2009 р..

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що замовник сплачує виконавцю плату за надання автотранспортних послуг в розмірі 186500,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 3.5 Договору замовник здійснює оплату авансового платежу за надання автотранспортних послуг в розмірі 55950,00 грн., в т.ч. ПДВ.

В період з 17.11.2009 р. по 21.11.2009 р. відповідачу були надані транспортні послуги на суму 130550,00 грн., що ним не заперечується, однак оплату послуг проведено не було.

Станом на день розгляду справи сплата заборгованості на суму 130550,00 грн. відповідачем не проведена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт не оплати заборгованості на суму 130550,00 грн. відповідачем позивачу належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому вимоги про стягнення боргу підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на відсутність фінансування не приймаються судом до уваги, оскільки, відповідально до умов Договору, стан розрахунків не залежить від наявності бюджетного фінансування. Крім того, відсутність коштів не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та обставиною звільнення сторони від виконання своїх зобов’язань.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код 00014769) на користь державної організації «Автобаза Державного управління справами» (04071, м. Київ, вул. Петрівська, 12, код 19134105) 130550 грн. боргу, 1305,50 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

          Рішення підписано 06.07.2010 р.