Рішення № 10277159, 25.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/5725.05.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до           1) приватного підприємства «Транс Рава ЛТД»

2) відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про           стягнення 36847,64 грн. в порядку регресу

За участю представників сторін:

від позивача: Собко А.В. –представник за довіреністю №022 від 11.12.2009;

від відповідачів: 1) не зявився;

2) Лінкевич О.В. –представник за довіреністю №08-03-14/385-09 від 22.09.2009

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства «Транс Рава»(відповідно до довідки Головного управління статистики у Полтавській області №09/2-13-129з від 05.02.2010 року станом на 05.02.2010 року: приватне підприємство «Транс Рава ЛТД») та відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 36847,64 грн. в порядку регресу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.04.2005 між ним та Редькович Людмилою Василівною укладено договір страхування транспортних засобів №021.00624.36.

20.10.2006 страхувальник звернувся до позивача із заявою про пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП.

18.10.2006 в м. Києві на вул. Набережне шосе сталося ДТП за участю декількох транспортних засобів, а саме: автомобіля марки Opel Astra, державний номер АА 7580 АЕ та автомобіля Volvo, державний номер 10102 СН, що належить ПП «Транс Рава», під керуванням водія Макаровця В.В.

Відповідно до постанови Комсомольського міського суду Полтавської області від 13.11.2006 № 3-3956-06 вищезазначене ДТП сталося з вини водія автомобіля Volvo, державний номер 10102 СН - Макаровця В.В.

Відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку №1563 від 09.11.2006, страхового акту №021.00624.36.L04.04 від 19.12.2006, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та виконуючи свої зобов’язання за договором позивач сплатив 36847,64 грн. страхового відшкодування.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальністю відповідача 1 була застрахована в Відкритому акціонерному товаристві Національній акціонерній страховій компанії «Оранта»(відповідач 2), на підставі Полісу №ВА/3356754 від 18.05.2006 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.01.2010 порушено провадження у справі № 33/57, розгляд справи призначено на 22.02.2010.

У судове засідання 22.02.2010 представник відповідача 1 не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте через загальний відділ діловодства надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

Також, представники позивача та відповідача 2 подали заяву про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 22.02.2010 продовжено строк розгляду та відкладено розгляд справи на 13.04.2010.

13.04.2010 представники відповідачів у судове засідання не з’явилися, вимоги ухвали Господарського суду м.Києва про порушення провадження у справі від 12.01.2010 не виконали, проте від відповідача 2 через загальний відділ діловодства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 13.04.2010 відкладено розгляд справи на 25.05.2010 та повторно зобов’язано відповідачів виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №33/57 від 12.01.2010.

У судове засідання 25.05.2010 року представник відповідача 1 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити стягнути з відповідача 1 - 11857,64 грн. страхового відшкодування, з відповідача 2 –24990,00 грн. страхового відшкодування та витрати по сплаті державного мита в сумі 368,48 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. також, підтримав заявлене в позовній заяві клопотання про забезпечення позову, відповідно до якого просив суд в якості забезпечення позову у частині заявлених позовних вимог, накласти арешт на майно відповідачів.

Представник відповідача 2 проти позову та клопотання про забезпечення позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. №01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову”у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду безумовних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з поданих матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищезазначене та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

08.04.2005 між позивачем та Редькович Людмилою Василівною укладено договір страхування транспортних засобів №021.00624.36, відповідно до якого позивачем прийнято під страховий захист автомобіль Opel Astra, державний номер АА 7580 АЕ.

18.10.2006 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Opel Astra, державний номер АА 7580 АЕ та автомобіля Volvo, державний номер 10102 СН, що належить ПП «Транс Рава ЛТД», під керуванням Макаровця В.В.

Згідно довідки ВДАІ Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 18.10.2006 автомобіль марки Opel Astra, державний номер АА 7580 АЕ отримав механічні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 18.10.2006 на вул. Набережне шосе.

Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 13.11.2006 у справі №3-3956-06 встановлено, що гр. Макаровець В.В., 18.10.2006 о 10:30, під час випередження автомобіля Opel Astra, державний номер АА 7580 АЕ не дотримався бокового інтервалу внаслідок чого сталося зіткнення, після чого автомобіль Opel Astra від удару викинуло на розділювальний тротуар та крайню смугу попутного транспорту, де здійснив наїзд на автомобіль Шкода-Супер, який стояв на забороняючий жест регулювальника перед перехрестям. Вину Макаровець В.В. визнав в суді. На вказаних підставах, відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення Комсомольським міським судом Полтавської області Марковця В.В. піддано стягненню у вигляді адміністративного штрафу в сумі 17 грн. на користь держави.

Крім того, з постанови Комсомольського міського суду Полтавської області від 13.11.2006 у справі №3-3956-06 слідує, що на момент дорожньо-транспортної пригоди Марковець В.В. працював водієм в ПП «Транс Рава»ЛТД.

18.10.2006 Редькович Людмила Василівна звернулась до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»із заявою про настання страхового випадку.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної страхувальнику, позивачем була замовлена автотоварознавча експертиза у товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія».

Згідно зі звітом з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №1563 від 09.11.2006 вартість відновлювального ремонту автомобіля Opel Astra становить 36847,64 грн.

Згідно розрахунку страхового відшкодування №021.00624.36.L04.04 сума страхового відшкодування складає 36847,64 грн.

Позивач, керуючись умовами полісу, на підставі Страхового акту №021.00624.36.L04.04 від 19.12.2006, здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 36847,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11094 від 28.12.2006.

Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 1187 Цивільного кодексу України регулює порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Автомобіль марки Volvo, державний номер 10102 СН на момент здійснення ДТП належав ПП «Транс Рава»(відповідачу 1).

Суб’єктом відповідальності за шкоду, що заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” зазначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Таким чином, нормами цивільного законодавства передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальністю відповідача 1 була застрахована в відкритому акціонерному товаристві Національній акціонерній страховій компанії «Оранта»(відповідач 2), на підставі Полісу №ВА/3356754 від 18.05.2006 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким відповідач 2 взяв на себе обов’язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальністю особи, відповідальність якої застрахована.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»із заявою №162-03/ВРР від 06.03.2007 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив сплатити суму страхового відшкодування в розмірі 36847,64 грн., оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу Volvo, державний номер 10102 СН застрахована у останнього.

Листом №09-06-04/6032 від 03.04.2006 відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування, так як ні страхувальник, ні потерпіла особа не звертались до відповідача 2 з приводу настання події, яка мала ознаки страхового випадку.

Згідно статті 9 Закону України „Про страхування” страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страхова сума, визначена в полісі обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України №ВА/3356754 від 18.05.2006 становить 25500 грн. Франшиза визначена в розмірі 510 грн. (сума, яка при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну третіх осіб, вираховується із суми відшкодування).

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки, відповідач 1 не довів факту того, що шкоду транспортному засобу Opel Astra, державний номер АА 7580 АЕ, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, а відповідальність відповідача 1 застрахована у відповідача 2, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з статтею 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з приватного підприємства «Транс Рава ЛТД» (39800, Полтавська обл., м. Комсомольськ, вул. Короленка, 42, код ЄДРПОУ 31712443) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 40; р/р 26503028334127 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) 11857 (одинадцять тисяч вісімсот п’ятдесят сім) грн. 64 коп. страхового відшкодування, витрати по сплаті державного мита в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 58 коп. та 75 (сімдесят п’ять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 40; р/р 26503028334127 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) 24990 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 00 коп. страхового відшкодування, витрати по сплаті державного мита в сумі 249 (двісті сорок дев’ять) грн. 90 коп. та 160 (сто шістдесят) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                          С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 05.07.2010 року.