Рішення № 10277083, 09.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/55009.06.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування об"єктів дорожнього господарства"

про                    стягнення 51331,28грн.

За зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування об"єктів дорожнього господарства"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

про внесення змін до Договору та визнання окремих положень договору недійсними

.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Локшин А.В.

від відповідача - Неня І.М.

У судовому засіданні 09.06.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування об"єктів дорожнього господарства" 51331,28грн(38079,25грн.-основного боргу, 2735,87грн.-пені, 389,56-3% річних, 522,72грн.-інфляційне збільшення суми боргу, 9603,88грн.-штрафу) заборгованості за Договором фінансового лізингу №080915-193/ФЛ-Ю-А від 15.09.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору фінансового лізингу №080915-193/ФЛ-Ю-А від 15.09.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування об"єктів дорожнього господарства", останній за отриманий предмет лізингу не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 1112.2009 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/550.

Згдіно відзиву Відповідача на позовну заяву, останній позов не визнає у повному обсязі.

11.03.2010 до Господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява про внесення змін до договору, а також визнання окремих положень договору недійсними.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.03.2010 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляд у з первісним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом надав суду відзива на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого зустрічний позов не визнає у повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"- Лізингодавець (далі-Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування об"єктів дорожнього господарства"-Лізингоодержувач (далі-Відповідач) уклали Договір фінансового лізингу №080915-193/ФЛ-Ю-А (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), предметом якого є надання Позивачем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Відповідачу предмету лізингу (далі-Майно), найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена у Специфікації (Додаток№2 до Договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Відповідача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п.3.1. Договору Відповідач виплачує Позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів(Додаток №1 до Договору), які включають :платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна; винагороду (комісію) Відповідачу за отримане у лізинг Майно, з урахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5 Договору.

На виконання умов Договору, Позивач передав у платне володіння Майно на загальну суму 240097,00грн, що підтверджується Специфікацією до Договору від 15.09.2010

          В порушення умов Договору, Відповідач свої зобов»язання за Договором виконував не в повному обсязі, в наслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 38079,25грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати за користування предметом лізингу, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відзиві на позовну заяву Відповідач позов не визнає з наступних підстав.

Відподвідно до п. 3.4.1 Договору сторони погодились, що вказаний курс гривні до одного долару США визначається за даними Банківської Установи. Позивач письмово інформує Відповідача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською установою продажу(конвертування у гривну) коштів у іноземній валюті (валютного продажу) та отримання довідки від Банківської установи.

Відповідач зазначає, що жодних повідомлень та довідок від Позивача не отримував, а отже не був поінформований стосовно курсу гривні до одного долару США. Крім того, Відповідач вважає, що у Договорі чітко передбачено вартість майна у гривнях, а тому Позивач не має права на коригування платежу на зміну курсу гривні до долару США.

Заперечення Відповідача суд вважає необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Посилання Відповідач на те, що останній не поінформований щодо зміни курсу гривні безпідствані, так як у матеріалах справи міститься довідка Позива від 12.11.2008 року про курс продажу валюти, яка надіслана Відповідачу 17.11.2008 року.

Пунктом 3.4.1 Договорупередбачено, що Відповідач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача за договором перед Позивачем становить 38079,25грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд вважає правомірним застосуванням до Відповідача штрафу в сумі9603,88 грн., в зв’язку з порушенням останнім умов Договору.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

У відповідндості до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня. Згідно п.11.2.1 Договору у разі порушення обов"язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п.3.1. Договору, Відповідач зобов"язується сплатит пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано пеню у розмірі 2735,87грн.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи надмірну величину штрафних санкцій та ступінь виконання Відповідачем зобов’язання за договором, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 500,00 грн.

Крім того, Позивачем заявлено про стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 389,56 грн.та 522,72 грн.- інфляційного збільшення суми боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором встановлено судом і відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% процентів річних у розмірі 389,56 грн. 522,72 грн.- інфляційного збільшення суми боргу і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2964,35 грн. основного боргу, 313,70грн. інфляційних нарахувань та 92,69грн. три проценти річних визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного підприємства "Концерн "Екоп" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Нікас Трейд" (02225, м. Київ, вул. Ар. Ніколаєва,7, код ЄДРПОУ 36192145, р/р 26006301333907 в "БГ Банк", МФО 320995), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного підприємства "Концерн "Екоп" (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема,26, код ЄДРПОУ 36282432, р/р 26002300059610 в АКБ "Форум", МФО 322948) 2964(дві тисячі дев"ятсот шістдесят чотири) грн. 35 коп. - основного боргу, 92(дев"яносто дві)грн.69коп-3% річних, 313(триста тринадцять)грн.70коп-інфляційне збільшення суми боргу, 102(сто дві)грн. 00 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 01.06.2010