Постанова № 10276693, 21.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.06.10

о 11 год. 05 хв.

каб. № 3Справа №2а-1307/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді Єфременко О.О.,

при секретарі Авчиян К.Е.,

за участю представників:

позивача Кричуна Марка Михайловича, довіреність № б/н від 07.04.2010;

Кудінова Віталія Миколайовича, довіреність № 02/14-10 від 16.03.2010;

відповідача Зінченко Юлії Віталіївни, довіреність № 7318/10/10 від 02.09.2008;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод”

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»(далі ВАТ «Севастопольський морський завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя (далі ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001401503/0 від 24.11.2009, № 0001401503/1 від 29.12.2009, № 0001401503/2 від 12.02.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15801,23 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 2181), оскільки податковому органу не надано права змінювати призначення платежу, визначеному у платіжному дорученні підприємства при сплаті узгоджених податкових зобовязань.

Позивач наполягає, що перераховані їм суми податку на землю, відповідачем неправомірно зараховано на погашення боргу за минулі періоди, а не за призначенням платежу, вказаним у платіжних дорученнях.

В ході судового розгляду позивач в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся з заявою про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001401503/0 від 24.11.2009, № 0001401503/1 від 29.12.2009, № 0001401503/2 від 12.02.2010 та №0001401503/3 від 16.04.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15801,23 грн. (а.с. 18).

Відповідно до положень статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право уточнити позовні вимоги в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Оскільки уточнення позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.

В ході судового розгляду представники позивача на уточнених позовних вимогах наполягали.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні від 19.05.2010, вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняти відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки в момент зарахування коштів у сплату узгодженого податкового зобовязання на відповідні рахунки бюджету, ці кошти становляться державною власністю, ведення обліку є здійсненням права власності держави на належні її грошові кошти, зокрема, вирішення питання розподілу та зарахування сплачених сум податків (а.с.51-52).

Ухвалою від 30.04.2010 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 19.05.2010, зясував відсутність можливості регулювання спору між сторонами, справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в розгляді справи оголошувалась перерва з 08.06.2010 по 21.06.2010.

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін розяснені процесуальні права і обовязки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -

встановив

ВАТ «Севастопольський морський завод»включене до категорії платників окремих податків у ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-XII від 03.07.1992, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 2535) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 5 Закону № 2535 встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Частиною першою статті 15 Закону № 2535 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно статті 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

26.01.2009 ВАТ «Севастопольський морський завод»надав до ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя податковий розрахунок земельного податку, відповідно до якого сума орендної плати за 2009 рік складає 500943,29 грн., де щомісячний платіж складає 41745,27 грн. (а.с.65).

12.11.2009 співробітниками ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя проведена перевірка ВАТ «Севастопольський морський завод» з питань повноти і своєчасності внесення до бюджету плати за землю за квітень 2009 року по терміну сплати 01.06.2009, за результатами якої складений акт № 245/148/15-341/14312370 (а.с.6).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181, яке виразилося у несвоєчасному погашенні узгодженого податкового зобовязання по земельному податку із затриманням на 114 календарних днів з граничним строком сплати - 01.06.2009, сплачено платіжними дорученнями № 483 від 27.08.2009, №678 від 23.09.2009, що призвело до утворення недоїмки у сумі 41745,27 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі акту перевірки ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001401503/0 від 24.11.2009 про застосування до ВАТ «Севастопольський морський завод»штрафних санкцій із земельного податку у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу у сумі 15801,23 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач, в порядку підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 звернувся із скаргою, але рішенням начальника ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя № 11284/25-042 від 29.12.2009 первісна скарга ВАТ «Севастопольський морський завод»залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0001401503/0 від 24.11.2009 залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження, 29.12.2009 ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001401503/1 про застосування до ВАТ «Севастопольський морський завод»штрафних санкцій із земельного податку у сумі 15801,23 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м.Севастополі № 161/10/25-020 від 02.02.2010 повторна скарга залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення №0001401503/0 від 24.11.2009 та № 0001401503/1 від 29.12.2009 залишені без змін.

12.02.2010 ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001401503/2 про застосування до ВАТ «Севастопольський морський завод»штрафних санкцій із земельного податку у сумі 15801,23 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України № 3711/6/25-0215 від 16.04.2010 скарга ВАТ «Севастопольський морський завод»залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення №0001401503/0 від 24.11.2009, № 0001401503/1 від 29.12.2009 та № 0001401503/2 від 12.02.2010 залишені без змін.

Таким чином, за результатами адміністративного оскарження 16.04.2010 ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0001401503/3 про застосування до ВАТ «Севастопольський морський завод»штрафних санкцій із земельного податку у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу у сумі 15801,23 грн.

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181, якщо узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків в строк, то вона признається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 передбачений принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

При цьому, частиною пятою статті 50 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податку на землю його обовязок сплати цього податку в цих сумах припинився.

Пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі Інструкція) передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції).

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключено платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, серед таких заходів немає.

Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Як вбачається з платіжних доручень № 483 від 27.08.2009 та №678 від 23.09.200 про сплату податку за землю за квітень 2009 року та за серпень 2009 року, позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам діючого законодавства. Сплати податку за землю призначалась саме за ті періоди, які вказані в платіжних дорученнях.

Судом не приймаються посилання відповідача на пункт 7.7 статті 7 Закону № 2181 з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, оскільки ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямовує кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обовязку по своєчасній сплаті сум податкових зобовязань та направляти такі суми при проведенні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень покладено саме на ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 29 червня 2010 року о 17-00.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя №0001401503/0 від 24.11.2009, №0001401503/1 від 29.12.2009, №000140503/2 від 12.02.2010, №0001401503/3 від 16.04.2010 про застосування до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»штрафних санкцій у сумі 15801,23 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»(99001, м.Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, код ЄДРПОУ 14312370) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя< підпис >О.О. Єфременко