Постанова № 10276652, 16.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.06.10Справа №2а-1310/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі: головуючого - судді Плієвої Н.Г.,

при секретарі - Авраменко Г.С.,

за участю:

представника позивача - Шишова А.Л., довіреність № 03-03 від 13.01.10

представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 07.05.10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовомСевастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Квадрант"

про стягнення заборгованості

Суть спору:

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрант» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів за 2009 рік у розмірі 13880,00 грн. та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 58,24 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем порушені вимоги ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі- Закон № 875-XII), згідно якої для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідач зобов`язаний був у 2009 році працевлаштувати 1 інваліда, однак фактично не було працевлаштовано жодного інваліда. Отже, розмір адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів за 2009 рік складає 13880,00 грн., розмір пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій складає 58,24 грн.

Ухвалою суду від 29.04.10 було відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.04.10 було закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 17.05.10.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги зменшив, просить стягнути з відповідача заборгованість з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13538,56 грн. та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 56,56 грн., у зв'язку з проведеною 02.06.10 перевіркою відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала заперечення на позов, які були надано через канцелярію суду (вхід. № 2811 від 14.05.10). Вважає, що оскільки відповідачем було вжито усі заходи для працевлаштування інвалідів у 2009 році, то він не повинен сплачувати адміністративно-господарські санкції у та пеню за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів за 2009 рік. Просить у задоволені позову відмовити та стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрант» витрати на правову допомогу у розмірі 997,50 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається із Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників особового складу у Товаристві з обмеженою відповідальність «Квадрант» складала 10 чоловік (а.с. 5). Отже, на підприємстві у 2009 році повинно було працювати 1 інвалід, але фактично не було працевлаштовано жодного інваліда.

Згідно з ч. 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.05 № 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2112.05 за № 1534/11814 (далі- Інструкція). підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

На виконання вимог Інструкції відповідач подавав до Севастопольського міського центру зайнятості Звіти про наявність вакансій станом на 14.01.09 (а.с. 26), 11.02.09 (а.с. 27), 19.03.09 (а.с. 28), 01.04.09 (а.с. 29), 06.05.09 (а.с. 30), 19.06.09 (а.с. 31), 01.07.09 (а.с. 32), 12.08.09 (а.с. 33), 15.09.09 (а.с. 34), 07.10.09 (а.с. 35), 03.11.09 (а.с. 36), 11.12.09 (а.с. 37).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Допомогу у підбору інвалідів для їх працевлаштування має право здійснювати також центр зайнятості.

Як вбачається з листа Севастопольського міського центра зайнятості від 03.06.10 вх. № 3332 протягом 2009 року Севастопольський міський центр зайнятості не направляв інвалідів до ТОВ «Квадрант», у звязку з відсутністю фахівців по відповідним вакансіям.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Отже, стаття 18 Закону № 875-XII не встановлює правил, за якими підприємство було б зобовязано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Таким чином, аналіз положень Закону України від 21.03.1991 № 875-XII дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Враховуючи наведене, сам факт відсутності у ТОВ «Квадрант» працевлаштованих інвалідів не являється порушенням відповідачем діючого законодавства, оскільки ТОВ «Квадрант» виконало усі передбачені законодавством дії для працевлаштування інвалідів.

Частиною 10 статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Представник позивача не надав суду доказів того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрант» не виділені та не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, або доказів про факти відмови у працевлаштуванні з боку відповідача за зверненням інваліда до нього чи за направленням державної служби зайнятості.

Згідно зі статтями 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

До суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, підприємство виконало усі заходи, передбачені діючим законодавством з метою уникнення господарського правопорушення.

Крім того, згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 241 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Представник позивача у судовому засіданні не довів, що відповідачем були порушені встановлені правила здійснення господарської діяльності.

Оскільки відповідачем було вжито усі заходи, які були спрямовані на працевлаштування інвалідів, Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів не має правових підстав накладати адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрант» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів за 2009 рік у розмірі 13482,00 грн. та пені за порушення терміну сплати адміністративно- господарських санкцій у розмірі 56,56 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно положень ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України до судових витрат належать витрати на правову допомогу.

Як свідчать матеріали справи між відповідачем та приватним підприємством «Юридична фірма «Семенова і Партнери» було укладено договір № 05/05/01-2010-У від 05.05.10 на надання юридичних послуг. Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) приватним підприємством «Юридична фірма «Семенова і Партнери» були проведені роботи на загальну суму 665,00 грн. Згідно з звітом про виконання робіт станом на 15.06.10 приватне підприємство «Юридична фірма «Семенова і Партнери» надала юридичні послуги на суму 997,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 67 від 06.05.10, № 68 від 25.05.10 та № 94 від 15.06.10.

Частиною 1 статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Відповідно ч. 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.06 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надавала правову допомогуприватне підприємство «Юридична фірма «Семенова і Партнери»

Як вбачається з звіту про виконання робіт приватним підприємством «Юридична фірма «Семенова і Партнери» фактично було відпрацьовано 8 годин, що є повним робочим днем. (а.с.72).

Законом Украйни від 13.05.10 " 2254-VІ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» установлена мінімальна заробітна плата з 01.04.10 у розмірі 884,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрант» у розмірі 44,20 грн. (884,00 грн. х 5/100).

Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21.06.10 о 17-00 годин.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 87, 90, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету України (Ленінський район м. Севастополя, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, р/р 31113095700007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрант»(99008, м. Севастополь, вул. Пожарова, 28-а, ЄДРПОУ 25149128, р/р 260080216601 в СФ АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 384812) витрати на правову допомогу у розмірі 44 грн. 20 коп. (сорок чотири грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Н.Г. Плієва