Рішення № 102762331, 20.01.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5127/21

Категорія 38

2/295/1052/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

судді - Зосименко О.М.,

при секретарі - Забродцький А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,-

установив:

Позивач АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 29 957 грн. 93 коп. з яких 5 436 грн.95 коп. - 3% річних за три роки, що передують подачі позову та 24 520 грн. 98 коп. інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за рішенням суду про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором.

У відзиві на позов та у заяві від 05.08.2021р. представник відповідача вказав, що визнають позов частково, а саме в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 12 188 грн. 58 коп. та 5 302грн. 77 коп. - 3% річних, оскільки банком до розрахунку не включено сплачену суму у розмірі 3 486 грн. від 17.01.2017 року.

В останнє судове засідання представники сторін не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29.11.2016 року у справі №295/9369/16-ц позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 199 819 грн. 86 коп. станом на 04.07.2016 року.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов`язання та інфляційних втрат, позивач надає розрахунок заборгованості відповідача, згідно якого станом на 23.04.2018 року залишок непогашеної суми боргу, що стягнута рішенням суду, склала 122 400.51 грн., а відповідно до розрахунку 3% річних - складає 5 436 грн.95 коп., та 24 520 грн. 98 коп. - інфляційні втрати.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Одночасно судом встановлено, що у розрахунку заборгованості наданого банком (а.с. 36) відсутній платіж боржника від 17.01.2017 року на суму 3 468 грн., який підтверджується квитанцією №202 від 17.01.2017 року, у зв`язку з чим зважаючи на рекомендації ВСУ щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді справ від 03.04.1997р., суд погоджується з розрахунками боржника в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, тому позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Рекомендаціями ВСУ щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді справ від 03.04.1997р., статтями 11, 509, 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України, статтями 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсиббанк» 5302,77 грн. - 3% річних та 12 188,58 грн. - інфляційних втрат, а всього - 17 491,35 грн.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсиббанк» судовий збір в розмірі 1325,37 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: АТ «Укрсиббанк» ( м. Київ, вул. Андріївська 2/12, 04070, код 09807750).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 )

Суддя О.М. Зосименко