Рішення № 102761734, 17.01.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Черкаси справа № 925/1559/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу за позовом Державного підприємства "Смілянське лісове господарство", Черкаська область, Черкаський район, с.Будки, вул.Незалежності,1Б

до відповідачів:

1) Головного управління Національної поліції в Черкаській області, м.Черкаси, вул.Смілянська,57;

2) фізичної особи-підприємця Лисогор Надії Григорівни, АДРЕСА_1 (для листування: АДРЕСА_2 )

про стягнення боргу у сумі 54526,32 грн,

за участі повноважних представників сторін:

від позивача: В.М.Петренко - адвокат - за ордером;

від відповідача-1: Ю.В.Желізняк - самопредставництво - за посадою;

від відповідача-2: Н.Г.Лисогор - підприємець - особисто, особа встановлена.

Державне підприємство "Смілянське лісове господарство" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області та фізичної особи-підприємця Лисогор Надії Григорівни з вимогами:

стягнути солідарно із Головного управління Національної поліції в Черкаській області (м.Черкаси, вул.Смілянська,57, код ЄДРПОУ 40108667) та фізичної особи-підприємця Лисогор Надії Григорівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Смілянський лісгосп" (Черкаська область, Черкаський район, с.Будки, вул.Незалежності,1Б, ідентифікаційний код 00993403) кошти 54526,32 грн як відшкодування витрат зі зберігання та утримання вилученого у ФОП Лисогор Н.Г. майна (пиломатеріал) у кримінальному провадженні №12016250000000313 за період із 01.01.2018 до 01.10.2021;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській в Черкаській області (м.Черкаси, вул.Смілянська,57, код ЄДРПОУ 40108667) та фізичної особи-підприємця Лисогор Надії Григорівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Смілянський лісгосп" (Черкаська область, Черкаський район, с.Будки, вул.Незалежності,1Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00993403) понесені судові витрати 2070 грн.

В судовому засіданні:

Представник позивача свої вимоги обґрунтовує як грошова компенсація підприємству внаслідок понесених ним витрат на охорону та збереження майна (пиломатеріалів) без достатніх підстав, що передано підприємству в ході проведення слідчих дій, оскільки кримінальне провадження закрито, а процесуальне рішення по майну слідчими органами не прийнято. Вилучене у ФОП Лисогор Н.Г. майно зберігається у позивача безпідставно. Майно охороняється силами підприємства. Майно займає територію та земельну ділянку, за яку підприємство сплачує податок та не може використовувати власну територію за призначенням. Тобто підприємство несе витрати по збереженню спірного майна; понесені витрати мають бути відшкодовані солідарно за рахунок відповідачів.

Відповідачі, кожен окремо, вимоги заперечили. Подані відзиви на позов з доказами направлення учасникам.

Позивачем подано відповіді на відзив з доказами направлення учасникам.

Відповідач-1 заявив, що слідчим поліції за результатами закриття кримінального провадження вже вирішено питання по речовим доказам, по поверненню майна власнику, але фізична особа-підприємець Лисогор Н.Г. не забрала своє майно. Вирішено виконати рішення слідчого 18.01.2022 на території позивача.

Фізична особа-підприємець Лисогор Н.Г. (відповідач-2) заперечила наявність рішення слідчого та волю позивача на повернення їй вилученого у неї майна.

Позивач повідомив, що неодноразово звертався в ГУ НП в Черкаській області та до ФОП Лисогор Н.Г. з проханням розпорядитися речовими доказами та компенсувати витрати підприємству по зберіганню майна, але результату не досягнуто, тому він вимушений звернутись в суд з вимогами про стягнення понесених витрат.

За результатами судового розгляду судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Позивач на підставі постанов слідчих ГУ НП у Черкаській області в межах кримінального провадження №12016250000000313 від 09 та 10 листопада 2016 року прийняв на відповідальне зберігання пиломатеріали, вилучені у фізичної особи-підприємця Лисогор Н.Г.

Позивач заперечує наявність зареєстрованих видів господарської діяльності як схов чи зберігання майна третіх осіб державним підприємством "Смілянське лісове господарство".

Зобов`язання по зберіганню майна було покладено безпосередньо на начальника нижнього складу підприємства позивача Морозова В.В.

Майно, що передано на зберігання, складається з 576 шт дощок пиломатеріалу породи вільха, складовано під навісом на території виробничих площ лісопункту підприємства в с.Балаклея Черкаського району, вул.Миру, 55б.

У грудні 2018 року позивачеві стало відомо про закриття кримінального провадження та скасування арешту на майно. Незважаючи на ці обставини, арештоване та передане позивачеві на зберігання майно так і залишилось на території підприємства.

Неодноразові звернення позивача до відповідачів, прокуратури Черкаської області про вивезення стороннього майна з території підприємства, за яке відповідає позивач та несе виробничі витрати по його утриманню, збереженню та охороні - результату не дали.

За розрахунком позивача, витрати на збереження та охорону майна за період з 01.01.2018 по 01.10.2021 складають 54526,32 грн, що є предметом спору та стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та солідарного стягнення заборгованості з відповідачів на підставі приписів ст. 1212 ЦК України як утримання майна (коштів) відповідачами на оплату понесених витрат позивача - без достатніх правових підстав.

На обґрунтування вимог позивачем подано розрахунок та кошторис понесених підприємством витрат.

Відповідачі, кожен окремо, вимоги заперечили, просять в позові відмовити. Подано відзиви на позов. Заперечують виникнення будь яких договірних чи позадоговірних відносин схову, зберігання майна, надання послуг за плату.

Інших документів та доказів не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим - приписи частини 1 ст. 236 ГПК України.

Щодо статусу учасників процесу:

Позивач та відповідач-2 у справі є суб`єктами господарювання на ринку послуг України та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач-1 у справі згідно реєстраційних даних ЄДРПОУ є самостійною юридичною особою, віднесений до органів державної влади, діяльність якого визначена як підтримання громадського порядку. Дії відповідача-1 регламентовані приписами:

Конституції України;

Закону України "Про Національну поліцію";

Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України";

Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України";

Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність";

Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю";

Закону України "По боротьбі з корупцією";

Закону України "Про громадянство України";

Закону України "Про імміграцію";

Закону України "Про біженців";

Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";

Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів";

Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі";

Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві";

Закону України "Про дорожній рух";

Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини, і прекурсори";

Закону України "Про інформацію";

Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону";

Закону України "Про участь в міжнародних миротворчих операціях";

Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист";

Актів Президента України та Верховної Ради України

Указ Президента України від 06.04.2011 №383/2011 "Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України";

Указ Президента України від 17.11.1992 №567 "Про День міліції";

Указ Президента України від 19.12.2000 №1346 "Про символіку органів Міністерства внутрішніх справ України";

Указ Президента України від 18.01.2001 №20 "Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку";

Указ Президента України від 19.07.2001 №532 "Про додаткові заходи щодо боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом";

Указ Президента України від 10.12.2001 №1199 "Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом";

Указ Президента України від 18.02.2002 №143 "Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян";

Указ Президента України від 06.02.2003 №84 "Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією";

Указ Президента України від 22.07.2003 №740 "Про заходи щодо розвитку системи протидії (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму";

Постанова Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503 "Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон";

Постанов Кабінету Міністрів України

Постанова Кабінету Міністрів України від 14.09.1991 №197 "Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні";

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей";

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576 "Про затвердження Положення про дозвільну систему";

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 №220 "Про Національне центральне бюро Інтерполу";

Постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 №510 "Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю";

Постанова Кабінету Міністрів України від 07.08.1993 №706 "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії";

Постанова Кабінету Міністрів вiд 17.07.2003 №1111 "Про затвердження Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України";

Постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 №231 "Про затвердження правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення";

Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №341 "Про Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС";

Постанова Кабінету Міністрів України від 20.07.2000 №988 "Про утворення експертної служби МВС";

Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 "Про Правила дорожнього руху";

Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №395 "Про затвердження Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів";

Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 №844 "Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб";

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1110 "Про затвердження Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні";

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг".

Суд враховує, що відповідач1 може діяти лише у спосіб, визначений Законом, і не інакше - приписи ст. 19 Конституції України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були реалізовані в межах кримінального провадження ГУ НП у Черкаській області від 25.10.2016 №12016250000000313 і між сторонами відсутні будь-які договірні чи позадоговірні господарські чи інші відносини в межах матеріального права - норм ЦК чи ГК України.

Представник позивача первісно заявив про спричинення шкоди чи збитків діями слідчого ГУ НП у Черкаській області позивачеві внаслідок тривалого зберігання майна на території підприємства за постановою слідчого про накладення арешту на вилучені у фізичної особи-підприємця Лисогор Н.Г. пиломатеріали (дошка вільхи). Суд враховує, що шкода і збитки регламентуються різними главами ЦК України

Пізніше, в судовому засіданні позивач обґрунтовує свої вимоги з посиланням на приписи ст.ст.509, 1212 Цивільного кодексу України та розділи 2, 14 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 №124. При цьому позивачем не подано до суду заяв про зміну предмету чи підстав позову.

В той же час суд враховує, що спірне майно в ДП "Лісове господарство" передано слідчим поліції ГУ НП на відповідальне зберігання в межах розслідування кримінальної справи. Письмовий договір схову, зберігання, відповідального зберігання між поліцією, зберігачем та третіми особами - не укладався, питання відшкодування витрат на утримання, зберігання, охорону майна - не вирішувалось та не погоджувалось між представниками сторін. Інші письмові угоди між сторонами, навіть у простій формі - не укладались.

В подальшому постанова слідчого про накладення арешту на спірне майно скасована, слідчим вирішено питання повернення майна на користь ФОП Лисогор Н.Г.

Суд при прийнятті рішення враховує, що ні позивачеві, ні відповідачеві-1 суд не дозволив відчуження, реалізацію вилученого майна ФОП Лисогор Н.Г. (відповідач2) в рамках кримінального провадження або внаслідок визнання спірного майна безхазяйним з перерахуванням отриманих від реалізації коштів в бюджет (ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси:

від 20.12.2019 у справі №711/7332/19 (а.с.57-58) та

від 19.03.2021 у справі №711/1463/21 (а.с.61-63).

Суд враховує, що слідчим ГУ НП вирішено питання про долю вилученого у фізичної особи-підприємця Лисогор Н.Г. майна за результатами закриття кримінального провадження - постанова від 20.12.2019. Постанова слідчого не оскаржена в установленому порядку та не скасована судом чи прокурором за процедурою КПК України.

Суд критично оцінює і доводи позивача про спричинення йому шкоди внаслідок дій відповідачів.

Згідно з пунктом 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункти 8, 9 частини 2 ст.16 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 ЦК України).

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 56 Конституції України гарантує кожному право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України).

Беручи до уваги те, що у справі №925/1559/21 предметом спору є стягнення грошових коштів зі збереження позивачем майна в кримінальному провадженні з елементами шкоди, спричиненої юридичній особі бездіяльністю посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування, то відповідно до частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України така шкода відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, зазначеними правовими нормами визначено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Водночас не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Позивач не довів суду наявності в його вимогах та в оспорених діях органу влади всіх елементів та вищенаведених умов для покладення грошової відповідальності на орган влади. Судом враховано також і відсутність бездіяльності слідчого ГУ НП в Черкаській області, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд критично оцінює обґрунтування позивачем розміру грошової вимоги до відповідачів з посиланням на свій односторонній кошторис, що складається з таких позицій: оплата роботи охоронця підприємства, сплата земельного податку підприємством, накладні адміністративні витрати позивача без їх розшифровки тощо, що не може бути охоплено відносинами між сторонами та не враховується судом при прийнятті рішення, оскільки позивач самостійно охороняє та утримує свою територію підприємства незалежно від наявного на ній арештованого майна ФОП Лисогор Н.Г.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності - недопустимість ревізування рішень судів, в тому числі які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтованості рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Суд вважає, що Позивачем використано неналежний спосіб захисту порушеного права, не передбачений приписами ст.ст. 15-16 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

У суду відсутні правові підстави для задоволення позову з мотивів його безпідставності, надуманості, необґрунтованості та недоведеності. В задоволенні позову належить відмовити повністю.

За таких умов судові витрати в розмірі судового збору відповідно до приписів ст.129 ГПК України належить покласти на позивача та не стягувати.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Державного підприємства "Смілянське лісове господарство" (Черкаська область, Черкаський район, с.Будки, вул.Незалежності,1Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00993403; номер рахунку в банку невідомий)

до відповідачів:

1) Головного управління Національної поліції в Черкаській області (м.Черкаси, вул.Смілянська,57; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40108667; номер рахунку в банку невідомий)

2) фізичної особи-підприємця Лисогор Надії Григорівни ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий)

про стягнення боргу у сумі 54526,32 грн - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 24.01.2022.

Суддя Г.М.Скиба