Рішення № 10275816, 01.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2010Справа №2-23/1373-2010 За позовом Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», м. Ялта

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рельєф», с. Сізовка, Сакський район

Про стягнення 90336,51 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Безрученко Н.О., представ. за довір. № ЮО-2671 від 24.12.2009 р.; Урванцева С.І., представ. за довір. ЮО-509 від 30.03.2010 р.

Від відповідача – Остапенко Л.В., представ. за довір. від 27.04.2010р.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 133-Д від 21.04.2008 р. у розмірі 90336,51 грн., а саме: 65413,38 грн. основного боргу, 15785,24 грн. пені, 7184,99 грн. інфляційних витрат, 1952,90 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

          Ухвалою Господарського суду АР Крим від 26.02.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

          Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. від 26.03.2010 р. справа № 2-11/1373-2010 передана на розгляд судді Господарського суду АР Крим Доброрез І.О. у зв’язку з значною завантаженістю по кількості справ, що знаходяться в провадженні судді Господарського суду АР Крим Потопальського С.С.

          Справа прийнята суддею Господарського суду АР Крим Доброрезом І.О. з привласненням справі номера 2-23/1373-2010.

          У судовому засіданні 27.04.2010 р. представником відповідача наданий відзив на позов, яким не визнав вимоги позивача та просив у задоволенні позову в частині стягнення плати за зберігання вантажу в сумі 57494,93 грн. відмовити. Також просив відмовити в частині стягнення пені у сумі 15785,24 грн. у зв’язку із пропуском позовної давності. Крім того, представник відповідача просив 3% річних та інфляційні витрати задовольнити частково, а судові витрати розподілити між сторонами пропорційно.

          В судовому засіданні 16.06.2010р. представники позивача надали суду заперечення, в яких з доводами, викладеними ТОВ «Рельєф» у відзиві на позов, не погоджуються, просять суд врахувати дані заперечення при ухваленні судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухав доводи представників сторін, суд

Встановив :

          21.04.2008 року між Державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт" (Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рельєф" (Підприємство) був укладений договір №133-Д, відповідно до п. 1.1. якого Порт здійснює перевезення своїм флотом - т/х "Таврія" або субститутом вантажу морського піску Донузлавського родовища, який належить Підприємству, судовими партіями до повної вантажопідйомності судна (2900 тон) в опціоні порту із п/п Донузлав в м. Ялта.

Згідно з п.1.2. договору, Порт здійснює прийом судна, вивантаження вантажу із судна на причал, а також надає площі для зберігання вантажу і відвантаження вантажу на автотранспорт.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний організувати прийом вантажу у Порта та сплачувати перевезення, вивантаження вантажу, відвантаження вантажу на автотранспорт, зважування та його зберігання на території ВППП "Масандра".

Відповідно до пункту 2.9. договору Порт надає площі для зберігання вантажу.

          Згідно п. п. 3.6, 3.8 Договору №133-Д від 21.04.2008 року ТОВ "Рельєф", своєчасно і в повному обсязі сплачує Порту за надані послуги згідно діючим тарифам Порту та виставленим рахункам, зокрема вартість зважування вантажу на автомобільних вагах, зберігання вантажу на території вантажопасажирського комплексу "Массандра", плату за в'їзд автотранспорту. Підприємство взяло на себе зобов'язання приймати всі можливі заходи по швидкому вивозу вантажу з порту власним автотранспортом протягом 4 діб з дня вивантаження. У випадку перевищення встановленого Договором терміну вивозу, Підприємтво оплачує вартість зберігання відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №392 від 31.10.1995р.

Також п.4.5 договору встановлено, що Підприємство здійснює кінцеві розрахунки з Портом за перевезення та переробку вантажу виходячи з з об’єму вантажу, визначеного п.4.1 договру та діючих тарифів порту, вказаних в п.п.4.2 та 4.3 договору, а також оплачує додаткові надані послуги порту відповідно до діючих тарифів Порту, за виставленими рахунками протягом трьох банківських днів з моменту надання послуги.

          Однак, відповідач в односторонньому порядку відмовився від зобов'язань у період з грудня 2008р., в строк не перерахував позивачу плату за надані послуги, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість по договору №133-Д в сумі 65413,38 грн.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарюваннятаіншіучасники господарських відносин повинні виконуватигосподарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Пунктом 3.8. Договору передбачено, що плата за зберігання вантажу у разі перевищення 4 діб здійснюється згідно Наказу Міністерства транспорту України №392 від 31.10.1995 року.

          Згідно п. 2 наказу начальника ДП "Ялтинський морський торговельний порт" №130/1 від 30.03.2007 року, плата за зберігання вантажу на території вантажопасажирського комплексу "Массандра" стягується у відповідності із ставками Наказу МТЗУ №392 від 31.10.1995р.           Пунктом 2.3. наказу №392 від 31.10.1995р. передбачено, що за зберігання експортних, імпортних і транзитних вантажів, що прибули в порт, плата не стягується протягом перших чотирьох календарних діб з моменту їх надходження. Після закінчення вказаного терміну та до моменту вивезення вантажів із порту з вантажовласника стягується плата за зберігання вантажів за ставками:

- за кожну добу пільгового терміну зберігання протягом 60 діб (після чотирьох діб безоплатного технологічного зберігання) за відкрите зберігання складає 0,005$ США за 1 т.

- за кожну наступну добу після закінчення терміну пільгового зберігання за відкрите зберігання 0,05$ США за 1 т.

Заборгованість за зберігання морського піску на території вантажопасажирського комплексу "Массандра" за період з вересня 2008 року по січень 2009 р. складає 57494,93 грн.                     Згідно Додатку №1 до Договору №133-Д від 21.04.2008 року вартість в'їзду автотранспорту на території вантажопасажирського комплексу "Массандра" встановлена наказом начальника порту №332 від 27.10.2006р. та складає за разовий в'їзд - 5,00грн.

          В грудні 2008 року на територію вантажопасажирського комплексу "Массандра" здійснило в'їзд 515 машин ТОВ "Рельєф".

          Таким чином заборгованість за грудень складає 2575,00 грн.

          В січні 2009 року на територію вантажопасажирського комплексу "Массандра" здійснило в'їзд 76 машин ТОВ "Рельєф", заборгованість за січень складає 380,00грн.

          Надання даної послуги Портом підтверджується листами обліку машин, актами надання послуг від 21.12.2008р., 31.01.2009р., журналом зважування.

          Заборгованість за в'їзд автотранспорту на територію вантажопасажирського комплексу "Массандра" за період з грудня 2008 року по січень 2009 року включно складає 2955,00 грн.

          Плата за зважування на автомобільних вагах за 1т складає 0,80 грн. згідно Додатку №1 Договору та встановлено наказом начальника порту №138 від 27.04.2006 року.

          За грудень 2008 року було зважено 5267,39тн.*0,80грн.=4213,91грн.

          За січень 2009 року було зважено 936,924тн.*0,80грн.=749,54грн.

          Зважування на автомобільних вагах підтверджується актами надання послуг, журналом зважування, актами звірки.

          Заборгованість за зважування вантажу на автомобільних вагах за період з грудня 2008р. по січень 2009р. включно складає 4963,45грн.

          Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ "Рельєф" у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору складає 65413,38 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Посилання відповідача на те, що фактично послуги по зберіганню вантажу-піску морського ТОВ "Рельєф" не надавались, а також доводи щодо відсутності відносин по зберіганню товару, про що надано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2010р. по справі №2-7/3619.1-2009, суд розцінює критично на підставі наступного.

          Предметом спору по справі №2-7/3619.1-2009 за позовом ТОВ "Рельєф" до ДП "Ялтинський морський торговельний порт" про стягнення 90952,40грн. є стягнення збитків у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором №133-Д від 21.04.2008 року, підставою позову є недостача, яка виявилася на території BППП "Масандра", при знаходженні піску на площах для зберігання вантажу.

          Розділами 2 та 3 договору передбачені спеціальні умови, які встановлюють обов’язки сторін.

          Пунктами 2.2., 2.9. договору передбачено, що Порт зобов'язаний доставити вантаж до порту Ялта у тих же кількості та стані, як він буде завантажений і здати його Підприємству, Порт надає площі для зберігання вантажу.

          У постанові Севастопольського апеляційного господарського суду по справі №2-7/3619.1-2009 зазначено, що договір №133-Д по своїй правовій природі є договором про надання послуг, а не зберігання, договір зберігання піску між сторонами не укладався, зважаючи на це, контроль за зберіганням та реалізацією піску виконувала матеріально відповідальна особа, яка працює в ТОВ "Рельєф".

Таким чином, зміст вказаної постанови відповідачем викладено невірно, постанова не спростовує зобов’язань відповідача по виконанню умов договору.

          Згідно п. 4 Положення по здійсненню контролю за проходженням навалочних вантажів через територію BППП "Масандра" від 25.12.2007 року, у кінці кожного календарного місяця повноважні представники сторін здійснюють звірку залишків вантажу із складанням акту звірки.

          Підтвердженням того, що Порт надавав площі для зберігання вантажу, є акти звірки залишків вантажу, складені повноважними представниками сторін (т.1 а.с. 58-63).

          Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Однак, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності стосовно вимоги про стягнення пені.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.2 статті 258 ЦК позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки згідно п.4.5 договору відповідач зобов’язаний здійснити остаточний розрахунок протягом трьох банківських днів з дня надання послуги, то строк позовної давності стосовно стягнення пені починається з 04.02.2009р., спливає – 05.02.2010р. Тоді як позивачем позов поданий до Господарського суду АР Крим 24.02.2010р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності стосовно вимог про стягення пені.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного у частині стягнення 15785,24 грн. пені суд у позові відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати в сумі 7184,99 грн. та 3% річних в сумі 1952,90 грн., нараховані позивачем, обґрунтовані та підлягають стягненню.

Таким чином, позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 01.07.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 06.07.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рельєф» (96500, м. Саки, вул. Полтавська, 3; 96531, с. Сизовка, Сакський р-н, вул. Тітова, 21, р/р 26009487322351 в КРФ АКБ "Укрсоцбанк" в м. Сімферополь, МФО 324010, ЗКПО 32740403) на користь Державного підприємства “Ялтинський морський торговельний порт” (98600, АР Крим, м.Ялта, вул.Рузвельта, 5, р/р 2600607004189 у КФ ВБ «Експрес Банк», м.Сімферополь, МФО 384674, ЗКПО 01125591) 65413,38 грн. основного боргу, 7184,99 грн. інфляційних витрат, 1952,90 грн. 3% річних, 745,51грн. держмита та 194,76грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 15785,24 грн. пені відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.