Ухвала суду № 102756523, 24.01.2022, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1701/21

1-кп/544/23/2022

Номер рядка звіту 333

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Нагорної Н.В.,

за участю:

секретаря Киричевської В.М.,

прокурора Рожка І.С.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченої – адвоката Раця О.Б.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м.Пирятин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170290000298, за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Малютинці Пирятинської ОТГ Лубенського району Полтавської області, громадянки України, з базовою вищою освітою, непрацюючої, одруженої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Пирятинського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020170290000298 від 04.11.2020 по обвинуваченню ОСОБА_1 вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 – адвокат Раць О.Б. у судовому засіданні заявив клопотання про закриття кримінального провадження №12020170290000298 від 04.11.2020 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, так як після повідомлення їй про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України. Клопотання обґрунтовано тим, що по даному кримінальному провадженню 30.06.2021 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України. 30 серпня 2021 року, фактично по закінченні двох місяців після повідомлення про підозру, підозрюваній ОСОБА_1 та йому - захиснику в порядку ст.290 КПК України було повідомлено про завершення досудового розслідування, але доступ до матеріалів досудового розслідування було надано тільки 29 вересня 2021 року, з якими вони ознайомилися 29 та 30 вересня 2021 року. Тобто з 30 серпня 2021 року і по 29 вересня 2021 року строк досудового розслідування, як це передбачено ст.219 КПК України, не призупинявся, так як сторона захисту з матеріалами кримінального провадження не знайомилась і не знайомилась по тій причині, що вони їй не відкривались. 30 вересня 2021 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 був затверджений прокурором та направлений до суду, але направлений був до суду поза межами строків досудового розслідування. Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України. Також у судовому засіданні 24.01.2022 захисник обвинуваченої надав суду письмове повідомлення про підозру та пояснив, що воно було складено слідчим 29.06.2021, а вручено його підзахисній ОСОБА_1 30.06.2021, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону. Просив задовольнити клопотання та закрити кримінальне провадження №12020170290000298 відносно ОСОБА_1 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

ОСОБА_1 підтримала клопотання свого захисника та просила його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту, пояснив, що дійсно повідомлення про підозру було складено 29.06.2021 наприкінці робочого дня, а тому не було можливості вручити його ОСОБА_1 або направити поштою, оскільки закінчився робочий день. Просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту, та постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні. Вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, підстав для його повернення не вбачається як і підстав для закриття кримінального провадження.

Суд, розглянувши клопотання сторони захисту, заслухавши думку прокурора, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження та долучені в судовому засіданні документи, зазначає наступне.

Перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК, а також виконання ним приписів статті 219 КПК в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я особи, процесуального статусу обвинуваченого, стосовно якого, відповідно до частини 1 статті 337 КПК, має здійснюватися судовий розгляд.

Саме такий висновок щодо застосування норм права зроблено ККС ВС у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19.

З огляду на викладене, та враховуючи, що стороною захисту у підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, суд уважає за необхідне у підготовчому провадженні перевірити дотримання стороною обвинувачення вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК, а також виконання нею приписів статті 219 КПК в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування.

Згідно зі статтею 113 КПК процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (частина 2 статті 113 КПК).

За своєю юридичною природою процесуальні строки виступають темпоральними умовами реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників кримінальних процесуальних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно п.4 ч.3 ст.219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене, зокрема, протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

В силу положень частини першої статті 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже за нормами кримінального процесуального закону акт повідомлення особі про підозру має суттєве значення як для кримінального провадження в цілому, оскільки з моменту повідомлення про підозру розпочинається стадія притягнення до кримінальної відповідальності - п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК, з цього моменту обраховують строки досудового слідства - ст. 219 КПК, так і для особи, якій здійснене це повідомлення, - набуття статусу підозрюваного (ч.1 ст.42 КПК). Окрім того, в момент повідомлення особі про підозру відбувається «висунення кримінального обвинувачення» (ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Наявність в особи статусу підозрюваного є умовою для застосування щодо неї запобіжних та інших заходів забезпечення кримінального провадження, в результаті чого можуть мати місце істотні обмеження прав і свобод. Окрім того, в особи з моменту повідомлення про підозру виникає право на захист. Тому правова регламентація моменту повідомлення про підозру і застосування відповідних норм КПК має узгоджуватися з принципом юридичної визначеності.

Аналіз положень ч.1 ст.278 КПК України свідчить про те, що вимогу про вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення слідчим або прокурором, слід розуміти так, що ці суб`єкти, пересвідчившись у тому, що за викликом прибула або доставлена саме та особа, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, технічно оформлюють заздалегідь підготовлене або щойно складене повідомлення про підозру і здійснюють процедуру його вручення з дотриманням вимог статей 276 та 277 КПК.

Отже, процедура здійснення повідомлення про підозру особи характеризується конкретними вимогами до сторони обвинувачення, що мають бути дотримані нею під час вчинення такої процесуальної дії.

Недотримання встановлених законом приписів повідомлення про підозру особи породжує негативні правові наслідки з точки зору дотримання принципів верховенства права та законності у кримінальному провадженні, які мають безпосередній результат, що повинен розглядатися як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, недійсність процесуальної дії та ненабуття особою процесуального статусу підозрюваного.

У рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У своєму Рішенні від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017 Конституційний Суд України наголосив наступне (пункт 2.1): «Конституцією України проголошено, що Україна є правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8).

Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).

Як зазначено в пункті 44 Доповіді "Верховенство права", схваленої Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; для досягнення цієї довіри держава повинна складати тексти законів так, щоб вони були доступними; держава також зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; прогнозованість означає, що закон повинен, коли це можливо, бути оприлюдненим до його виконання і бути передбачуваним у тому, що стосується його наслідків: він має бути сформульований достатньо точно для того, щоб людина могла регулювати свою поведінку.

Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності».

З огляду на викладене суд уважає, що положення частини першої статті 278 КПК є чіткими, доступними, однозначними та послідовними і не потребують будь-кого іншого тлумачення у правозастосовній практиці, ніж того, що зазначено в цій нормі права.

Як убачається з письмового повідомлення про підозру, яке надано стороною захисту (т.2 а.с.68-74), вказане повідомлення складено слідчим СВ ВП №1 Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області Лимаренком О.С. та погоджено в.о. начальника Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Рожком І.С. 29.06.2021, а вручено ОСОБА_1 30.06.2021, про що також не заперечував прокурор у судовому засіданні.

Враховуючи принцип правової визначеності, суд дійшов висновку, що письмове повідомлення про підозру повинно бути вручено ОСОБА_1 в день його складення, тобто 29.06.2021.

За таких обставин суд уважає, що оскільки письмове повідомлення про підозру складено 29.06.2021, то саме з цієї дати розпочалась стадія притягнення до кримінальної відповідальності, з цієї дати слід обраховувати строки досудового слідства, та саме з цієї дати ОСОБА_1 набула статусу підозрюваної.

Доводи прокурора про неможливість вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру у день його складення 29.06.2021 через закінчення робочого часу є безпідставними з огляду на наступне.

Норма частини першої статті 278 КПК містить в собі два порядки вручення повідомлення про підозру, а саме: перший – звичайний (коли повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором); та другий – особливий (у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень).

Застосування особливого порядку вручення повідомлення про підозру можливий за наявності вагомої підстави. Такою підставою застосування особливого порядку вручення повідомлення про підозру є тимчасова відсутність особи за місцем проживання та невстановлення місцезнаходження цієї особи. Наявність одночасно цих двох фактів свідчитиме про наявність випадку неможливості вручення повідомлення, про який ідеться в ч.1 ст.278 КПК. Лише після встановлення фактів тимчасової відсутності і невідомості місця знаходження особи в слідчого, прокурора виникає право застосовувати особливий порядок вручення повідомлення про підозру.

З огляду на це доводи прокурора є безпідставними.

Відповідно до статті 283 КПК прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: (1) закрити кримінальне провадження; (2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; (3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно з положеннями статті 293 КПК одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.

У постанові ККС ВС від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19 зазначено, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18, від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20, ухвали Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №712/6375/18, від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 676/804/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20).

У відповідності до п.10 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Вказана норма закону кореспондує загальній засаді кримінального провадження, закріпленій у статті 28 КПК, відповідно до якої розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень, і співвідносяться з практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно з положеннями п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

З обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування встановлено, що 04.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №12020170290000298 про кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

29.06.2021 (як було зазначено судом вище), ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження №12020170290000298 від 04.11.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

З огляду на це днем закінчення строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є 29.08.2021.

Будь-яких даних про продовження чи зупинення строку досудового розслідування матеріали кримінального провадження не містять, як і не містять даних про те, що в межах строку досудового розслідування (з 29.06.2021 по 29.08.2021) сторона захисту ознайомлювалась з матеріалами кримінального провадження.

Згідно з частиною 5 статті 294 КПК строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Однак, в порушення вище вказаних норм процесуального права в.о. начальника Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Рожком І.С. 30 серпня 2021 року повідомлено ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Раця О.Б. про завершення досудового розслідування та надано стороні захисту доступ до матеріалів справи, що свідчить про те, що повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття стороні захисту матеріалів справи відбулось на наступний день після спливу строку досудового розслідування, тобто після закінчення строку досудового розслідування.

При цьому КПК вимагає від сторони обвинувачення діяти (приймати рішення) лише в межах строку досудового розслідування.

Так, будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (частина 2 статті 113 КПК).

Однак обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 складений, підписаний та направлений до суду 30 вересня 2021 року, що також свідчить про очевидне порушення вимог кримінального процесуального законодавства України.

За викладених обставин, враховуючи, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_1 , не відносяться до категорій тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, підлягають застосуванню приписи пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 42 КПК обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

З огляду на положення статті 2 КПК, згідно з яким до кожного учасника кримінального провадження повинна бути застосована належна правова процедура, та істотне порушення загальної засади кримінального провадження, передбаченої статтею 28 КПК щодо розумних строків, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід вважати такою, що не набула процесуального статусу обвинуваченої (підсудної).

Відповідно ж до змісту частини 1 статті 337 КПК судовий розгляд може бути проведений виключно стосовно особи, яка набула статусу обвинуваченої в порядку, передбаченому Законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження №12020170290000298 від 04.11.2020 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.376, 314 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 – адвоката Раця О.Б. про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Кримінальне провадження №12020170290000298 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України - закрити на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України - у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 26.01.2022.

Суддя Н.В.Нагорна