Ухвала суду № 102755035, 20.01.2022, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №645/3290/18

1-в/705/29/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,

представника установи виконання покарання Сьобка Р.А. (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

прокурора Чабана Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», погоджене з головою спостережної комісії при Уманській районній державній адміністрації Черкаської області, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, такого, що до арешту проживав у АДРЕСА_1 , засудженого вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» (далі – ДУ «СВК № 92») за погодженням із головою спостережної комісії при Уманській районній державній адміністрації звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.09.2018 засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_1 за даним вироком, приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.03.2017 у вигляді 6 місяців позбавлення волі та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Початок строку відбування покарання – 31.05.2018. Кінець строку відбування покарання – 31.11.2022.

ОСОБА_1 відбув 2/3 строку покарання. Під час утримання в СІЗО м. Харків характеризувався посередньо, до суспільно-корисної праці не залучався, заохочень та стягнень не мав. З 26.04.2019 відбуває покарання в ДУ «СВК № 92». За час відбування покарання характеризується позитивно. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Допускав порушення встановленого режиму відбування покарання, за що 4 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи, стягнення погашені у встановленому законом порядку. Виконує обов`язки днювального на відділенні № 11. До своїх обов`язків ставиться сумлінно, за що заохочувався 2 рази правами начальника колонії. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує рівні стосунки із засудженими позитивної спрямованості. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. Бере участь у суспільно-корисному житті відділення та установи. Має заборгованість за виконавчими документами в сумі 5127 грн 80 коп. Заборгованість погашена повністю. Має позов за вироком суду в розмірі 89289 гривень. Провину у скоєному злочині визнає повністю, розкаюється.

Представник адміністрації установи виконання покарань Сьобко Р.А. у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Прокурор Чабан Є.Ю. у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що поведінка засудженого протягом усього строку відбування покарання, кількість стягнень та заохочень, а також час їх застосування не свідчать про його виправлення.

Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні просив суд клопотання задовольнити. Вказав, що працевлаштований, сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Представник спостережної комісії, повідомлений про день, час та місце судового розгляду клопотання, у судове засідання не з`явився.

Суд, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, враховуючи думку представника адміністрації, засудженого та прокурора, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що саме по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.

Одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно-корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставленню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка – це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намагання своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 50 КК України покарання має на меті виправлення засуджених та запобігання нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого – процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Відповідно до вимог п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким»: оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, то суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Крім того, відповідно до п. 2 вказаної Постанови умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

ОСОБА_1 вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2018 року визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, і йому із застосуванням ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 років 6 місяців

На думку суду, засуджений не довів зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці протягом усього строку відбування покарання, що він підлягає умовно-достроковому звільненню. Враховуючи особу засудженого; його поведінку за весь період відбування покарання, а саме те, що засуджений негативно характеризувався під час відбування покарання в СІЗО м. Харків; негативну характеристику від 03.06.2021, яка міститься в матеріалах особової справи, складену на засудженого через більше ніж 2 роки після переведення для відбуття покарання в ДУ «Старобабанівська ВК-92», та відповідно до якої 31.05.2021 засудженому відмовлено комісією установи у заміні невідбутої частини покарання більш м`яким, оскільки він не став на шлях виправлення, відповідно до довідки про заохочення та стягнення від 03.06.2021 засуджений не мав жодних заохочень та мав 3 стягнення, два з яких не було погашено; а також те, що всі заохочення, а саме – два (від 01.09.2021 та від 18.11.2021) засудженим отримано в період настання пільги, та в цей же період він став позитивно характеризуватись, суд вважає, що наведене в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 не став на шлях виправлення і перевиховання, а його поведінка з дотримання вимог режиму відбування покарання не є такою, що може на даний час бути підставою для умовно-дострокового звільнення.

З огляду на зазначене, посилання в судовому засіданні засудженого на те, що він виправився, з урахуванням положень ст. 81 КК України, не дають можливості дійти безумовного висновку, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою довів своє виправлення, зокрема, що цілі покарання були досягнуті та виправлення засудженого настало раніше строку, визначеного вироком суду. У зв`язку з чим відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання ДУ «СВК № 92» щодо умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 81 КК України та ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання начальника Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали, а засудженим – протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання зупиняє її виконання.

Суддя О.І.Єщенко