Рішення № 102753537, 25.01.2022, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/3087/21

Провадження № 2/621/78/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2022 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання - Лацько А.В.,

розглянувши за відсутності учасників справи у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження в заочному порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в свої інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Українська Пожежно-Страхова компанія" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

в с т а н о в и в:

12.10.2021 представник позивача Стефківський В.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПрАТ "УПСК" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 28 338 грн. 00 к. - страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 170 028 грн 00 к. - страхового відшкодування витрат у зв`язку із втратою годувальника; 10 000 грн 00 к. - витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.01.2020 близько 21:30 годині на 2 км+107 м автодороги «Дергачі-Козача Лопань», в Дергачівському районі Харківської області в напрямку м. Дергачі відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 19.07.2021 по справі № 619/3367/20 водія ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України і призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, дружина потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та його син - ОСОБА_2 зазнали шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок Відповідача.

Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність, водія ОСОБА_3 , пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "Українська Пожежно-Страхова компанія", відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО 1712147.

Відповідно до вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 19.07.2021 року, смерть потерпілого настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди.

Виходячи з норми пункту 27.3 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до числа осіб, яким належить компенсація від відповідача моральної шкоди входять батько загиблого - ОСОБА_5 , мати ОСОБА_6 , дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4 723,00 грн., загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 56 676 грн 00 к., яка виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування.

Зважаючи на коло осіб, яким належить право на одержання компенсації від відповідача моральної шкоди, до виплати ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по відшкодуванні моральної шкоди становить 1/4 розміру страхового відшкодування, що в грошовому еквіваленті становить по 14 169 грн 00 к. на кожного, отже, розмір належного позивачу страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою становить 28 338 грн 00 к.

Крім того, у загиблого ОСОБА_4 на день його смерті, на утриманні перебував син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має право на отримання страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника в сумі 170 028 грн 00 к., відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Також, у зв`язку із зверненням до суд з даним позовом позивач уклала з АО "Автопоміч" Договір № 2541 про наданий професійної правничої допомоги предметом якого сторони визначили, що Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання за відповідну плату надавати позивачу (клієнту) правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених Договором, по стягненню грошової компенсації за шкоду спричинену позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.01.2020 в результаті якої загинув потерпілий. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги було визначено за домовленістю сторін з урахуванням значення цієї справи для позивача. А відтак позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 к.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 19.10.2021 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 04.11.2021.

04.11.2021, 26.11.2021 та 16.12.2021 судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.

25.01.2022 своєчасно та належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися.

Представник позивач адвокат Стефківський В.І. до канцелярії суду надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.

Представник відповідача ПрАТ "Українська Пожежно-Страхова компанія" у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на адресу місцезнаходження товариства судом, що зокрема підтверджується відстеженням поштового відправлення, відповідно до якого рекомендоване повідомлення з повісткою про виклик до суду вручено відповідальній особі товариства за довіреністю (а.с. 56, 71). Причин неявки суду представник відповідача не повідомляв, відзиву на позов не надавав.

Згідно зі статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України

Дослідивши доводи позовної заяви, відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Встановлено, що 19.01.2020 о 21:30 годині ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автомобільній дорозі сполученням «Дергачі-Козача Лопань», зі сторони с. Безруки Дергачівського району Харківської області в напрямку м. Дергачі Харківської області. В процесі руху, ОСОБА_3 , рухаючись по вказаній автодорозі, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де в районі лівого краю проїзної частини допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в напрямку м. Дергачі, в результаті чого, від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 загинув на місці події.

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 19.07.2021 ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 286, частиною 1 статті 135 Кримінального кодексу України та з урахуванням статті 70 Кримінального кодексу України, призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Вирок набрав законної сили 02.11.2021 (а.с. 9-19,63-68).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 , була застрахована в ПрАТ "Українська Пожежно-Страхова компанія", відповідно до Полісу № АО1712147, діючим станом на 19.01.2020, що підтверджується витягом з бази МТСБУ за Полісом № АМ/5245 АО1712147113 Забезпечений транспортний засіб: «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 28).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22.01.2020 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків), копією Лікарського свідоцтва про смерть № 10-121178-ОМ від 21.01.2020 виданого КЗ ОЗ Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи (а.с. 21, 22).

З копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 17 лютого 1968 року, вбачається, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , актовий запис №1349 (а.с. 20).

Відповідно до копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 від 27.09.2008, вбачається, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , актовий запис № 4371 (а.с. 24).

27.11.2021 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб - копія Свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_5 , виданого 27.11.2012. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_1 », актовий запис № 24 (а.с. 23).

Відповідно до довідки виданої 11.06.2020 Виконавчим комітетом Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області № 585, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 . На день смерті з померлим також були зареєстровані його дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син дружини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , окрім вказаних осіб за зазначеною адресою більше ніхто зареєстрований не був (а.с. 26).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентує, зокрема Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

Згідно з пунктів 1.4, 1.6, 1.7 статті 1 зазначеного Закону, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до статті 5 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 6 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з пунктами 27.1, 27.3 статті 27 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини» (п.4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із п. 23.1. ст. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого».

Судом встановлено, що смерть потерпілого настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди.

Так, шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завданої здоров`ю особи (постанови Верховного Суду у справах: №751/8121/17 від 14 січня 2019 року; №500/2095/15-ц від 10 січня 2019 року; №757/59802/16-ц від 05 грудня 2018 року; №126/1439/17 від 01 лютого 2018 року).

Пунктом 27.3. Закону, в редакції чинній на дату дорожньо-транспортної пригоди, встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

На підставі вищевикладеного, оскільки дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув ОСОБА_4 (чоловік позивача та батько дитини в інтересах якої діє позивач), мала місце за участю автомобіля, який є забезпеченим транспортним засобом, згідно полісу № АО 1712147, то позивач, як дружина та син померлого мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи (чоловіка та батька їхньої спільної дитини), в розмірі, передбаченому пунктом 27.3 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік мінімальна заробітна плата з 1 січня 2020 року у місячному розмірі становила 4 723 грн. 00 к.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода (страховий випадок) мала місце 19.01.2020, розмір мінімальної заробітної плати на цей момент становив 4 723 грн.

Враховуючи коло осіб, яким належить право на одержання відшкодування моральної шкоди від відповідача (батько загиблого - ОСОБА_5 , мати загиблого - ОСОБА_6 , дружина загиблого - ОСОБА_1 та син загиблого - ОСОБА_2 ), належна до виплати позивачу частка по відшкодуванні моральної шкоди становить 1/4 розміру страхового відшкодування, що в грошовому еквіваленті становить: 14 169 грн. (12: 1/4 х 4 723,00 = 14 169,00). А відтак позивач, яка діє в свої інтересах та в інтересах сина загиблого, малолітнього ОСОБА_2 має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону, в розмірі 28 338 грн 00 к. (по 14 169, 00 грн., на кожного)

Щодо відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на дату дорожньо-транспортної пригоди: «У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи».

Згідно пунктом 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, серед іншого, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 27.1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Тобто зазначеною нормою Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлений мінімально гарантований розмір страхового відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смерті годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 Цивільного кодексу України та розділом III Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно частиною 1 статті 1200 Цивільного кодексу України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Отже, до осіб, що мають право на відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника, слід віднести: непрацездатних осіб, які були на утриманні; непрацездатних осіб, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання.

У загиблого ОСОБА_4 на день його смерті, на утриманні перебував син ОСОБА_2 , протилежне судом не встановлено та відповідачем даний факт не спростовано належними та допустимими доказами.

Отже, суд вважає, що неповнолітній ОСОБА_2 , законним представником якої є мати ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди у зв`язку із смертю батька ОСОБА_4 .

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» встановлено у 2020 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі : з 01 січня - 4 723 грн.

Згідно пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», становить 170 028 грн., який розрахований за формулою : 36 х 4723 (мінімальну заробітну плату у 2020 році), який і підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню мінімальний гарантований розмір страхового відшкодування утиманцю загиблого ОСОБА_4 в сумі 170 028 грн. 00 коп., що належить сину загиблого - ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в загальному розмірі 198 366 грн 00 к. (14 169,00 грн. + 14 169,00 грн. + 170 028 грн.)

Згідно з положеннями частини 6 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 1983 грн 66 к., від сплати якого звільнений позивач на підставі пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо понесених витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в пункті 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пункті 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі « Лавентс проти Латвії» зазначено , що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених позивачем витрат по оплаті правової допомоги надано копію Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 2541 укладений 29 квітня 2020 року між Адвокатським об`єднанням «Автопоміч» в особі керуючого партнера Мелех Д.О. та Масан В.О. (а.с. 3435); копію Додатку № 2 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 2541 від 29.04.2020 (а.с. 36); копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 033, виданого 31.10.2013 (а.с. 31); копію ордеру серії ВС № 1100950 від 06.10.2021 (а.с. 33); копію детального розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової) допомоги від 05.10.2021 відповідно до якого вартість наданих послуг становить 10 000 грн. (а.с. 37).

Враховуючи, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, затрачений на надання таких послуг, що підтверджено належними доказами, а також враховуючи критерій розумності та справедливості, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу при розгляді справи має бути стягнуто у повному розмірі.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-82, 89, 141, 211, 223, 386, 1166, 1167, 1187, 1200 Цивільного кодексу України, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частиною 2 статті 247, статтями 133, 137, 259, 263-265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська Пожежно-Страхова компанія" на користь ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , суму страхового відшкодування в загальному розмірі 198 366 (сто дев`яносто вісім тисяч триста шістдесят шість) грн. 00 к., яка складається з:

- 28 338 (двадцять вісім тисяч триста тридцять вісім) грн 00 к. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого;

- 170 028 (сто сімдесят тисяч двадцять вісім) грн. 00 к. - страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська Пожежно-Страхова компанія" на користь ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 к.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська Пожежно-Страхова компанія" до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 1 983 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят три) грн 66 к., які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити учасникам справи, що строки, вказані у рішенні, обчислюються з урахуванням положень пункту 3 Розділу 12 Прикінцеві положення ЦПК України

Повний текст рішення складено 25.01.2022.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Українська Пожежно-Страхова компанія", адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кириліська, 40, код за ЄДРПОУ 20602681.

Головуючий: