Ухвала суду № 102749345, 25.01.2022, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1607/20

Провадження № 1-кп/177/25/22

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2022 року м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

судді - Березюк М. В.

за участю:

секретаря судового засідання - ДаниловоїА.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040450000474 від 14.10.2020 щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КК України,

за участі:

прокурора Бурлака І.І.

представника потерпілого адвоката Савченко О.М.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених: адвокатів Орлова В.І. та Велегури М.І.

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження. Справа перебуває на стадії судового розгляду.

25.01.2022 захисником Орловим В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 подано клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 в обґрунтування якого, захисник вказував, про відсутність ризиків, які б давали підстави тримати обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою. Зокрема вважав відсутнім ризик повторного вчинення кримінального правопорушення, можливого впливу на свідків. Зазначає про тривалість тримання обвинуваченого під вартою. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу вважає необґрунтованими, не вмотивованими, основним посилом яких є тяжкість інкримінованих злочинів, яка не може вважатися єдиною достатньою підставою для подальшого тримання обвинуваченого під вартою.

Захисник зазначає, що суд лише продовжує запобіжний захід, не досліджує письмові докази, відеозаписи та аудіо записи. При цьому ризики вказані прокурором не обґрунтовані та не підтверджені, ОСОБА_1 не має наміру переховуватися від суду, ризик впливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженні ОСОБА_1 не має наміру, зацікавлений в доведеності своєї не причетності до вчинення кримінальних правопорушень. Настання визначених ч.1 ст. 177 КПК України ризиків є настільки маловірогідним, що не може виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, вважав запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту достатнім для запобігання ризикам.

Ставлячи перед судом питання про застосування альтернативного запобіжного заходу – домашнього арешту, захисник вказував на наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання. Просив суд змінити запобіжних захід на нічний домашній арешт із забороною залишати житло з 22 до 06 години ранку наступного дня, а також звільнити обвинуваченого з під варти.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Орлов В.І. підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити.

Захисник обвинуваченого Вельгана О.Ю. та сам ОСОБА_2 , кожен окремо підтримали доводи адвоката Орлова В.І., при цьому захисник Велегура М.І. просив суд змінити запобіжний захід на більш м`який і відносно його підзахисного.

Прокурор Бурлака І.І. просив відмовити у задоволенні даного клопотання як необґрунтованого та безпідставного та надав суду клопотання про продовження запобіжного заходу щодо кожного з обвинувачених.

В обґрунтування клопотання вказував на продовження та не зменшення ризиків визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, які були підставою для застосування та продовження цього ж запобіжного заходу та продовжують існувати. Прокурор вважав, що інші, більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку кожного з обвинувачених.

Обвинувачені та їх захисники просили в задоволенні клопотання прокурора відмовити, а клопотання сторони захисту задовольнити.

Представник потерпілого просила суд відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту, а клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу вважала за необхідне задовольнити.

Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши подані клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.10.2020 відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався Криворізьким районним судом Дніпропетровської області під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, востаннє, згідно з ухвалою від 07.12.2021, до 04.02.2022 включно.

Згідно з ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п.1-5 ч.1 цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

При цьому, за ч. 3 ст. 201 КПК України, до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання, а за ч. 4 ст. 201 КПК України, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

При вирішенні питання про доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, суд своїм рішенням має забезпечити не лише права обвинувачених, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зміни такого запобіжного заходу, суд враховує, що кожен з обвинувачених обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, пов`язаного з застосування насильства до потерпілого, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна. Відповідно, суд вважає, що під загрозою тяжкості можливого покарання, у разі доведення вини обвинувачених у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, останні можуть переховуватися від суду, а отже ризик можливого переховування від суду не зменшився та продовжує існувати.

Доводи прокурора щодо існування ризику можливого вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення, підтверджуються даними обвинувального акта, згідно якого відносно ОСОБА_1 на розгляді інших судів перебувають кримінальні провадження, в тому числі за тяжкі злочини проти власності, що не заперечується стороною захисту. На переконання суду, вказане свідчить про існування ризику можливого вчинення останнім нового кримінального правопорушення.

Разом з тим, суд вважає таким, що відпав ризик впливу на свідків сторони обвинувачення, оскільки останні є допитані.

При цьому, як обґрунтовував у клопотанні прокурор, продовжує існувати ризик впливу на потерпілого, який хоч і був допитаний в судовому засіданні, але до якого у сторони захисту наявні додаткові питання. Ризик впливу є обґрунтованим, оскільки потерпілий є односельцем ОСОБА_1 , кожен з обвинувачених обізнаний з місцем проживання потерпілого, а тому з урахуванням повідомлених в минулих судових засіданнях свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 даних щодо здійснення їм телефонних дзвінків з метою впливу на їх покази, суд вважає обґрунтованим ризик можливого впливу на потерпілого.

Сам лише факт наявності у обвинуваченого ОСОБА_2 хвороби, на що вказував захисник Велегура М.І., не спростовує існування вище вказаних ризиків. Крім цього, як слідує з довідки ДУ «Дніпропетровська виправна колонія № 89», ОСОБА_2 проходить відповідне лікування у даній установі, що відповідає його медичному діагнозу.

Розглядаючи клопотання про зміну запобіжного заходу, суд констатує, що стороною захисту не спростовано існування та зменшення вищевказаних ризиків.

Самі лише посилання сторони захисту на те, що обвинувачені не мають наміру переховуватися від суду, не здійснюватимуть вплив на потерпілого та не вчинятимуть інші кримінальні правопорушення, наявність у ОСОБА_2 матері з якою наявний міцний зв`язок, враховуючи обставини та тяжкість інкримінованого правопорушення, особи обвинувачених, суд не вважає факторами, які спростовують вищевказані ризики.

Разом з тим, суд звертає увагу, що судовий розгляд справи триває відповідно до визначеного законом порядку, суд має перейти до дослідження письмових матеріалів по справі, однак об`єктивно завершити судовий розгляд до 04.02.2022 не має можливості, в тому числі у зв`язку з численними клопотаннями та заявами сторони захисту.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд дійшов висновку, що обраний відносно кожного з обвинувачених, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, а також особі обвинувачених, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на переконання суду, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому строк дії запобіжного заходу має бути продовжено на 60 діб.

З вищевказаних підстав, не підлягає задоволенню клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Бурлаки І.І. про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

У задоволенні клопотань сторони захисту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12020040450000474 від 14.10.2020, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25.03.2022, включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 12020040450000474 від 14.10.2020, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25.03.2022, включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя М.В. Березюк