Ухвала суду № 1027441, 08.10.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

04 жовтня 2007 року

Справа № 2-27/7122-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Волкова К.В.,

Щепанської О.А.,

секретар судового засідання Суровикіна М.С.

за участю представників сторін:

03.10.2007

позивача: Нізяєва Ю.Ю.,дов.№б/н від 01.09.2006

відповідача: Чурочкін А.Б.,дов.№ 3291/9/10-0 від 14.05.2007

Никонорова В.М.,дов.№10580/10/10-0 від 12.06.2007

3- особа- не з'явився

04.10.2007

після перерви сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 24.07.2007 по справі № 2-27/7122-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Променисте" (вул. Севастопольське шосе, 1, смт.Гаспра, місто Ялта,98660)

до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта,98600)

3-тя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Дисоюгстрой" (вул. Українська, 7-49, місто Ялта,98600)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 24.07.2007 року у справі № 2-27/7122-2007А позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Променисте" до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд вирішуючи справу по суті і приймаючи рішення - необґрунтовано встановив, що повторна перевірка позивача проведена незаконно. Тоді як, на думку відповідача, повторна перевірка позивача проведена законно.

Також, відповідач зазначає, що донарахування податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій було проведено обґрунтовано, на підставі пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач проти апеляційної скарги заперечує. Заперечення мотивовані тим, що перевірка проведена на підприємстві незаконно, в супереч ч.6 п.8 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Окрім того, вважає, що з урахування приписів, п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок| погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» ДПІ у місті Ялті безпідставно зменшила бюджетне відшкодування та застосувала фінансові санкції.

Судом була оголошена перерва до 04.10.2007.

Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 склад судової колегії змінено, суддів Дугаренко О.В. та Заплава Л.М.замінено на суддів Волкова К.В. та Щепанську О.А.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином. Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю представника третьої особи, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ у місті Ялті не підлягає задоволенню з наступних підстав.

31 січня 2007 року ДПІ у місті Ялті проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Променисте»за наслідками якої складено акт № 342/23-0/32450374/7 від 31.01.2007.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372301/0 від 07.02.2007 року по податку на додану вартість, яким зменшено бюджетне відшкодування на суму 256 057 грн., та застосовані фінансові санкції на суму 128 029 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведена на ТОВ «Променисте»перевірка, за наслідками якої були донараховані податки та застосовані фінансові санкції, є повторною, оскілки до проведення цієї перевірки, ДПІ у місті Ялті, вже проводила позапланові перевірки позивача, відносно правомірності заявленого бюджетного відшкодування, за період з 01.05.2005 по 30.09.2006, що підтверджується актами перевірок: № 446/7/23-4/32450374 від 16.02.2006; № 1654/23-4/32450374 від 13.07.2006; № 1965/23-4/32450374 від 18.08.2006; № 2002/23-4/32450374 від 30.08.2006; № 2505/23-4/32450374 від 31.10.2006.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачено ст. 111 Закону України «Про держану податкову службу в Україні». Згідно з вказаною статтею органі державної податкової служби можуть проводити планові, позапланові та повторні перевірки.

Зокрема порядок призначення та проведення повторної перевірки передбачено п.8 ч.6 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та п.4 Указу Президента «Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницькій діяльності».

Згідно з вказаними нормами повторну перевірку може призначити тільки вищестоящій податковий орган, у тому разі коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Судова колегія надходить до висновку про те, що при призначені повторної перевірки ДПІ в м. Ялта не виконала вимоги передбачені п.8 ч.6 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та п.4 Указу Президента «Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницькій діяльності», та провела перевірку без передбачених законом підстав.

Такий висновок судової колегії базується на тому, що повторна перевірка позивача проведена на підставі направлення ДПІ у місті Ялті № 0538/1 від 10.01.2007 року, та плану-графіку проведення документальних перевірок ДПІ у місті Ялті. Ця перевірка є плановою. При цьому, будь яких рішень вищестоящого органу на проведення повторної перевірки позивача, ДПІ у місті Ялті не надано. У справі також відсутні відомості про те, що відносно посадових осіб, які проводили попередню перевірку розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Відсутність таких підстав виключає право контролюючого органу здійснювати таку перевірку.

Більш того, як було встановлено судом першої інстанції, а також найшло своє підтвердження у ході повторного розгляду справи, перевірка дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість» була проведена ДПІ у місті Ялті без дослідження первинних документів підприємства (реєстрів податкових накладних, та податкових накладних за період з 01.20.2005 по 30.09.2006 року).

Судовою колегією встановлено, що 19.01.2007 року ДПІ у місті Ялті на адресу ТО «Променисте» направлено запит з вимогам про надання для перевірки реєстрів податкових накладних, та податкові накладних за період з 01.20.2005 по 30.09.2006.

На що позивач, листом № 02/07/2007 від 25.01.2007 року сповістив ДПІ в м. Ялта, про те що витребувані документи надані не будуть оскільки вони вже надавались для перевірки та були предметом досліджень в ході проведення попередніх позапланових перевірок, належних же підстав для проведення повторної перевірки відповідач ТОВ «Променисте» не надано.

Встановлені судом першої інстанцій порушення податковим органом вимог законодавства при складанні акту перевірки, зокрема відсутність законних підстав для проведення позапланової перевірки, передбачених діючім законодавством, і взагалі складання такого акту без фактичного проведення такої перевірки є достатніми підставами для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної податкової служби тільки в установленому законом порядку мають право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" від 04.12.90 № 509-XII).

Як було встановлено судовою колегією, акт перевірки складено без фактичного її проведення, що є грубим порушенням, оскільки акт є документом, яким оформлюються результати документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності. Відсутність факту проведення самої перевірки свідчить про надуманість висновків, викладених у акті.

Що стосується зменшення бюджетного відшкодування та застосування фінансових санкцій ТОВ «Променисте» по результатам проведення планової перевірки необхідно зазначити наступне.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Як вбачається з акту перевірки акт № 342/23-0/32450374/7 від 31.01.2007 платником податку у рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування до декларації за січень 2006 року «Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг)» зазначена сума податку у розмірі 490479 грн., тоді як перевіркою встановлено, що зазначена сума податку фактично складає 234422 грн., різницею є сума в розмірі 256 057 грн., що знята з бюджетного відшкодування підприємства.

Податковий орган, здійснюючі перевірку, дійшов висновку, що позивачем по розрахунку сум бюджетного відшкодування безпідставно віднесена сума податку у розмірі 256 057 грн. сплачена за придбані роботи виконані ТОВ «Дисоюгстрой». Тобто, на думку відповідача відшкодуванню з бюджету підлягає сума податку на вартість, яку було сплачено у періоди, що передували звітному, але не суми податку, сплачені позивачем у інших попередніх податкових періодах.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, а податковим органом не заперечується, факт сплати позивачем по справі до бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 256 057 грн., зазначену у розрахунку суми бюджетного відшкодування до декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року.

Проте, судова колегія з висновком податкового органу, зробленого в акті перевірки № 342/23-0/32450374/7 від 31.01.2007 погодитись не може, оскільки відповідно до пп..15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати, або отримання права на таке відшкодування.

Згідно з Узагальнюючім податковим роз’ясненням положень пп. 15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині визначення терміну «надміру сплачені податки, збори (обов’язкові платежі)" та граничних строків їх повернення, затв. наказом ДПА України від 25 квітня 2003 року № 197 термін «надміру сплачені»(або «переплата») слід розуміти як суми податків, зборів (обов’язкових платежів), які на певну дату зараховані до бюджету понад узгоджені суми податкових зобов’язань (у тому числі штрафних санкцій), граничний термін сплати яких настав на таку дату.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про правомірність визначення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 490479 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету, відповідно до декларації за січень 2006 року, оскільки факт надмірної сплати сум податку підтверджується матеріалами справи, а податковим органом цей факт не оспорювався, при цьому строк повернення надмірно сплаченої суми податку не сплив. Інших обмежень щодо звернень платників податків з заявами про відшкодування з бюджету надмірно сплачених сум податку на додану вартість діючим законодавством не встановлено.

Тому судова колегія вважає неправомірним зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 256 057 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 128 029 грн на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000372301/0 від 07.02.2007 року.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, по справі, про те що на момент подання декларації за січень 1996 року позивач по справі не був платником податку на додану вартість, в зв’язку з тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Променисте» було анульовано згідно з актом ДПІ у місті Ялті № 21009 від 15.11.2005.

Судовою колегією встановлено, що постановою господарського суду АР Крим від 24.02.2006 року по справі № 2-7/5578-2006А, задоволено позов ТОВ «Променисте»до ДПІ у місті Ялті, про визнання недійсним акту. Згідно з резолютивною частиною постанови суду акт ДПІ у місті Ялті № 21009 від 15.11.2005 про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Променисте» визнано недійсним. ДПІ у місті Ялті зобов’язана внести ТОВ «Променисте»у Реєстр платників податку на додану вартість з моменту виключення –15 листопада 2005 року.

Ця постанова вступила в законну силу 26 квітня 2006 року - з моменту прийняття ухвали, про прийняття відмови від апеляційної скарги ДПІ у місті Ялті, на вказану постанову суду Севастопольським апеляційним господарським судом.

Більш того, суд зважає увагу на те, що вказані обставини не були підставою для зменшення бюджетного відшкодування позивачу, та застосування фінансових санкцій. Тобто, в апеляційної скарзі відповідач посилається на додаткові обставини, які не були зазначені в акті перевірки № 342/23-0/32450374/7 від 31.01.2007 як підстави для зменшення бюджетного відшкодування позивачу, та застосування фінансових санкцій.

З урахуванням викладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Ялті та вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198 (пункт 1 частини 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2007 року у справі № 2-27/7122-2007А залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді К.В. Волков

О.А. Щепанська