Ухвала суду № 1027384, 27.09.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

03 жовтня 2007 року

Справа № 2-23/455-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Горошко Н.П.,

Голика В.С.,

секретар судового засідання Наконечний О.В.

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, Відкрите акціонерне товариство "Керченський рибокомбінат";

представник відповідача, не з'явився, Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим;

прокурор, не з'явився, Прокурор Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 06.08.2007 року у справі № 2-23/455-2007А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Керченський рибокомбінат" (вул. Целімберна, 8,Керч,98307)

до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40,Керч,98300)

за участю Прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Керченський рибокомбінат” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в місті Керчі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0002592301/0 від 14.11.2006 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1297258,00 грн., у тому числі: основний платіж -648629,00грн., штрафні санкції - 648629грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.1999 року № 391-р та в силу пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” користується спеціальним режимом оподаткування, а саме має пільги з оплати податку на додану вартість. Крім того, позивач також посилається на рішення арбітражного суду міста Севастополя від 05.05.2000 року залишеного без змін Постановою Вищого арбітражного суду України від 19.01.2001року, яким визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя про стягнення з ТОВ ТВКФ “Морський колокол” 86207,00 грн. донарахованого податку на додану вартість та фінансових санкцій у вигляді штрафу в однократному розмірі донарахованої суми 86207,00 грн., а також 13917,03 грн. пені.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій підприємству став акт перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість, якою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 648629,00 грн. При цьому відповідач вказує, що пункт 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачає звільнення від сплати до бюджету сум податку на додану вартість за операціями по постачанню товарів (робіт, послуг) власного виробництва, а згідно до статті 1 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” виробництво - це діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, в тому числі пов'язані із біологічними процесами вирощування продукції (рибоводство), а позивач не є виробником сільськогосподарської продукції, оскільки риба в даному випадку не є продуктом власного виробництва. Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Керченський рибокомбінат” у перевіряємий період займалося лише риболовством та реалізацією рибної продукції (без повного виробничого циклу), то підстави для використання пільг, передбачених статтею 11 Закону України “Про податок на додану вартість” були відсутні.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.03.2007 року провадження у справі зупинено до надання Державною податковою інспекцією в місті Керчі АР Крим відомостей щодо відповідей на запити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року ухвалу господарського суду АР Крим від 13.03.2007 року скасовано.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 06.08.2007 року у справі № 2-23/455-2007А позов Відкритого акціонерного товариства "Керченський рибокомбінат" до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим; за участю Прокурора Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати.

Заявник апеляційної скарги вважає, що постанова була прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, не в повній мірі були дослідженні обставини та матеріали справи, діюче законодавство.

У судове засідання, яке відбулось 03.10.2007 року, сторони не з’явились, про час і місце розгляду адміністративної справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового засідання до суду апеляційної інстанції не надходило.

28.09.2007 року від відповідача надійшла телеграма про розгляд справи у відсутності представника відповідача, у зв’язку з неможливістю участі у розгляді справи.

Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу по суті за відсутністю представників сторін.

Згідно пункту 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України”, що набрав чинність 01.11.2005 року, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Як було встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в місті Керчі АР Крим було проведено документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства “Керченський рибокомбінат” за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року, про що складений акт перевірки від 10.08.2006 року №249/23-1/19185321.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.11.2006 року №0002592301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1297258,00 грн., у тому числі: основний платіж - 648629,00 грн., штрафні санкції - 648629,00 грн., (аркуш справи 8).

Визначення спірних податкових зобов'язань відповідачем пов'язується з наступним.

Відповідно до акту перевірки та письмових пояснень відповідача, підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 648629,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 648629,00 грн. стали порушення з боку позивача, зокрема необґрунтованість користування пільги з податку на додану вартість у періоді з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року. Сума податку на додану вартість несплаченого в бюджет склала за 2005 рік - 510408,00 грн., за 1 квартал 2006 року - 138221,00грн.

Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 року № 429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як було зазначено, з акту перевірки вбачається, що на суб'єктів господарювання які використовуючи внутрішні водойми або морські простори, здійснюють операції, які зв'язані з риборозведенням та вирощуванням риби, виловом з послідуючою операцією по її переробці, можуть поширюватися норми спеціального режиму оподаткування, визначеного пунктом 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, при умові, що сума, яка отримана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий рік складає не менш 50% загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідачем було зазначено, що Відкрите акціонерне товариство “Керченський рибокомбінат” згідно реєстрації по КВЕД є сільськогосподарським підприємством з кодом 05.1.1 і згідно даних бухгалтерського обліку, операції з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва перевищує 75% від загальної суми валового доходу. За даними показниками підприємство є сільськогосподарським виробником, однак, у господарській діяльності операції по виробництву рибної продукції, зв'язаної з біологічними процесами її вирощування не здійснювало, у зв'язку з чим на нього не поширюються вимоги пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.

Суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються, (стаття 19 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 25 Закону України “Про тваринній світ”, рибальством вважається добування риби та водних безхребетних.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 року № 1192 “Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства та здійснення риболовства” встановлено, що промислове рибальство - вид спеціального використання водних живих ресурсів, які находяться у стані природної свободи, шляхом їх вилучення (вилову, добичі, збору) із природного середовища з метою задоволення потреб населення та народного господарства.

Відповідачем не було прийнято до уваги, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.1999 року № 391-р передбачено, що центральним та місцевим органам виконавчої влади у взаємовідносинах з рибними та рибальськими, включаючи риболовецькі господарствами, що займаються риборозведенням, вирощування товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм) виходити з того, що ці підприємства є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Отже, зі змісту зазначеного розпорядження слідує, що під визначення сільськогосподарських товаровиробників підпадають риболовецькі господарства, які не займаються, зокрема, риборозведенням чи вирощуванням товарної риби.

Тобто, до категорії сільськогосподарських товаровиробників віднесені також і риболовецькі господарства, діяльність яких згідно законодавству складає у вилові риби та її переробки.

Таким чином, судова колегія, так як і суд першої інстанції, приходить до висновку, що діяльність риболовецьких господарств обмежується виловом риби та її переробкою, і не передбачає риборозведення та вирощування товарної риби. Отже, відсутні підстави для встановлення вимог до риболовецьких господарств про те, що вони для отримання статусу сільськогосподарського товаровиробника займалися вирощуванням товарної риби.

Судом першої інстанції не було взято до уваги доводи Державної податкової інспекції в місті Керчі АР Крим про те, що оскільки Відкрите акціонерне товариство “Керченський рибокомбінат” в перевіряємому періоді займалося тільки риболовством та реалізацією рибної продукції (без повного виробничого циклу), то воно не мало підстав користування пільгою відповідно до пункту 11.29 статті 11 закону України “Про податок на додану вартість” через наступне.

Згідно зі статтею 19, статтею 67 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Діюче законодавство України, зокрема, і пункт 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” не містить вимог про обов'язкове вирощування сільськогосподарської продукції.

Вимоги Закону зводяться лише до того, що продукція повинна бути власного виробництва, а не придбана на стороні. Позивач не здійснював операцій з купівлі-продажу риби та рибної продукції, а також операцій з переробки придбаної риби.

Крім того, як було встановлено, позивачем здійснюються роботи з відтворення рибних та інших водних живих ресурсів, що підтверджується договором про меліоративні роботи по очищенню каналу та гирла Молочного лиману, актом про виконання робіт з відтворення водних живих ресурсів та робіт природоохоронного призначення за попередній період від 31.03.2006 року, платіжним дорученням № 792 від 30.06.2006 року.

Таким чином, на Відкрите акціонерне товариство “Керченський рибокомбінат” поширюються вимоги пункту 11.29 статті 11 закону України “Про податок на додану вартість”.

Отже, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія погодилась з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем достатніх доказів.

Крім того, згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання платника податку, нараховане контролюючим органом відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2, то фактично підпункт 17.1.3 встановлює необхідність погодження податкового зобов'язання, з якого сплачуються штрафні санкції.

На момент винесення рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 648629,00 грн. податкове зобов'язання не було узгодженим.

Більш того, спірним податковим повідомленням-рішення від 14.11.2006 року №0002592301/0 до позивача додатково застосовані фінансові санкції на підставі підпункту 17.1.6 статті 17 вищевказаного Закону.

Згідно підпункту 17.1.6. статті 17 Закону України № 2181, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі вказаної норми, до платників податків застосовуються санкції передбачені вказаним пунктом лише у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, і при цьому саме ці порушення призводять до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Проте в акті перевірки не зазначено про факт переоцінки або недооцінки об'єктів оподаткування або скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків.

Таким чином, колегія суддів, так як і суд першої інстанції, вважає, що застосування відповідачем штрафних санкцій у сумі 648629,00 грн. згідно спірному податковому повідомленні-рішенні є неправомірним.

Колегія суддів також приходить до висновку, що визначення Відкритому акціонерному товариству “Керченський рибокомбінат” податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1297258,00 грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню є необгрунтованим і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.

На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції не був прийнятий до уваги акт перевірки від 10.08.2006 року № 249/23-1/19185321, як доказ встановлених фактів порушення позивачем вимог пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що акт перевірки від 10.08.2006 року № 249/23-1/19185321 є джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.

Відповідачем не було надано доказів, що спростовують доводи позивача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття неправильного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції встановлені всі фактичні обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права, а тому підстави для скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2007 року відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судового рішення без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2007 року у справі № 2-23/455-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді Н.П. Горошко

В.С. Голик