Рішення № 102736954, 14.01.2022, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/6413/20

Провадження №2/265/40/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2022 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Копилової Л. В.,

за участю секретаря - Куксенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, придбаного за час шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна, придбаного за час шлюбу. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що він з 27 вересня 2003 року перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 .. 26 листопада 2018 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області шлюб між ними розірвано. Під час шлюбу за спільні кошти подружжя було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка є об`єктом сумісної власності подружжя, однак була зареєстрована на ім`я відповідачки. Домовитися з відповідачкою про поділ майна в добровільному порядку йому не виявляється можливим, оскільки на неодноразові звернення до неї щодо розділу майна вона жодним чином не реагує.

Просить визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідачки. Крім того, просив відмовити у задоволені позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 (надалі - Постанова).

Зі змісту п.п. 23, 24 указаної постанови слідує, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 Постанови рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

При цьому суд зазначає, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, що дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Лише у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає поділу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, у позовній заяві позивач посилається на те, що за період перебування у шлюбі з відповідачкою сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 листопада 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 вересня 2003 року Маріупольським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції, актовий запис № 817, розірвано.

Разом з тим, у судовому засіданні сторони не надали правовстановлюючих документів на квартиру, позивач зазначив, що правовстановлюючі документи знаходяться у відповідачки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача ОСОБА_4 звертався з запитом до відповідачки ОСОБА_2 про надання правовстановлюючих документів на квартиру, але відповіді не отримав.

Також позивачем не заявлялося клопотання про витребування правовстановлюючих документів судом, у нотаріуса, як суб`єкта реєстрації речових прав.

Натомість, наданий позивачем висновок про вартість майна на квартиру не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, а є документом, що свідчить про оціночну вартість об`єкта.

На підставі вищевказаного, оскільки правовий статус об`єкта нерухомого майна як спільного сумісного майна подружжя, про поділ якого заявила вимоги позивач, під час судового розгляду залишився недоведеним, не надано суду жодного належного та допустимого доказу для з`ясування джерела придбання спірного майна та набуття його за спільні кошти подружжя, не надано правовстановлюючих документів на спірну квартиру, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у позовних вимогах про поділ майна, придбаного за час шлюбу.

Керуючись ст.262-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, придбаного за час шлюбу, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне рішення складено 25 січня 2022 року.

Суддя ___ Л.В.Копилова