Вирок № 102736253, 25.01.2022, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/567/19

ВИРОК

Іменем України

25 січня 2022 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б, при секретарі - Фольварковій Н.О.,

за участю: прокурора - Матвієнка М.Л.

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суд м. Вінниці Вінницької області в режимі відеоконференції з Державною установою "Ладижинська виправна колонія (№39)" кримінальне провадження, внесене 16.11.2018 в ЄРДР за №12018020100001075 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Вороновиця, Вінницького району Вінницької області, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2021 за ч.1 ст. 259, ч.1 ст.71 КК України остаточно до 2 років 3 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 будучи 17.05.2017 засудженим вироком Вінницького районного суду Вінницької області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі з подальшим звільненням від відбуття призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку в 3 роки, який вироком апеляційного суду Вінницької області від 19.10.2017 в частині призначення покарання скасований та призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 2-х років виправних робіт з відрахуванням 10 % заробітку щомісячно в дохід держави, який вирок набув законної сили 19.10.2017, будучи достовірно обізнаним, щодо обов`язків та умов виконання покарання, визначених ст. ст. 41-42 КВК України, на шлях виправлення не став та умисно вчинив дії, передбачені ч. 6 ст. 46 КВК України, а саме: систематично не виконував встановлені обов`язки; допускав порушення порядку та умов відбування покарання; вчиняв проступки, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності; допускав більше двох разів протягом місяця прогули.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 09.11.2017 прибув до Вінницького міськрайонного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, де йому було роз`яснено порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт, а також він був попереджений, що у разі ухилення від відбування покарання може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, про що в цей же день він надав відповідну підписку.

В подальшому ОСОБА_1 04.10.2017 було вручено розпорядження від ФОП ОСОБА_2 № 118, відповідно до якого він був прийнятим на посаду експедитора та почав відбування покарання у вигляді виправних робіт. Після чого 13.06.2018 обвинувачений ОСОБА_1 відповідно до вимог п. 4 ст.40 КЗпП України був звільнений за прогули без поважних причин.

14.06.2018 ОСОБА_1 винесено застереження у виді письмового попередження про те, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389 Кримінального кодексу України за ухилення від покарання у виді виправних робіт.

14.06.2018 ОСОБА_1 отримав направлення до Лівобережного міжрайонного центру зайнятості населення м. Вінниця, де перебував на обліку по 09.10.2018 в пошуках роботи.

В подальшому, постановою серії ГО № 009658 від 27.08.2018 ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.178 КУпАП України, був притягнутий до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді попередження.

09.10.2018 ОСОБА_1 працевлаштувався на ДП «Вінницький райагроліс», на посаду водія автотранспортних засобів та тракториста- машиніста, згідно наказу № 35/2018-К від 08.10.2018.

Протягом листопада 2018 року до Вінницького міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області надійшли акти про відсутність 02.11.2018, 05.11.2018, 06.11.2018, 07.11.2018 на роботі водія автотранспортних засобів та тракториста-машиніста ДП «Вінницький райагроліс» ОСОБА_1 . На підставі викладеного, наказом ДП «Вінницький райагроліс» № 36/2018-К від 07.11.2018, ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

09.01.2019 на адресу Вінницького міськрайонного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області надійшли матеріали з УІАП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за 4 квартал 2018 року, згідно яких ОСОБА_1 допустив факт ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт, який передбачений ч. 6 ст. 46 КВК України, а саме : вчинив проступок, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності 08.10.2018 за ч. 1 ст. 175- 1 КУпАП та 03.12.2018 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що йому 14.01.2019 було винесено застереження у виді письмового попередження.

Відповідно до довідки Вінницького міського центру зайнятості ОСОБА_1 перебував на обліку з 12.11.2018, але 03.12.2018 знявся з обліку. Перебуваючи у статусі безробітного, влаштувався на посаду водія автотранспортних засобів у ТОВ «Статус Дистрибьюшн», однак, уповноважений орган пробації не повідомив, в результаті чого 18.01.2019 йому винесено застереження.

Отже, обвинувачений ОСОБА_1 починаючи з 09.11.2017 по 27.02.2019 відпрацював лише 11 місяців 19 днів, таким чином невідбута частина покарання обвинуваченого ОСОБА_1 складає 1 рік 11 днів виправних робіт. Будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді 2 років виправних робіт, обвинувачений ОСОБА_1 , знаючи про наслідки невиконання покладених на нього обов`язків, діючи умисно, без поважних причин, систематично , не повідомляв Вінницький міськрайонний відділ філії державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області та роботодавця про причини неявки, порушував обов`язки, визначенні ст. ст. 41, 42 КВК України що свідчить про свідоме бажання останнього ухилитись від відбування покарання у виді виправних робіт.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України визнав у повному обсязі. Суду пояснив, що обставини вкладні в обвинувальному акті у повному обсязі підтримує. Зазначив, що дійсно був засуджений вироком апеляційного суду до покарання у виді виправних робіт строком вигляді 2-х років з відрахуванням 10 % заробітку щомісячно в дохід держави, однак не у повному обсязі їх відбув, залишок більше року. Дійсно неодноразово попереджався органом пробації про наслідки, однак так виправні роботи у повному обсязі і не відбув. Об`єктивних перешкод на це не було. Щиро кається у скоєному, просить суд не призначати суворе покарання.

Враховуючи думку учасників судового провадження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених досудовим слідством обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 ухилився від відбування покарання у виді виправних робіт і його дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст. 389 КК України.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує особу винного, який одружений, на час вчинення кримінального проступку офіційно не працює, має постійне місцепроживання, за місцем якого характеризується позитивно, у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебуває.

В якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд враховує його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого , суд визнає рецидив злочинів.

Згідно положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючих та обтяжуючої обставин покарання обвинуваченого; відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суд прийшов до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.2 ст.389 КК України , а остаточне покарання , слід призначити з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 , 72 КК України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу. Згідно до п.п. б п.1 ч.1 ст. 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2021 визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, та з урахування положень ч.1 ст.71 КК України, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяців. Вирок набрав законної сили 18.09.2021, на даний час обвинувачений відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Підстав для застосування щодо обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження судом не вбачається.

Процесуальні витрати та речові докази в провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.349, 373, 374 КПК України, Суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 ( три) роки .

На підставі ч. 4 ст. 70,72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання призначеного за даним вироком та покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2021 , призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 ( три ) місяці, із розрахунку один день позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, зарахувавши в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання, відбуте частково за попереднім вироком.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 , рахувати з дня ухвалення даного вироку - 25.01.2022.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення скерувати обвинуваченому та вручити прокурору.

Суддя Олена САЄНКО