Рішення № 102730948, 25.11.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 910/5694/21

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт “Бориспіль”

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа"

про стягнення 233492,54 грн.

Секретар судового засідання: Самусь В.С.

За участю представників:

від позивача: Сінькевич В.А. (довір. № 01-22/7-56 від 04.01.2021 р.);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» про стягнення 298985,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-139 від 22.07.2016 р., у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача борг у сумі 253798,39 грн., 3% річних у сумі 5895,84 грн. та інфляційні втрати у сумі 15207,43 грн. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та пеню у сумі 24084,28 грн., посилаючись на п. 4.2 договору.

19.05.2021 р. до господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних заяву, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 233492,54 грн., з яких 179110,36 грн. боргу, 27786,41 грн. пені, 6012,81 грн. 3 % річних та 20582,96 грн. інфляційних втрат.

24.05.2021 р. до господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог ДП “МА “Бориспіль” відмовити повністю. Відповідач, посилаючись на запроваджені Кабінетом Міністрів України карантинні обмеження для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, вказує на закриття пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон, припинення авіасполучення і обмеження діяльності в міжнародному аеропорту «Бориспіль», закриття пасажирського терміналу «D» та на тимчасове зупинення діяльності ТОВ «Інтеравіа» з 18.03.2020 р. у пасажирському терміналі «D», у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості користуватись приміщеннями, розташованими у терміналі «D» у період з 18.03.2020 р. по 14.06.2020 р. Також відповідач зазначає, що на інших об`єктах працівники відповідача під час простою відповідних підрозділів (до 15.06.2020 р.) не перебували.

14.06.2021 р. до господарського суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує щодо доводів відповідача про закриття в ДП "Міжнародний аеропорт “Бориспіль” пунктів пропуску через державний кордон, припинення авіасполучення та зупинення діяльності відповідача та вказує, що відповідач міг здійснювати господарську діяльність в орендованих приміщеннях. Також позивач вказує на те, що відповідач із власної ініціативи та на власний ризик призупинив свою діяльність та запровадив простій на підставі відповідних наказів керівництва відповідача.

22.06.2021 р. до господарського суду м. Києва від відповідача надійшли заперечення, в яких він заперечує щодо доводів позивача, викладених у відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2021 р. матеріали справи № 910/5694/21 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду даної справи визначено суддю Рябцеву О.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2021 р. справу № 910/5694/21 про стягнення 233492,54 грн., з яких 179110,36 грн. боргу, 27786,41 грн. пені, 6012,81 грн. 3 % річних та 20582,96 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) прийнято до свого провадження суддею Рябцевою О.О.; підготовче засідання призначено на 29.07.2021 р.

У підготовчому засіданні 29.07.2021 р. було оголошено перерву до 17.08.2021 р.

25.08.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він, посилаючись на пп. 4 п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», вказує на те, що ДП "Міжнародний аеропорт “Бориспіль” не має права на нарахування та стягнення з відповідача неустойки за договором про відшкодування витрат у даній справі.

16.09.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано копії платіжних доручень №№ 3067, 3062, 3066 від 07.09.2021 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2021 р.

У судовому засіданні 18.11.2021 р. представником позивача подано заяву, в якій позивач просить долучити до матеріалів справи карточку рахунку № 361.61 за період з 01.07.2021 р. по 15.11.2021 р., в якій відображено коригування рахунку № 61/235 за березень 2020 р., яка судом задоволена.

25.11.2021 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення по справі, в яких позивач повідомляє, що за наслідками проведення позивачем коригування рахунку № 61/235 від 31.03.2020 р. загальна сума заборгованості за вказаним рахунком склала 16500,92 грн., при цьому, на підставі листа ТОВ «Інтеравіа» від 22.11.2021 № 106 позивачем враховано наявну у відповідача переплату за договором в оплату рахунку № 61/235 від 31.03.2020 р. у сумі 16500,92 грн. Враховуючи зазначене, станом на 23.11.2021 р. у ТОВ «Інтеравіа» відсутня заборгованість за договором від 22.07.2016 р. № 02.5-14/1-139. На підтвердження вказаних обставин позивач просить суд долучити до матеріалів справи довідку головного бухгалтера від 23.11.2021 р. № 14-22-617 та копію листа відповідача від 22.11.2021 р. № 106. Клопотання про долучення вказаних документів судом задоволено, оскільки вказані докази не могли бути подані у підготовчому засіданні, та мають відношення до суті спору.

Представник позивача у підготовчих та судових засіданнях позов підтримав, у судовому засіданні 25.11.2021 р. представник позивача повідомив, що у відповідача відсутня заборгованість за договором № 02.5-14/1-139 від 22.07.2016 р. за заявлений до стягнення період.

Представник відповідача у підготовчих засіданнях проти позову заперечував, а у судові засідання представник відповідача не з`явився, хоча про час, дату та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтеравіа” (орендар) було укладено низку договорів оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, у тому числі № 1804, № 1805, № 1806, № 1807,№ 1808, № 1809, № 1810.

22.07.2016 р. між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (орендар) укладено договір № 02.5-14/1-139 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, яке є предметом вказаних договорів оренди, та надання комунальних послуг орендарю. До договору внесено зміни та доповнення додатковими угодами від 24.07.2017 р. № 2, від 21.02.2019 р. № 3, від 16.10.2020 р. № 4.

Відповідно до п. 1.1 договору № 02.5-14/1-139 від 22.07.2016 р. у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, а саме:

- нежитлового приміщення № 14-19, 22, 25-32, 67-84 на 1-му поверсі будівлі надземних перонних бригад, загальною площею 458,1 кв.м, з метою розміщення побутових кімнат для технічного персоналу (роздягальні);

- твердого покриття (частина об`єкту «майданчики та дороги біля будинку перонної механізації»), площею 310,0 кв. м, з метою розміщення спецтехніки;

- частини твердого покриття GSE паркова № 2 (Z 40) (перон т. «D»), площею 54,0 кв. м., з метою розміщення вагончиків модульного типу;

- нежитлового приміщення № 208 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» площею 21,2 кв. м, з метою розміщення офісу;

- нежитлового приміщення № 94 на 2-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, площею 24,2 кв. м, з метою розміщення офісу;

- нежитлового приміщення № 206 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D», площею 27,3 кв. м, з метою розміщення роздягальні;

- Нежитлового приміщення № 1.4.40 на 1-му поверсі пасажирського терміналу«D» площею 40,6 кв. м, з метою розміщеня кімнати відпочинку персоналу,

балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблицях № 1.1, № 1.2, № 1.3, № 1.4, № 1.5 (в редакції додаткової угоди від 21.02.2019 р. № 3), а саме: постачання теплової енергії (пункт 1); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (пункт 2); вода, використана для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно (пункт 3); прибирання та вивезення твердих побутових відходів (пункт 4); водопостачання води холодної (пункт 5); водопостачання води гарячої (пункт 6); водовідведення води стічної (пункт 7); прибирання 1 кв. м. приміщень загального користування в будівлі бізнес-центру вантажного терміналу (таблиця № 1.3.1), сплата за які визначається від обсягу наданих послуг в місяць з урахуванням встановленої вартості за одиницю вимірювання щодо кожного виду послуг.

Згідно з п. 1.4 договору № 02.5-14/1-139 розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Підпунктом 2.1.6 договору № 02.5-14/1-139, в редакції додаткової угоди від 21.02.2019 р. № 3, встановлено, що балансоутримувач зобов`язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунки-фактури за надані послуги за звітний місяць та складати Акти приймання-здачі виконаних послуг, які є контрольними та звітними документами сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Відповідно до пп. 2.2.2 договору № 02.5-14/1-139, в редакції додаткової угоди від 21.02.2019 р. № 3, орендар зобов`язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунки, Акти та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунків та Актів. Датою отримання рахунків та Актів вважається 10 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунків здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписані Акти орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати їх отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від їх підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акти не будуть повернуті Балансоутримувачу та ненадана в цей строк вмотивована відмова від їх підписання, вони вважаються підписаним сторонами. Підписання Акта орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.03.2017 р. включно (п. 6.1 договору № 02.5-14/1-139).

Згідно з п. 6.3 договору № 02.5-14/1-139 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах.

Відповідно до умов договору про відшкодування витрат позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури за період з 31.03.2020 р. по 31.01.2021 р. за надані послуги за період з березня 2020 р. по січень 2021 р. на загальну суму 393351,02 грн. та складено акти приймання – здачі виконаних послуг за період з 31.03.2020 р. по 31.01.2021 р. на загальну суму 393351,02 грн., які відповідно до пп. 2.2.2 договору про відшкодування витрат були отримані відповідачем в бухгалтерії балансоутримувача. Отримання рахунків-фактур в бухгалтерії балансоутримувача підтверджується реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів за період з 01.03.2020 р. по 31.01.2021 р.

Проте, відповідачем не було повернуто до бухгалтерії позивача підписані Акти приймання – здачі виконаних послуг.

Відмови від підписання Актів приймання-здачі виконаних послуг за надані ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” послуги відповідачем надіслано не було.

Таким чином, Акти приймання-здачі виконаних послуг за період з 31.03.2020 р. по 31.01.2021 р. за надані ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” послуги вважаються підписаним сторонами відповідно до пп. 2.2.2 договору № 02.5-14/1-139 від 22.07.2016 р.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 2.2.2 договору відповідач повинен відшкодувати позивачу як балансоутримувачу вартість витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг до 20 числа місяця, що слідує за звітним.

Однак, в порушення п. 2.2.2 договору відповідачем допущено прострочення строку оплати наданих позивачем послуг за період з березня 2020 р. по січень 2021 р., з огляду на наступне.

Відповідачем у період з 18.12.2020 р. 31.03.2021 р. було сплачено позивачу загалом 214240,66 грн., що підтверджується картками рахунку № 361.62, № 361.61 по контрагенту ТОВ «Інтеравіа» та платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи. В призначені платежу містяться посилання на рахунки, за які здійснювались відповідачем такі оплати.

08.04.2021 р. відповідачем сплачено 18037,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1039 від 08.04.2021 р. на суму 67657,98 грн.

07.09.2021 р. відповідачем сплачено позивачу 139793,04 грн., що підтверджується банківською випискою порахунку позивача за 07.09.2021 р., а також платіжними дорученнями від 07.09.2021 р. № 3062 на суму 65328,36 грн., № 3066 на суму 51581,89 грн. (з яких в рахунок погашення заборгованості за спірний період зараховано 50625,10 грн.) та № 3067 на суму 23839,58 грн.

Також, сторонами було проведено коригування рахунку № 61/235 за березень 2020 р. на суму 4778,68 грн., що підтверджується карткою рахунку № 361.61 за 01.07.2021 р. – 15.11.2021 р.

Крім того, позивачем було зараховано наявну у відповідача переплату у сумі 16500,92 грн. в оплату рахунку № 61/235 від 31.03.2020 р., що підтверджується довідкою головного бухгалтера від 23.11.2021 р. № 14-22-617 та листом відповідача від 22.11.2021 р. № 106.

Таким чином, відповідач за надані позивачем послуги за договором № 02.5-14/1-139 від 22.07.2016 р. за період з березня 2020 р. по січень 2021 р. розрахувався повністю на загальну суму 393351,02 грн. (214240,66 грн. + 18037,72 грн. + 139793,04 грн. + 4778,68 грн. + 16500,92 грн.).

Станом на час ухвалення рішення у даній справі у ТОВ «Інтеравіа» відсутня заборгованість за надані позивачем у період з березня 2020 р. по січень 2021 р. послуги за договором від 22.07.2016 р. № 02.5-14/1-139.

Натомість, заборгованість за договором у сумі 179110,36 грн. відповідачем сплачено після звернення ДП "Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до суду (05.04.2021 р. відтиск календарного штемпелю, що міститься на описі вкладення до листа № 0830104886534, направленого до господарського суду міста Києва. Конверту, в якому позов надійшов до суду матеріали справи не містять).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині в частині стягнення 179110,36 грн. заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Також, позивач просить стягнути 6012,81 грн. 3% річних та 20582,96 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 6012,81 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожного рахунку-фактури окремо, з урахуванням часткових оплат, за загальний період з 21.04.2020 р. по 29.03.2021 р.

Оскільки наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 6012,81 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 20582,96 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожного рахунку-фактури окремо, з урахуванням часткових оплат, за загальний період з 21.04.2020 р. по 29.03.2021 р.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не враховано, що прострочення з оплати рахунків-фактур, на які позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат, у перший місяць такого прострочення тривало менше половини місяця, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожного рахунку-фактури окремо, з урахуванням часткових оплат, за загальний період з травня 2020 р. по березень 2021 р. (включно) є більшою від заявленої позивачем, однак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 20582,96 грн. інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 27786,41 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача щодо кожного рахунку-фактури окремо, з урахуванням часткових оплат, за загальний період з 21.04.2020 р. по 29.03.2021 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що орендар зобов`язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Таким чином, сторони договору № 02.5-14/1-139 від 22.07.2016 р. погодили нарахування пені понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Як на відсутність підстав для нарахування пені у даній справі відповідач посилався на пп. 4 п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого на період дії карантину або обмежуючих заходів, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Вказані доводи відповідача не беруться судом до уваги, оскільки спірні правовідносини не є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виходячи з вимог частини 1 ст. 2 цього Закону, оскільки в даному випадку компенсація витрат орендарем балансоутримувачу щодо комунальних послуг не належить до правових відносин, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Правові відносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати з спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». Відповідно до ст. 1 якого встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

В той же час, пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» стосується звільнення від оплати неустойки саме за заборгованість по житлово-комунальних послугах та не містить посилань на звільнення від оплати пені за комунальні послуги (не житлові) стягнення яких передбачено Законом України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати з спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Таким чином, оскільки наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, то позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 27786,41 грн. пені також підлягає задоволенню.

З огляду на те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, то судовий збір відповідно до ст. 123, ч. 9 ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 4, код 33240887) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 27786,41 грн. (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят шість грн. 41 коп.) пені, 6012,81 грн. (шість тисяч дванадцять грн. 81 коп.) 3% річних, 20582,96 грн. (двадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дві грн. 96 коп.) інфляційних втрат та 3502,39 грн. (три тисячі п`ятсот дві грн. 39 коп.) судового збору.

2. Провадження у справі в частині стягнення 179110,36 грн. заборгованості закрити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.01.2022 р.

Суддя О.О. Рябцева