Рішення № 102729209, 17.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2022Справа № 910/8654/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Фізичної особи - підприємця Пустовіт Григорія Олександровича

2. Фізичної особи - підприємця Пустовіт Павла Олександровича

до Акціонерного товариства "Альфа - Банк"

про стягнення 386 571, 50 грн

Без (повідомлення) виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Пустовіт Григорій Олександрович (далі - позивач -1) та Фізична особа - підприємець Пустовіт Павло Олександрович (далі - позивач -2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа - Банк" про стягнення 386 571, 50 грн, з яких: 180 389, 25 грн сума інфляційного збільшення заборгованості за період прострочення з 02.04.2019 по 28.05.2021; 206 182, 25 грн сума 3% річних за період з 27.10.2017 по 28.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 позовну заяву залишено без руху.

У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8654/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

30.07.2021 засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, відповідач подав відзив з пропуском строку, який було надано судом на шість днів, клопотання про його поновлення відповідачем не заявлено, ухвалу про відкриття провадження у справі отримано останнім 06.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477550777.

Відповідно до ч.5 ст. 165 ГПК України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (позивачу) повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відповідно до п.2 ч.6 ст. 165 ГПК України, до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (позивачу).

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач знав про існування даної справи, мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов.

З огляду на те, що представником відповідача відзив на позовну заяву подано з пропуском строку, встановленого судом, заяви про поновлення процесуального строку для подання відзиву не подано, відтак суд дійшов висновку залишити його без розгляду.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 9 березня 2017 року у справі № 910/7495/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2018 року та постановою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року, за позовом ФОП Пустовіта Г.О. та ФОП Пустовіта П.О. до Банку про стягнення 267 753,16 грн. заборгованості за договором оренди (найму) від 19 червня 2014 року та зобов`язання вчинити дії, позов задоволено частково, стягнуто з Банку: на користь ФОП Пустовіта Г.О. суму заборгованості за вказаним договором у розмірі 132 443,53 грн., у тому числі: 15 474,24 грн. - три проценти річних та 116 969,28 грн. - пеня, нараховані на суму основного боргу; на користь ФОП Пустовіта П.О. суму заборгованості за цим договором у розмірі 135 309,63 грн., у тому числі: 15 474,25 грн. - три відсотки річних та 116 969,29 грн. - пеня, нараховані на суму основного боргу, 2 866,09 грн. заборгованості за компенсаційними виплатами (спожита електроенергія за грудень 2014 року - березень 2015 року); на користь ФОП Пустовіта П.О. 4 016,31 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено. Разом із тим, сума основного боргу позивачами до стягнення в межах цієї справи не заявлялась.

Фізична особа-підприємець Пустовіт Григорій Олександрович та Фізична особа-підприємець Пустовіт Павло Олександрович звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з акціонерного товариства "Альфа-Банк" у рівних частинах заборгованості в розмірі 4 015 650,40 грн., з яких: 1 610 091,98 грн. - заборгованість з орендної плати за період з 01.09.2014 по 30.04.2016, 1 140 356,76 грн. - заборгованість з орендної плати в подвійному розмірі за період з 01.05.2016 по 29.09.2016, 1 168 487,36 грн. - інфляційні втрати, 96 714,31 грн. - три проценти річних, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди (найму) від 19 червня 2014 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь ФОП Пустовіта Г.О. борг у розмірі 346 781,85 грн., три проценти річних у сумі 28 926,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 130 652,55 грн., судовий збір у розмірі 7 595,42 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 609,69 грн.; стягнуто з акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь ФОП Пустовіта П.О. борг у розмірі 346 781,85 грн., три проценти річних у сумі 28 926,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 130 652,55 грн., а також повернуто ФОП Пустовіту Г.О. з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 7 595,42 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

19.12.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі № 910/4391/19 видано накази.

16.01.2020 Акціонерне товариство «Альфа - Банк» на виконання рішення суду у справі № 910/4391/19 сплатило на користь ФОП Пустовіта Григорія Олександровича 526 566, 18 грн, що підтверджується випискою по рахунку в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.

16.01.2020 Акціонерне товариство «Альфа - Банк» на виконання рішення суду у справі № 910/4391/19 сплатило на користь ФОП Пустовіта Павла Олександровича 506 361, 07 грн, що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» № К12-07.8/23 від 26.05.2021.

Постановою Верховного Суду від 26.02.2020 судові рішення в справі № 910/4391/19 скасовано, а справу № 910/4391/19 направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/4391/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь фізичної особи-підприємця Пустовіта Григорія Олександровича 344 801 грн. 83 коп. боргу, 285 089 грн. 19 коп. неустойки, 28 044 грн. 64 коп. трьох процентів річних, 126 049 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 23 519 грн. 56 коп. судового збору за подання позовної заяви та 4 745 грн. 27 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича 344 801 грн. 83 коп. боргу, 285 089 грн. 19 коп. неустойки, 28 044 грн. 64 коп. трьох процентів річних, 126 049 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 30 534 грн. 13 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 47 039 грн. 12 коп. судового збору за подання касаційної скарги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/4391/19 скасовано, викладено пункти 2 та 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100; ідентифікаційний код 23494714) на користь фізичної особи-підприємця Пустовіта Григорія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 344 801 (триста сорок чотири тисячі вісімсот одну грн.) 83 коп. боргу, 285 089 (двісті вісімдесят п`ять тисяч вісімдесят дев`ять грн.) 19 коп. неустойки, 48 357(сорок вісім тисяч триста п`ятдесят сім грн.) 15 коп. трьох процентів річних, 584 243 (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті сорок три грн.) 68 коп. інфляційних втрат, 37 874 (тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят чотири грн.) 75 коп. судового збору за подання позовної заяви та 4 745 (чотири тисячі сімсот сорок п`ять грн.) 27 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100; ідентифікаційний код 23494714) на користь фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 344 801 (триста сорок чотири тисячі вісімсот одну грн.) 83 коп. боргу, 285 089 (двісті вісімдесят п`ять тисяч вісімдесят дев`ять грн.) 19 коп. неустойки, 48 357(сорок вісім тисяч триста п`ятдесят сім грн.) 15 коп. трьох процентів річних, 584 243 (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті сорок три грн.) 68 коп. інфляційних втрат, 30 534 (тридцять тисяч п`ятсот тридцять чотири грн.) 13 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 47 039 (сорок сім тисяч тридцять дев`ять грн.) 12 коп. судового збору за подання касаційної скарги."

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/4391/19 - залишено без змін.

Стягнуто з акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100; ідентифікаційний код 23494714) на користь фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 21 532 (двадцять одну тисячу п`ятсот тридцять дві грн.) 79 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

06.04.2021 на виконання Постанови Північного апеляційного Господарського суду від 03.02.2021 та рішення Господарського суду від 15.10.2020 видано накази.

13.04.2021 Акціонерне товариство «Альфа - Банк» на виконання рішення суду у справі № 910/4391/19 сплатило на користь ФОП Пустовіта Григорія Олександровича 824 493, 35 грн, що підтверджується випискою по рахунку в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2021 по 25.05.2021.

13.04.2021 Акціонерне товариство «Альфа - Банк» на виконання рішення суду у справі № 910/4391/19 сплатило на користь ФОП Пустовіта Павла Олександровича 855 236, 82 грн, що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» № К12-07.8/23 від 26.05.2021.

Судовими рішеннями у вищевказаних справах, які набрали законної сили, було встановлено, що 19 червня 2014 року між ФОП Пустовітом Г.О., ФОП Пустовітом П.О., як орендодавцями, та Банком, як орендарем, був укладений договір оренди, за умовами якого орендодавці надали, а орендар прийняв у платне строкове користування (в оренду) нежитлове приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літера А-5 за адресою: місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок 97, загальною площею 145 кв.м.

Вказаний правочин посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ченцовою Н.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1664.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору передача приміщення в оренду оформлюється актом прийому-передачі приміщення (дата початку строку оренди), який підписується орендарем та орендодавцем 1 липня 2014 року, але не раніше набуття чинності цього договору. У момент підписання акта прийому-передачі приміщення орендодавець передає орендареві ключі від приміщення та необхідну технічну документацію до нього, після чого орендар одержує безперешкодний доступ до приміщення.

У пункті 2.10 вказаного правочину сторони передбачили, що нарахування орендної плати здійснюється щомісячно в розмірі відповідно до розділу 3 договору "Орендна плата та інші платежі", починаючи від дня підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому-передачі приміщення та припиняється з дати підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення при його поверненні орендодавцю, або на 10 (десятий) день з дати направлення на адресу орендодавця, що вказана в розділі 11 цього договору, двох примірників підписаного та скріпленого печаткою орендаря акта прийому-передачі приміщення, у випадку якщо орендодавець ухиляється від підписання акта приймання-передачі приміщення при його поверненні, за умови фактичного звільнення приміщення орендарем.

За умовами пункту 3.1 цієї угоди розмір орендної плати за один повний календарний місяць оренди, починаючи з дати підписання акта прийому-передачі по 30 червня 2015 року включно, становить 53 765,63 грн. без ПДВ, є фіксованим і не підлягає будь-якій індексації.

Згідно з пунктом 3.1.1 договору, починаючи з 1 липня 2015 року, базовий розмір орендної плати за один повний календарний місяць оренди становить 53 765,63 грн. без ПДВ, що є еквівалентом 4 555,05 доларів США за офіційно встановленим курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 10 червня 2014 року, що становить 11, 803521 грн. за один долар США.

У випадку збільшення курсу долара США по відношенню до гривні, розмір щомісячної орендної плати, передбачений цим пунктом, підлягає індексації відповідно до коефіцієнту зміни курсу долара США до гривні, встановленого НБУ.

Згідно з пунктом 3.5 зазначеного правочину орендна плата сплачується орендарем щомісячно в рівних долях орендодавцям на підставі рахунків, які виставляються останніми орендареві у період з першого по п`яте число місяця за користування приміщенням, в якому вноситься орендна плата. Орендар має сплатити орендну плату не пізніше п`яти робочих днів з дати отримання відповідних рахунків.

За пунктом 8.1 договору договір набуває чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення, скріплення їх підписів печатками і діє до моменту повернення приміщення орендодавцю, що визначається з урахуванням умов розділу 2 цього договору. У випадку підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення при поверненні приміщення договір припиняє чинність у дату, вказану у відповідному акті.

Строк оренди приміщення складає 5 років і обчислюється з дати надання приміщення орендодавцем орендарю за цим договором згідно з відповідним актом прийому-передачі приміщення. Строк оренди також є припиненим у дату його дострокового розірвання (припинення дії) (пункт 8.2 договору).

1 липня 2014 року позивачі передали відповідачу приміщення за вищевказаним договором, про що складений відповідний акт прийому-передачі приміщення в оренду.

Судами під час розгляду справ № 910/7495/16 та № 910/4391/19 також було встановлено, що з вересня 2014 року відповідач припинив здійснювати сплату орендної плати.

Крім того, судами під час розгляду справ № 910/7495/16 та № 910/4391/19 було встановлено, що нежитлове приміщення, орендоване відповідачем за вищевказаним договором оренди від 19 червня 2014 року, фактично перебувало в користуванні останнього з 1 липня 2014 року до 30 вересня 2016 року.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються, на те, що за наказами Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 АТ «Альфа - Банк» сплатило на користь позивачів різницю між присудженою сумою за результатами нового розгляду і вже сплаченою за наказами господарського суду міста Києва від 19.12.2019, а тому позивачі 1, 2 просять суд стягнути з відповідача суму у розмірі 386 571, 50 грн у рівних частинах, а саме на користь позивача -1 стягнути суму: 90 194, 63 грн інфляційного збільшення за період прострочення з 02.04.2019 по 28.05.2021 та 103 091, 12 грн суму 3 % річних за період прострочення з 27.10.2017 по 28.05.2021; на користь позивача -2 стягнути суму: 90 194, 63 грн інфляційного збільшення за період прострочення з 02.04.2019 по 28.05.2021 та 103 091, 12 грн суму 3 % річних за період прострочення з 27.10.2017 по 28.05.2021.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За умовами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судами під час розгляду справи № 910/4391/19 позивачами було правомірно нараховано орендну плату за вказаним договором за період з вересня 2014 року по 29 вересня 2016 року. Водночас, відповідач вищезазначеного обов`язку не виконав, у зв`язку з чим у нього перед орендодавцями виникла заборгованість у розмірі 2 180 270,35 грн.

Згідно з приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 зі справи № 127/15672/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 зі справи № 917/1421/18.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, з урахуванням того, що законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення таке зобов`язання є триваючим.

В Постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 910/4391/19 колегією суддів наголошено на тому, що суд першої інстанції не звернув уваги, що три проценти річних в сумі 96 714,31 грн. були нараховані на борг з орендної плати за період прострочення з 12.04.2016 по 26.10.2017, тобто в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду, а тому неправомірно застосував позовну давність.

Позивачі 1, 2 у справі № 910/8654/21 просять суд стягнути з відповідача загальну суму інфляційних втрат у загальному розмірі 180 389, 25 грн за період прострочення з 02.04.2019 по 28.05.2021 та 3 % річних у загальному розмірі 206 182, 25 грн за період з 27.10.2017 по 28.05.2021.

Зважаючи на вищевикладене, а також беручи до уваги дійсні періоди прострочення відповідачем виконання спірних грошових зобов`язань та періоди нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позивачі звернулися до суду з вимогою про стягнення з Банку нарахованих сум трьох процентів річних та інфляційних втрат з урахуванням приписів встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України за увесь час прострочення, оскільки таке зобов`язання є триваючим.

З огляду на те, що пунктом 3.5 спірного договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше п`яти робочих днів з дати отримання від позивачів рахунків, а також той факт, що відповідні рахунки в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку про те, що прострочення відповідачем оплати орендних платежів за поточний місяць починається з першого дня наступного місяця.

Судом здійснено перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 2 180 270, 35 грн та 1 486 706, 65 грн, і встановлено, що розрахунок позивача є законним та обґрунтованим, а отже з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню сума трьох процентів річних у розмірі 206 182, 25 грн. та 180 389, 25 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин позов ФОП Пустовіта Г.О. та ФОП Пустовіта П.О. підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (вулиця Велика Васильківська, будинок 100; місто Київ, 03150; ідентифікаційний код 23494714) на користь Фізичної особи-підприємця Пустовіта Григорія Олександровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму інфляційного збільшення за період прострочення з 02.04.2019 по 28.05.2021 у розмірі 90 194 (дев`яносто тисяч сто дев`яносто чотири) грн. 63 коп., суму 3 % річних у розмірі за період прострочення з 27.10.2017 по 28.05.2021 у розмірі 103 091 (сто три тисячі дев`яносто одну) грн 12 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 899 (дві тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 28 коп.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (вулиця Велика Васильківська, будинок 100; місто Київ, 03150; ідентифікаційний код 23494714) на користь Фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) суму інфляційного збільшення за період прострочення з 02.04.2019 по 28.05.2021 у розмірі 90 194 (дев`яносто тисяч сто дев`яносто чотири) грн. 63 коп., суму 3 % річних у розмірі за період прострочення з 27.10.2017 по 28.05.2021 у розмірі 103 091 (сто три тисячі дев`яносто одну) грн 12 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 899 (дві тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 28 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 17.01.2022.

Суддя М.Є.Літвінова