Рішення № 102728833, 13.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2022Справа № 910/18205/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт»

про стягнення 998 640,00 грн

За участю представників сторін:

від позивача Марчик О.А. (адвокат за довіреністю № б/н від 06.12.2021)

від відповідача Комаровський Д.В. (адвокат за довіреністю № б/н від 15.09.2021)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» (далі -ТОВ «Рент Комерц», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» (далі - ТОВ «Фінансова компанія Горизонт», відповідач) про стягнення 998 640,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі повернути грошові кошти, позичені у позивача за договором про надання поворотної позики № 26/04/2019-П від 26.04.2019.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі 998 640,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 відкрито провадження у справі № 910/18205/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 09.12.2021.

Одночасно з вищевказаним позовом до суду надійшла подана позивачем заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у задоволенні вищевказаної заяви про забезпечення позову було відмовлено.

06.12.2021 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про витребування доказів, у якому відповідач просив суд витребувати у позивача оригінал договору про надання поворотної позики № 26/04/2019-П від 26.04.2019, оскільки у відповідача відсутній примірник вказаного договору, а його справжність викликає у відповідача сумніви.

Крім того, 06.12.2021 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що строк позовної давності для заявлених позивачем позовних вимог сплив, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

09.12.2021 до суду надійшло подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 09.12.2021 суд прийняв до розгляду відзив, відклав розгляд клопотання відповідача про витребування доказів, оголосив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відклав судове засідання на 23.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 повідомлено відповідача про наступне судове засідання, призначене на 23.12.2021.

22.12.2021 до суду надійшло подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

23.12.2021 суд оголосив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відклав судове засідання на 13.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.12.2021) повідомлено позивача про наступне судове засідання, призначене на 13.01.2022.

12.01.2022 до суду надійшли подані позивачем клопотання про відкладення розгляду справи та відповідь на відзив, у якій позивач вказав, що скориставшись своїм правом, закріпленим у п. 2.5 укладеного сторонами договору, позивач шляхом направлення відповідних листів відповідачу повідомив останнього про продовження строку надання позики до 30.12.2020, у зв`язку з чим строк позовної давності для заявлених позовних вимог на момент звернення позивача до суду з даним позовом не сплив. Крім того, позивач зазначив, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 258 Цивільного кодексу України (спеціальна позовна давність), продовжуються на строк дії карантину.

13.01.2022 позивач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 13.01.2022 суд оглянув оригінал укладеного сторонами договору про надання поворотної позики № 26/04/2019-П від 26.04.2019.

Крім того, суд оголосив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про залишення позову без розгляду з огляду на те, що за приписами п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України така заява може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Позивач у судовому засіданні заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, просив суд у його задоволенні відмовити.

Зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.01.2022 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

26.04.2019 між ТОВ «Рент Комерц» (позикодавець за договором) та ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» (позичальник за договором) був укладений договір про надання поворотної позики від № 26/04/2019-П (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору позикодавець надає позичальнику поворотну позику, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 1.2 договору поворотна позика (надалі позика) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поворотна позика перераховується в національній валюті України в сумі 9 986 400,00 грн на поточний рахунок позичальника наступним чином: 2 308 500,00 грн в строк до 03.05.2019; залишок суми в розмірі 7 677 900,00 грн позикодавець перераховує позичальнику протягом 18 (вісімнадцяти) робочих днів, починаючи з 26.04.2019.

Поворотна позика надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору факт перерахуванням грошових коштів позикодавцем позичальнику підтверджується відповідним платіжним дорученням позикодавця.

Згідно з п. 2.4 договору поворотна позика надається позикодавцем позичальнику на строк до 26.05.2019.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що пролонгація строку надання поворотної позики можлива за письмовим повідомленням позикодавця, скріпленим його підписом та печаткою, адресованим позичальнику на його юридичну адресу за 5 днів до дати закінчення строку, встановленого п. 2.4. договору.

Поворотна позика підлягає поверненню позичальником в строки, встановлені п. 2.4 даного договору шляхом внесення позичених грошових коштів (повністю або частинами) на поточний рахунок позикодавця, зазначений в даному договорі (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань передбачених п. 2.4 цього договору, позичальник сплачує позикодавцю штраф в розмірі 1% від суми боргу за кожний день порушення зобов`язання.

Згідно з п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 26.05.2019, але в будь-якому разі до повного повернення позичальником позикодавцю грошових коштів, отриманих за даним договором.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що всі зміни та доповнення до даного договору укладаються в письмовій формі та підписуються обома сторонами, та скріплюються їх печатками.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу позику в розмірі 9 986 400,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 160 від 03.05.2019 на суму 2 308 500,00 грн та № 184 від 22.05.2019 на суму 7 677 900,00 грн.

Однак, відповідач у визначений умовами договору строк позичені грошові кошти позивачу не повернув, у зв`язку з чим позивач направив відповідачу лист-вимогу від 22.10.2021, в якому вимагав виконати взяті на себе відповідачем за договором грошові зобов`язання. Направлення вказаного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною підприємства поштового зв`язку № 04071 40496602 від 22.10.2021.

Проте, відповідач відповіді на вищевказаний лист-вимогу позивачу не надав, позичені грошові кошти не повернув.

Посилаючись на вищевказане невиконання відповідачем його договірних грошових зобов`язань перед позивачем, останній звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі 998 640,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти правомірності заявленого позову, вказував на те, що строк позовної давності для заявлених позивачем позовних вимог сплив, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

У свою чергу, позивач вказував, що скористався своїм правом, закріпленим у п. 2.5 укладеного сторонами договору, направив відповідачу лист від 20.05.2019 та лист від 30.09.2019, якими продовжив строк надання позики в односторонньому порядку до 05.10.2019 та до 30.12.2020 відповідно, у зв`язку з чим вважав строк позовної давності для заявлених ним позовних вимог на момент звернення до суду з даним позовом не пропущеним. Крім того, позивач зазначав, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 258 Цивільного кодексу України (спеціальна позовна давність), продовжуються на строк дії карантину.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача, та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що за умовами п. 2.4 укладеного сторонами договору відповідач зобов`язувався повернути позивачу позику в строк до 26.05.2019.

При цьому посилання позивача на листи від 20.05.2019 та від 30.09.2019, якими позивач продовжив строк надання позики в односторонньому порядку до 05.10.2019 та до 30.12.2020 відповідно, суд оцінює критично, оскільки:

- по-перше, вказані листи надані позивачем без доказів їх направлення відповідачу;

- по-друге, за умовами п. 8.2 укладеного сторонами договору встановлено, що всі зміни та доповнення до даного договору укладаються в письмовій формі, підписуються обома сторонами, та скріплюються їх печатками, а тому положення п. 2.5 вказаного договору, згідно з якими, пролонгація строку надання поворотної позики можлива за письмовим повідомленням позикодавця, скріпленим його підписом та печаткою, адресованим позичальнику на його юридичну адресу за 5 днів до дати закінчення строку, встановленого п. 2.4. договору, слід розцінювати так, що ними передбачений порядок реалізації наміру позикодавця внести зміни до істотних умов укладеного договору в частині строку повернення позики, а не його право продовжити цей строк в односторонньому порядку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позика повинна була бути повернута відповідачем до 26.05.2019, як передбачено умовами укладеного сторонами договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач позичені позивачем грошові кошти у встановлений умовами договору строк не повернув, а отже, допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що за умовами п. 4.1 укладеного сторонами договору за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань передбачених п. 2.4 цього договору, позичальник сплачує позикодавцю штраф в розмірі 1% від суми боргу за кожний день порушення зобов`язання.

Отже, у цій справі розмір договірної штрафної санкції було обраховано саме у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України та висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15, відповідає такому виду санкції як пеня.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/821/20 (п. 6.25).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 роз`яснено, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, нарахування пені обмежується не лише шестимісячним строком, встановленим положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, але також чітко регламентованим початком відліку вказаного строку, перебіг якого починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Отже, з урахуванням того, що позика повинна була бути повернута відповідачем до 26.05.2019, то порушення виконання вказаного грошового зобов`язання почалось з 27.05.2019, а нарахування пені (з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та наведених роз`яснень Пленуму Вищого господарського суду України) буде правомірним протягом періоду з 27.05.2019 по 27.11.2019.

Однак, позивач просить стягнути неустойку за період з 30.10.2021 по 08.11.2021, тобто за період, який є поза межами правомірного періоду для нарахування пені, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 998 640,00 грн за період з 30.10.2021 по 08.11.2021 визнаються судом необґрунтованими.

Щодо тверджень відповідача про сплив строку позовної давності, а також тверджень позивача про його продовження положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020, суд вказує таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 4 ст. 257 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 роз`яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні. Тому суд відмовляє в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та не застосовує положення законодавства щодо позовної давності.

З наведених підстав судом також не беруться до уваги твердження позивача про те, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 258 Цивільного кодексу України (спеціальна позовна давність), продовжуються на строк дії карантину.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення підписано 18.01.2022.

Суддя О.Г. Удалова