Рішення № 102724736, 10.01.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2022м. ДніпроСправа № 904/8016/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720)

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850)

про стягнення 106 959,02 грн. збитків за неналежне виконання договору постачання природного газу

Представники:

Від позивача: Остапенко В.М., довіреність, адвокат

Від відповідача: Шестаков Д.М., довіреність, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №39/2-6058-21 від 10.09.2021 про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 106 959,02 грн. збитків за неналежне виконання договору постачання природного газу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов пункту 2.1 договору в квітні 2019 року загальний розмір збитків завданих позивачу розрахований на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору і пункту 1 розділу VІ Правил складає 106 959,02 грн. Відповідно до пункту 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №6 від 20.03.2019) постачальник (позивач) повинен був передати природний газ споживачу (відповідачу) протягом квітня 2019 року в обсязі 3 055,58100 тис.куб.м. На виконання умов договору позивач фактично передав у власність відповідача в квітні 2019 року природний газ в обсязі 2 570,23800 тис.куб.м., що підтверджується складеним 30.04.2019 сторонами договору актом приймання-передачі природного газу. Отже, відповідач фактично спожив у квітні 2019 року природний газ в обсязі на 485,34300 тис.куб.м. (на 15,88%) меншому від погодженого сторонами в пункті 2.1 договору.

Ухвалою суду від 24.09.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

До суду 04.10.2021 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.10.2021 було відкрито провадження у справі №904/8016/21 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи на 01.11.2021 о 16:00 год.

На електрону пошту суду 01.11.2021 надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 01.11.2021 було відкладено підготовче засідання на 15.11.2021 о 11:30 год.

До суду 08.11.2021 надійшов відзив відповідач на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки у відповідності до укладеного між позивачем та відповідачем договору № 3508/18-ТЕ-5 постачання природного газу від 05.10.2018, а саме п. 5.7 Додаткової угоди № 4 від 27.11.2018., відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Споживач порушив пункт 3.9 цього Договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього Договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати Постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, що надані позивачем до позовної заяви, останній скористався правом щодо повідомлення відповідача про збитки та направив на його адресу 19.06.2019 акт-претензію № 26-2244-19 від 13.06.2019. Крім того, позивач у 2021 році вже звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором № 3508/18-ТЕ-5 постачання природного газу від 05.10.2018 і господарським судом ухвалено рішення про повне задоволення позовних вимог. Отже, позивач має право в будь-який момент компенсувати збитки за неналежне виконання договору шляхом звернення до відповідача з відповідною вимогою про стягнення пені та сум передбачених 625 ЦК України. Крім того, відповідач вважає що позивач на підтвердження своїх збитків не надає доказів та не наводить жодних обставин, які можуть свідчити про зменшення його майнових благ, понесених витратах, пошкодження майна або доходів, які він міг отримати.

На електрону пошту суду 15.11.2021 надійшла відповідь позивача на відзив в якій зазначає, що ототожнення збитків у Правилах і Договорі із збитками в їх традиційному розумінні є наслідком формального підходу до вирішення спору шляхом використання лише ідентичності застосованих сторонами термінів і без встановлення правової природи. Неподібність цього спору наведеним у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20, від 25.08.2021 у справі №911/3215/20, від 21.09.2021 у справі №904/6992/20 зумовлена тим, що Верховний Суд, як і суди попередніх інстанції, при розгляді цих справ не досліджував природу передбачених Правилами постачання природного газу і договором постачання природного газу "збитків" і не надавав їм правової кваліфікації в цьому контексті з урахуванням відповідних доводів і аргументів позивача, не був досліджений і тому не встановлювався характер спірних правовідносин, а також не досліджувався історичний аспект і причини виникнення окремого виду збитків, його подальшої трансформації, тому не можна вважати обставини справ подібними за змістом. Так, безумовно слід погодитися, ці правовідносини є ідентичними за підставами виникнення, але не за юридичним змістом і правовою оцінкою з урахуванням обсягу і характеру досліджених під час розгляду справи правових підстав позову і обставин справи.

Разом з тим, позивач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв`язку з неможливістю представника позивача прибути в судове засідання 15.11.2021.

Ухвалою суду від 15.11.2021 продовжено строк розгляду справи в підготовчому засіданні на 30 днів та призначено судове засідання на 20.12.2021 о 11:00 год.

До суду 17.12.2021 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 20.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 10.01.2022 о 10:30год.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.01.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", найменування якого змінено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (далі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (далі - відповідач, споживач) 05.10.2018 укладений договір №3508/18-ТЕ-5 постачання природного газу (далі - договір), з урахуванням додаткових угод №№1-8, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 27.11.2018, сторони визначили період і замовлений споживачем загальний обсяг поставки природного газу, а також погодили щомісячні обсяги поставок природного газу.

Згідно з п. 2.2 договору відповідач підтвердив, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені пунктом 2.1 договору, повністю покривають його потреби у відповідних розрахункових періодах, і він самостійно визначає обсяги, зазначені в пункті 2.1 договору, а також несе відповідальність за правильність їх визначення.

Відповідно до пункту 2.4 договору перегляд та коригування замовлених відповідачем обсягів природного газу за договором може відбуватися за ініціативою відповідача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду, для цього споживач (відповідач) зобов`язаний надати постачальнику (позивачу) не пізніше ніж за три робочі дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач при цьому зобов`язався самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим Договором.

Приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.8. договору).

На виконання умов договору позивач протягом листопада 2018 року - квітня 2019 року передав у власність відповідача природний газ, що підтверджується підписаними сторонами договору актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 31.03.2019, 30.04.2019, зазначені акти приймання-передачі підписані повноважними представниками сторін без зауважень щодо якості й обсягу поставленого природного газу (а.с. 50-55 том 1).

Додатковою угодою №5 від 13.03.2019 до договору його сторони погодили застосування з 01.03.2019, зокрема, пунктів 3.13 та 5.7 (в редакції додаткової угоди №4 від 28.11.2018).

Відповідно до пункту 3.13 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 27.11.2018), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому розмір збитків визначається

таким чином:

- 3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

- 3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В=(Vф- Vп) х Ц х К, де:

Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;

Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 договору;

Ц - ціна природного газу за договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до пунктів 3.12.1 або 3.13.2 пункту 3.13 договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

За змістом підпункту 8 пункту 6.2 договору споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.

Відповідно до підпункту 4 пункту 6.3 договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1 договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

У пункті 9.3 (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Розділом 11 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.11.2018) визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019(включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до пункту 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №6 від 20.03.2019) постачальник повинен був передати природний газ споживачу протягом квітня 2019 року в обсязі 3 055,58100 тис. куб. м.

На виконання умов договору позивач фактично передав у власність відповідача в квітні 2019 року природний газ в обсязі 2 570,23800 тис. куб. м, що підтверджується складеним 30.04.2019 сторонами договору актом приймання-передачі природного газу.

Отже, відповідач фактично спожив у квітні 2019 року природний газ в обсязі, на 485,34300 тис. куб. м (на 15,88%) меншому від погодженого сторонами в пункті 2.1 договору.

Позивач стверджує, що загальний розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем умов пункту 2.1 договору в квітні 2019 року, розрахований на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору і пункту 1 Розділу VI "Порядок відшкодування збитків та вирішення спорів" Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції Правил, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила), складає 106 959,02 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем у квітні 2019 року умов договору та на виконання пункту 3 розділу VI Правил позивачем 19.06.2019 на адресу відповідача направлено акт-претензію №26-2244-19 від 13.06.2019, якою позивач вимагав у відповідача на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору і пункту 1 розділу VI Правил сплатити збитки в розмірі 1 271 071,33 грн.

Листом №2596 від 03.07.2019 відповідачем акт-претензію позивача залишено без задоволення з підстав необґрунтованості претензійних вимог.

Листом №26-4486-19 від 02.12.2019 позивач повідомив відповідача про здійснення перерахунку суми збитків, зазначеної в акті-претензії №26-2244-19 від 13.06.2019, сума збитків, яка підлягає відшкодуванню складає 106 959,02 грн.

Листом №6133/32 від 20.12.2019 відповідачем лист щодо перерахунку акту-претензії залишено без задоволення з підстав необґрунтованості претензійних вимог.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за позовом сторонами до матеріалів справи не надано.

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення взятих на себе договірних зобов`язань, допустив у квітні 2019 року невідповідність фактично використаного об`єму природного газу замовленим відповідачем та визначеним договором обсягам споживання природного газу, нараховані позивачем збитки за квітень 2019 року у сумі 106 959,02 грн. в добровільному порядку не оплатив, що і стало причиною виникнення спору та причиною звернення до суду з даним позовом до суду.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору постачання природного газу, строк дії договору, умови поставки та оплати, факт поставки, наявність підстав для стягнення збитків.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 цього Закону).

Частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 цього Закону).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до пункту 1 розділу VI "Порядок відшкодування збитків та вирішення спорів" Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (в редакції Правил, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

"Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф- Vп) х Ц х К,

де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5".

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до положень статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", 07.10.2019 винесено постанову № 2081 "Про внесення змін до Правил постачання природного газу", якою внесено до розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 № 1382/27827, такі зміни. Зокрема, абзац перший пункту 1 після слів та знака "споживачем, що не є побутовим" доповнено словами: "(крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу")".

Згідно п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу , у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

Згідно з пунктом 3 Правил постачання природного газу акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Пунктом 1 розділу VI та пунктом 10 розділу II Правил постачання природного газу (які кореспондуються з п. 3.13 договору) встановлений обов`язок споживача контролювати власне газоспоживання для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу та обов`язок споживача відшкодовувати постачальнику збитки, які останній поніс внаслідок споживання природного газу споживачем поза договірними величинами.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 Господарського кодексу України).

За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже за наведеними вище положеннями Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань.

Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (висновок викладений в пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18).

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 Господарського кодексу України.

Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем обов`язків дотримання споживання ним підтверджених обсягів природного газу має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями спеціального законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у правовідносинах, підставою виникнення яких є договір постачання природного газу. Серед спеціальних актів, насамперед, є Закони України "Про ринок природного газу" та "Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Правила постачання природного газу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в пункті 33 постанови від 05.06.2019 у справі №910/4927/18, враховуючи вимоги закону, перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити і інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

У зв`язку з тим, що стаття 12 Закону України "Про ринок природного газу" і пункт 1 Розділу VI Правил постачання природного газу мають на меті стимулювати учасників ринку природного газу до добросовісного та розумного здійснення своїх прав і обов`язків за договором постачання природного газу, умову відшкодування збитків у разі допущення споживачем невідповідності фактично використаного об`єму замовленому споживачем і визначеному договором обсягам споживання природного газу слід вважати правомірною (легітимною) з метою в тому числі забезпечення на ринку природного газу надійного та безперебійного постачання необхідних обсягів природного газу споживачам.

У пунктах 37-41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 вказано, що завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі -ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Спосіб захисту права у вигляді примусового обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа повинна виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від його виконання чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо) і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно унормовано сторонами в договорі (пункт 5.4. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/16981/17).

Наявність відповідних збитків полягають у тому, що у спірний період відповідачем на підставі укладеного між сторонами договору спожито природного газу з відхиленням більше ніж на 5% ніж погоджено позивачем. У зв`язку із чим, відповідно до положень пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, у відповідача наявний обов`язок відшкодувати позивачу завдані збитки.

При цьому розмір збитків, порядок їх визначення передбачено нормою спеціального права ч.5 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" ("договір постачання повинен містити порядок відшкодування та визначення розміру збитків"), пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу, п. 3.13 договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не вчиняв жодних дій щодо повідомлення у порядку, встановленому п. 2.2, 2.4 договору, п. 10 розділу VI Правил постачання природного газу, щодо відповідного коригування до визначеного рівня споживання за відповідний місяць, підписувались відповідні акти приймання - передачі обсягів газу, що свідчить про обізнаність відповідача про фактичне відхилення обсягів газу у спірний період.

Загальний розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п. 2.1 договору, розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил, складає 106 959,02 грн.

Перевіркою розрахунку збитків судом встановлено, що він є правильним та відповідає умовам пунктів 3.13. та 5.7. договору та п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, у зв`язку з чим, вимога щодо стягнення збитків у розмірі 106 959,02 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 106 959,02 грн. збитків за неналежне виконання договору постачання природного газу задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 106 959,02 грн. збитків за неналежне виконання договору постачання природного газу та витрати на правничу допомогу в розмірі2 270,00 грн.,

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 18.01.2022.

Суддя Е.М. Бондарєв