Рішення № 102715355, 18.11.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/972/21

Провадження № 2/545/709/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді : Гальченко О.О.,

при секретарі : Лисенко І.В.,

з участю представників сторін в особі адвокатів : Гордієнко Н.В., Бутиріна О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , Полтавської районної державної адміністрації, Полтавської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 31.03.2021 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , Полтавської районної державної адміністрації, Полтавської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що 14.05.1993 року на сесії XXI скликання Полтавської районної ради народних депутатів було прийнято рішення зареєструвати Селянське ( Фермерське ) господарство «РІД» ( копія архівного випису з протоколу сесії додається, оригінал знаходиться в Полтавській районній державній адміністрації ).

ОСОБА_1 є засновником вказаного фермерського господарства ( п. 2 Статуту СФГ «РІД», копія якого додається, оригінал знаходиться у СФГ «РІД» ).

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ПЛ № 009018 від 17.03.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 160 ( копія додається, оригінал знаходиться у СФГ «РІД» ) на підставі рішення дев`ятої сесії 23 скликання Полтавської районної ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області від 11 листопада 1999 року йому, ОСОБА_1 , була надана земельна?ділянка площею 18,00 га. в ( в межах згідно з планом ) для ведення селянського ( фермерського ) господарства.

В грудні 2003 року доповненням до Статуту Селянського ( Фермерського ) господарства «РІД», зареєстрованим розпорядженням голови Полтавської районної держаної адміністрації № 82 ( копія документу додається, оригінал знаходиться у СФГ «РІД» ), був включений до складу членів СФГ «РІД» ОСОБА_2 ( на той час - зять ОСОБА_1 ).

Рішенням восьмої сесії п`ятого скликання Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 27.04.2007 року ( копія документу додається, оригінал знаходиться у Ковалівській сільській раді ) було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 18,00 га. ( ріллі ) для подальшої передачі у власність членам Селянського ( Фермерського ) господарства «РІД», а саме ОСОБА_3 - 6,00 га., ОСОБА_2 - 6,00 га., ОСОБА_1 - 6,00 га., за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради із земель наданих у постійне користування гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням № 191 голови Полтавської районної державної адміністрації від 25 березня 2008 року ( копія документу додається, оригінал знаходиться у Полтавській районній державній адміністрації ) із земель наданих у постійне користування ОСОБА_1 було виділено у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6,0000 га., розташованоъ за межами населеного пункту Ковалівської сільської ради Полтавської області Полтавського району - для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням голови Полтавської районної державної адміністрації № 105 від 19.02.2009 року ( копія документу додається, оригінал знаходиться у Полтавській районній державній адміністрації ) на підставі протесту прокурора Полтавського району № 504 від 11.02.2009 року було скасовано вищевказане розпорядження № 191 голови Полтавської районної державної адміністрації від 25 березня 2008 року. Протест прокурора щодо виділення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 базувався на відсутності родинних відносин між ОСОБА_1 ( головою СФГ «РІД» ) та ОСОБА_2 . Це підтверджується листом-відповіддю Прокуратури Полтавського району Полтавської області від 05.03.2009 року № 34с/09 та листом-відповіддю Прокуратури Полтавського району Полтавської області від 28.05.2009 року № 34с/09, копії яких додаються ( оригінали знаходяться в Полтавській обласній прокуратурі, Прокуратурі Полтавського району ).

В подальшому, незважаючи на отримання ОСОБА_2 , рішення суду про встановлення факту родинних відносин, дія розпорядження №191 голови Полтавської районної державної адміністрації від 25 березня 2008 року не була поновлена. Інших рішень щодо передачі ( виділення ) у власність ОСОБА_2 вищевказаної земельної ділянки Полтавською районною державною адміністрацією не приймалося.

Факт скасування розпорядження № 191 голови Полтавської районної державної адміністрації від 25 березня 2008 року та неможливості внесення до нього змін і неможливості видачі державних актів на право власності на земельну ділянку також підтверджено листом-відповіддю Полтавської районної державної адміністрації від 13.07.2009 року № 01-32/2052 та листом-відповіддю Полтавської районної державної адміністрації від 25.08.2009 року № Р 01-66/38 ( копії додаються, оригінали знаходяться в Полтавській районній державній адміністрації ).

11.05.2011 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 532400001000462 був зареєстрований державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 633406. Даний акт виданий ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 6,000 га. ( з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства ) розташовану за межами населеного пункту на території Ковалівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5324081900:00:27:0062. Підставою видачі?вищезазначеного Державного акту вказано розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 25 березня 2008 року № 191.

Таким чином, у 2011 році державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 633406 виданий на підставі скасованого у 2009 році розпорядження Полтавської районної державної адміністрації № 191 від 25 березня 2008 року.

Вищевказану земельну ділянку весь час з 2000 року до весни 2019 року у своїй господарській діяльності використовувало Селянське ( Фермерське ) господарство «РІД», засновником і головою якого позивач є, і мало на це всі законні підстави. В березні 2019 року, коли з незрозумілих причин інше фермерське господарство почало обробляти вищевказану земельну ділянку і стало відомо, що ОСОБА_2 цю земельну ділянку передав в оренду Фермерському господарству «ВАЦІ», уклавши договір оренди, СФГ «РІД» було змушене захищати свої права і звертатися до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Під час підготовки документів для подання позовної заяви були отримані копії зазначених вище державних актів на право власності на земельну ділянку і повний обсяг інформації щодо їх змісту.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В ч. 2 ст. 95 ЗК України зазначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За змістом ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю ( земельну ділянку ) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 125 ЗК України ( в редакції, чинній до 05.03.2009р. ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ст. 125 ЗК України ( поточна редакція, чинна після 05.03.2009р. ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Ст. 116, 118 ЗК України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ст.. 122 цього Кодексу. Державний акт на право власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.?

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України ( у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 633406 виданий в 2011 році на підставі скасованого у 2009 році розпорядження Полтавської районної державної адміністрації № 191 від 25 березня 2008 року. Крім того, на момент реєстрації та видачі цього акту було відсутнє чинне рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про передачу у власність ОСОБА_2 зазначеної у вказаному вище державному акті земельної ділянки, таким чином, були відсутні законні підстави для видачі вказаного вище державного акту. Тому, державний акт необхідно визнати недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Відповідно до ч. 8 ст. 30 ЦПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Земельна ділянка, відносно якої подана ця позовна заява згідно документів знаходиться на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Нещодавно у сфері визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад, а також у сфері організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій відбулися значні зміни.?

В обґрунтування звернення з даним позовом саме до Полтавського районного суду Полтавської області вважає за необхідне повідомити наступне :

17 липня 2020 року Верховна рада України своєю постановою № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворила у Полтавській області 4 райони :

Кременчуцький район ( з адміністративним центром у місті Кременчук ) у складі територій Глобинської міської, Горішньоплавнівської міської, Градизької селищної, Кам`янопотоківської сільської, Козельщинської селищної, Кременчуцької міської, Новогалещинської селищної, Оболонської сільської, Омельницької сільської, Піщанської сільської, Пришибської сільської, Семенівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України;

Лубенський район ( з адміністративним центром у місті Лубни ) у складі територій Гребінківської міської, Лубенської міської, Новооржицької селищної, Оржицької селищної, Пирятинської міської, Хорольської міської, Чорнухинської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України;

Миргородський район ( з адміністративним центром у місті Миргород ) у складі територій Білоцерківської сільської, Великобагачанської селищної, Великобудищанської сільської, Великосорочинської сільської, Гадяцької міської, Гоголівської селищної, Заводської міської, Комишнянської селищної, Краснолуцької сільської, Лохвицької міської, Лютенської сільської, Миргородської міської, Петрівсько-Роменської сільської, Ромоданівської селищної, Сенчанської сільської, Сергіївської сільської, Шишацької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України;

Полтавський район ( з адміністративним центром у місті Полтава ) у складі територій

Білицької селищної, Великорублівської сільської, Диканської селищної, Драбинівської сільської, Зіньківської міської, Карлівської міської, Кобеляцької міської, Коломацької сільської, Котелевської селищної, Ланнівської сільської, Мартинівської сільської, Мачухівської сільської, Машівської селищної, Михайлівської сільської, Нехворощанської сільської, Новосанжарської селищної, Новоселівської сільської, ОПІШНЯНСЬКОЇ селищної, Полтавської міської, Решетилівської міської, Скороходівської селищної, Терешківської сільської, Чутівської селищної, Щербанівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України;

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій», ст. 104-108 ЦК України, Кодексу законів про працю України, керуючись ст. 26, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Полтавська міська рада 29.01.2021 року прийняла рішення про реорганізацію шляхом приєднання Абазівської сільської ради, Бричківської сільської ради, Валківської сільської ради, Гожулівської сільської ради, Ковалівської сільської ради, Пальчиківської сільської ради, Сем`янівської сільської ради, Супрунівської сільської ради, Тахтаулівської сільської ради, Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Полтавської міської ради.

Керуючись ст.ст. 26, 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Полтавська міська рада 29.01.2021 року прийняла рішення про утворення старостинських округів Полтавської міської територіальної громади, а саме : Абазівського старостинського округу, Бричківського старостинського округу, Валківського старостинського округу, Гожулівського старостинського округу, Ковалівського старостинського округу, Пальчиківського старостинського округу, Сем`яніського старостинського округу, Супрунівського старостинського округу, Тахтаулівського старостинського округу, Чорноглазівського старостинського округу.

Таким чином, на даний час Полтавська міська територіальна громада складається з : міста Полтави, Абазівського старостинського округу, Бричківського старостинського округу, Валківського старостинського округу, Гожулівського старостинського округу, Ковалівського старостинського округу, Пальчиківського старостинського округу, Сем`яніського старостинського округу, Супрунівського старостинського округу, Тахтаулівського старостинського округу, Чорноглазівського старостинського округу.

Відповідно до адміністративно-територіального устрою України та згідно переліку територіальних громад Полтавської області Полтавська міська територіальна громада відноситься до Полтавського району Полтавської області.

П. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України передбачена необхідність зазначення у позовній заяві ціни позову якщо позов підлягає грошовій оцінці. В даній позовній заяві позивачем заявлені вимоги немайнового характеру.

Повідомляє, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися, так як в даному випадку законом не визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Попередній ( орієнтовний ) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи - судові витрати складаються із судового збору, розмір якого становить 1 816,00 грн. та який було сплачено при поданні позовної заяви до суду ( документи, що підтверджують сплату судового збору додаються ).

Прохав :

1. Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 633406, виданий 25.05.2011 року Відділом Держкомзему у Полтавському районі Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області на ім`я ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку ( з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства ) площею 6,000 га., кадастровий номер 5324081900:00:027:0062, розташовану за межами населеного пункту на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 532400001000462.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності та внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права власності ( запис про державну реєстрацію внесено 25.05.2011 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891625553249 ) за ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:027:0062 площею 5,9993 га. з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Ковалівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області.

3. Вирішити питання розподілу судових витрат. Стягнути судовий збір з відповідачів на користь позивача.

В судовому засіданні представник позивача в особі адвоката - Гордієнко Н.В. ( а. с. 90 ) позов підтримала із вказаних у в ньому підстав, а щодо заяви представника відповідача - Полтавської міської ради щодо застосування строків позовної давності заперечила, вказавши, що позивач не брав участь у розгляді цивільної справи № 2о-111/10 11.05.2010 року в Київському райсуді м. Полтава та підтримала надану суду 16.11.2021 року відповідь на відзив ( а. с. 168 - 182 ).

Представник відповідача ОСОБА_2 в особі адвоката - Бутиріна О.М. ( а. с. 79 - 81, 94 - 98 ) позов не визнав із підстав викладених у відзиві на позов ( а. с. 120 - 126 ). А також, підтримав заяву представника відповідача Полтавської міської ради про застосування строків позовної давності зі викладених підстав, оскільки в тексті рішення Київського райсуду м. Полтава від 11.05.2010 року зазначено, що позивач брав участь в засіданні, тому йому було відомо про своє нібито порушене право з травня 2010 року, але ніяким чином не захищав свої права, тому дійсно пропустив строк позовної давності до суду із даним позовом.

Позивач - ОСОБА_1 в засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи по суті у його відсутності ( а. с. 127 ).

Представник відповідача - Полтавської міської ради в засідання не з»№явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи та 05.05.2021 року надав суду відзив на позов ( а. с. 61-66 ), в якому представник відповідача послався на те, що Полтавська міська рада заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на їх необґрунтованість, бездоказовість та протизаконність та з урахуванням нижченаведеного.

1. Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в установленому порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У даному випадку позивач визнав відповідачем Полтавську міську раду, при цьому не обґрунтувавши та не підтвердивши належними та допустимими?доказами факт порушення, невизнання або оспорення названим органом місцевого самоврядування прав ( інтересів ) позивача в частині позовних вимог, а саме стосовно визнання недійсним, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого відділом Держкомзему у Полтавському районі Полтавської РДА ( серія ЯЛ № 633406 від 25.05.2011 року ) на ім`я ОСОБА_2 ; скасування державної реєстрації права власності на вказану ділянку тощо.

Зазначення позивачем у позовній заяві на той факт, що згідно рішення Полтавської міської ради від 29.01.2021 року Ковалівська сільська рада Полтавського району реорганізована та приєднана до Полтавської міської ради та визначено Полтавську міську раду правонаступником всього їх майна, прав та обов`язків, не несе в собі законної правової позиції, оскільки позовні вимоги позивача не є майновими і не стосуються фактично земельної ділянки як нерухомого майна, а стосуються немайнового спору.

З огляду на зазначене, Полтавська міська рада безпідставно заявлена співвідповідачем у даній справі і підлягає виключенню зі складу відповідачів.

2. Позивач у позовній заяві ( абз.5 стор.2 позову ) посилається на наявність судового рішення про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_2 , хоча не зазначає його чітких реквізитів та не надає його у якості письмового доказу, що важливо для дослідження цього документу при об`єктивному розгляді даного спору.

3. З аналізу тексту відповіді Полтавської районної державної адміністрації від 25.02.2009 року № Р-01-66/38 на звернення позивача повідомлялося про скасування розпорядження Полтавської РДА від 25.03.2008 року із зазначенням, що державні акти на право власності на земельну ділянку членам СФГ «Рід» не можуть бути надані, а це свідчить про те, що станом на лютий місяць 2009 року позивачеві вже було відомо про наміри ( у тому числі і конкретні дії: з огляду на встановлені факту родинних відносин у суді ) відповідача ОСОБА_2 чи/та інших членів заснованого ним фермерського господарства визнавати своє право власності на частину земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні позивача. Тому позивач, як постійний землекористувач мав право контролювати та отримувати відповідну інформацію стосовно зазначеної земельної ділянки у відповідних реєстраційних/контролюючих органах ( у тому числі і стосовно укладених та зареєстрованих договорів оренди землі ), а якщо цього не робив, то лише з огляду на свою помилковість.

Тому вважає, що про порушення свого права на постійне користування землею позивач міг дізнатися не лише із датованої 2009 роком відповіді Полтавської РДА, а і з судового розгляду ( учасником якого він повинен бути з процесуальних вимог при розгляді справи про встановлення факту родинних відносин ), а тому про реєстрацію у 2011 році Державного акту на право власності на землю відповідачем ОСОБА_2 ( його зятем ) він, якщо не знав достеменно, то повинен і міг би за свого бажання знати.

4. На момент звернення до суду з даним позовом ( 30.03.2021 року датована позовна заява ) з моменту, коли позивач повинен би був дізнатися про порушення свого права ( 11.05.2011 року - дата реєстрації ОСОБА_2 державного акта на право власності на землю ) минуло більше 9 років.

До даних спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний строк позовної давності.

Ст. 257 ЦК цей термін встановлено у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а тому Полтавська міська заявляє окрему заяву про застосування строку позовної давності до цієї справи.

5. У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів ( про усунення перешкод у користуванні ними тощо ), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення ( викупу ) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність. Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

З огляду на вказане вважаю, що позовна вимога в частині скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого відділом Держкомзему у Полтавському районі Полтавської РДА ( серії ЯЛ № 633406 від 25.05.2011 року ) на ім`я ОСОБА_2 , у даному випадку є необгрунтованою та зайвою, як окремий спосіб поновлення/захисту порушеного права.

6. Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Як вбачається із ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на вказане вважає, що друга позовна вимога в частині внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права власності за ОСОБА_2 , у даному випадку є необгрунтованою та зайвою, як окремий спосіб поновлення/захисту порушеного права.

7. Крім того, ставиться під сумнів ряд документів з огляду на наявність підстави для заявленого позивачем немайнового спору, у тому числі з огляду на причину скасування розпорядження Полтавської РДА № 191 ( задоволення протесту прокурору за відсутності родинних відносин між членами СФГ`Рід» ), а саме :

- дійсність на момент подачі позову рішення восьмої сесії Ковалівської мсільської ради Полтавського району п`ятого скликання від 22.04.2007 року про погодження проекту землеустрою для подальшої передачі у власність членам СФГ «Рід» частин земельної ділянки;

- наявність неоскарженого ( чинного ) чи скасованого судового рішення про встановлення факту родинних відносин позивача з відповідачем ОСОБА_2 ;

- чинність ( на момент подання позову ) внесених до Статуту СФГ «Рід» доповнень, затверджених розпорядженням голови Полтавської РДА від грудня 2003 року ( з неякісної ксерокопії цього документу до позовної заяви не є можливим визначити його номер та дату ) про доповнення п.16 Статуту та визнання членами господарства громадян ОСОБА_2 ( зятя ), який і є співвідповідачем та ОСОБА_3 ( мати зятя );

- чинність чи скасування розпорядження Полтавської РДА, яке зазначене у попередньому абзаці.

8. Щодо підсудності вказаної справи, тобто конкретного суду, до якого необхідно звернутися, то згідно ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно п. 15 ст. 27 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Оскільки, належними відповідачами у даному випадку є фізична особа ОСОБА_2 ( місце реєстрації : АДРЕСА_1 ) та юридична особа - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області ( реєстрація вул. Уютна, 23 у м. Полтаві - Київський район ), тому подання позову за територіальною підсудністю можливе лише до Київського районного у м. Полтаві суду.?

В зв`язку з чим прохав відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , Полтавської РДА, Полтавської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на земельну ділянку з огляду на їх незаконність, необґрунтованість та безпідставність.

Також, 05.05.2021 року надано представником Полтавської міської ради заяву про застосування строку позовної давності. ( а. с. 73-75 ).

Представник відповідача - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справу та надав суду 10.06.2021 року відзив на позов ( а. с. 110-118 ), в якому прохав визнати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області неналежним відповідачем та відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 в засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в зв`зку із представництвом у розгляді справи свого представника в особі адвоката і 08.07.2021 року надав суду відзив на позов ( а. с. 120 - 123 ), де прохав відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі із зазначених в ньому підстав.

Тому, суд за згоди присутніх сторін, протокольно ухвалив про розгляд справи по суті у відсутності не з`явившихся сторін по наявним матеріалам справи.

Судом встановлено, що 14.05.1993 року рішенням XXI сесії Полтавської районної ради народних депутатів вирішено зареєструвати Селянське ( Фермерське ) господарство «Рід».

Позивач, отримавши рішення Київського районного суду від 11.05.2010 року про встановлення факту родинних стосунків з головою СФГ «РІД» - ОСОБА_1 , підтвердив своє членство в СФГ «РІД» та отримав у власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Рішенням восьмої сесії п`ятого скликання Ковалівської сільської ради Полтавського тайону Полтавської області від 27.04.2007 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 18,00 га. ( ріллі ) для подальшої передачі у власність членам селянського ( фермерського ) господарства «РІД» за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради із земель наданих у постійне користування для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням № 191 голови Полтавської районної державної адміністрації від 25.03.2008 передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6,00 га (рілля) для тедення фермерського господарства за рахунок земель, які знаходяться у постійному користуванні на території Ковалівської сільської ради Полтавського району, Полтавської толасті.

25.05.2011 року на ім`я ОСОБА_2 виданий держземкадастром державний акт на право власності на зазначену темельну ділянку серії ЯЛ № 633406, який зареєстрований в «Книзі Записів реєстрації державних актів на право класності на землю та на право постійного користування землею» за № 532400001000462. Розпорядженням голови Полтавської районної державної адміністрації від 12.03.2003 року затверджено доповнення до Статуту селянського ( фермерського ) господарства «РІД» п.16 розділу 4 «Статуту…» доповнено абзацом два такого змісту : «Членами господарства є громадяни України : 1. ОСОБА_2 ( зять ), 2. ОСОБА_3 ( мати зятя ).». Земельні ділянки їм були виділені для ведення фермерського господарства «РІД».

В березні 2019 року ОСОБА_2 дану земельну ділянку передав в оренду ФГ «ВАЦІ» без згоди позивача на 7 років, уклавши договори оренди.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 11.05.2011 року.

В справі відсутні докази передачі членом селянського ( фермерського ) господарства - ОСОБА_2 земельної ділянки, належної йому на праві власності, на баланс господарства та також відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди ( користування ) за СФГ «РІД» щодо земельної ділянки, належної ОСОБА_2 . Також, відсутні докази у справі щодо визнання недійсними та скасування рішення восьмої сесії п`ятого скликання Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 27.04.2007 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 18,00 га. ( ріллі ) для подальшої передачі у власність членам селянського ( фермерського ) господарства «РІД» за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради із земель наданих у постійне користування для ведення фермерського господарства згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, видану ОСОБА_2 , скасування рішення про державну реєстрацію. З цих підстав власником спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства є ОСОБА_2 , якою він має право розпоряджатися на свій розсуд.

Суд, заслухавши з`явившихся сторін, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов та заперечення щодо нього, дослідивши копію рішення Київського райсуду м. Полтава від 11.05.2010 року по справі № 2о-111/10 ( в матеріалах справи № 2/545/971/20 в Полтавському райсуді за позовом СФГ «РІД» до ФГ «ВАЦІ» про визнання договорів оренди землі не дійсними ), де в описовій частині рішення вказано, що позивач по даній справі ( ОСОБА_1 ) в засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ), тому, виходячи із вимог, які вирішувались судом, то не міг не знати про існування даної справи та винесеного рішення по ній. Оскільки, дане рішення набрало чинності, то вказана обставина не підлягає доказуванню в силу ч. 5 ст. 82 ЦПК України. Що свідчить про те, що позивачу достеменно було відомо про порушене його право саме з 11.05.2010 року, а не з моменту отримання ним копії даного рішення - 25.03.2019 року. Тому, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача та задоволення заяви представника відповідача Полтавської міської ради про пропуск позивачем позовної давності щодо звернення до суду із даним позовом з наступних підстав.

Ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Члени селянського ( фермерського ) господарства і власне фермерське господарство є окремими і самостійними учасниками цивільних правовідносин, і тому вони можуть укладати між собою та/або з будь якими іншими третіми особами, будь-які правочини, не заборонені Законом, в порядку визначеному чинним законодавством.

Волевиявлення власника земельної ділянки, що є членом ФГ на передачу права володіння та/або користування землею фермерському господарству як юридичній особі має бути оформленим та має бути проведена його державна реєстрація. Тому, якщо такого волевиявлення немає, у ФГ не виникає автоматично прав на володіння і користування земельними ділянками, які перебувають у власності його члена.

Тобто, власник земельної ділянки, будь який, включаючи осіб, що перебувають в членстві фермерських господарств має право вирішувати якому суб`єкту господарювання і на яких умовах передавати в користування належну йому землю. Якщо засновник ФГ - власник земельної ділянки не виявив бажання передати таку земельну ділянку своєму ФГ як юридичній особі, він може реалізувати свої правомочності власника і передати цю землю в оренду, і іншому фермерському господарству.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.

Тому, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

У фермерського господарства не виникає автоматично прав на володіння і користування земельними ділянками, які перебувають у власності їх членів. Члени фермерського господарства можуть реалізувати свої правомочності власників і передати в оренду земельну ділянку іншому фермерському господарству. Як наслідок, згоди позивача на передачу належної відповідачу

на праві власності земельної ділянки, в оренду будь-яким третім особам не потрібно.

Згідно ст. 12 Закону України «Про фермерске господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із : а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній собі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно п. 25 «Статуту селянського ( фермерського ) господарства «РІД» особисте майно засновника і членів господарства не передане на баланс господарства не є майном селянського ( фермерського ) господарства. Воно може використовуватись господарством лише на умовах оренди.

Право володіння і користування земельною ділянкою може переходити від члена ФГ до такого господарства як юридичної особи за волевиявленням члена ФГ у загальному порядку й на загальних підставах, передбачених чиним законодавством України.

Згідно ст. 125 ЗК України, право користування щодо земельної ділянки будь-якого виду, виникає з моменту проведення державної реєстрації таких прав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України № 1952-IV «Про державну теєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене траво вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч. 3 ст. 267 ЦК України ).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 ЦК України ).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про числення строків, що містяться в ст. 252-255 ЦК України. Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії ( припинення дії ) існуючого між сторонами договору, як з певними обставинами ( фактами ), які свідчать про порушення прав особи, а в даному випадку початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Керуючись ст. 4, 10, 43, 49, 77, 81, 127, 174 - 177, 259, 263 - 268, 354 ЦПК України, ст. 15, 16, 21, 256, 317, 319, 328, 373, 391 ЦК України, ст. 95, 116, 118, 125, 152, 155, 158 ЗК України, ст. 3, 14, 19, 41 Конституції України, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», суд, -

В И Р І Ш И В :

В позовних вимогах ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , Полтавської районної державної адміністрації, Полтавської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на земельну ділянку, стягнення судових витрат - відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: О. О. Гальченко