Ухвала суду № 102714756, 27.07.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/419/2016

Справа № 428/4444/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретар судового засідання Ляленка М.В.,

прокурора Буйленка С.М.,

захисника Свистуна Г.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130000000276 від 24.11.2014 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Смолянинове, Новоайдарського району, Луганської області, українки, громадянки України, розлученої, з середнью освітою, офіційно не працюючої, яка не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб, у лікарів - нарколога, психіатра на обліку не перебуває, групи інвалідності не має, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, уродженця міста Харкова, з вищою освітою, працюючого, який має на утриманні неповнолітніх дітей 2010 року народження та 2012 року народження, не перебуває на обліку у лікарів – нарколога та психіатра, групи інвалідності не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, українця, уродженця міста Сєвєродонецька Луганської області, з середньою освітою, який має на утриманні неповнолітню дитину, 2011 року народження, не перебуває на обліку у лікарів – нарколога та психіатра, групи інвалідності не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що маючи намір на придбання права на майно, об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом обману, 02 лютого 2010 року, знаходячись у м. Сєвєродонецьк, Луганської області подала до Сєвєродонецького міського суду позовну заяву про визнання права на житлове приміщення, а саме квартиру, розташованою за вищевказаною адресою.

При цьому ОСОБА_1 , для реалізації зазначеного злочинного наміру, в даній позовній заяві вказала відомості, які не відповідали дійсності, а саме те що вона раніше деякий час мешкала разом з ОСОБА_4 , власником вищезазначеної квартири, та у зв`язку зі смертю останнього просила суд визнати за нею право користування вказаною квартирою.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний намір, спрямований на придбання права на майно шляхом обману, діючи умисно, протиправно з метою збагачення, підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити у повному обсязі, а саме: визнати за нею право користування житловим приміщенням - квартирою, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 та надала пояснення, які не відповідали дійсності, а саме те, що з 1995 року мешкала разом з ОСОБА_4 за вказаною адресою, вела з ним спільне господарство та займалася похованням останнього.

19 квітня 2010 року рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області за ОСОБА_1 визнано право користування жилим приміщенням — квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

Продовжуючи реалізовувати злочинний намір ОСОБА_1 на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області, впродовж липня 2010 року, підготувала необхідні документи щодо приватизації квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , які направила до управління житлово — комунального господарства Сєвєродонецької міської ради для подальшої приватизації зазначеної квартири.

24 вересня 2010 року, управлінням житлово - комунального господарства Сєвєродонецької міської ради прийнято рішення про приватизацію квартири розташованою за адресую: АДРЕСА_5 та цього же дня ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на житло.

Після приватизації вищезазначеної квартири, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати злочинний намір, спрямований на придбання права на майно шляхом обману, знаходячись у місті Сєвєродонецьку Луганської області, 13 листопада 2010 року продала квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 ОСОБА_5 за 6500 доларів СІЛА.

Згідно висновку додаткової судово будівельної - технічної експертизи № 236 від 29.02.2016 ринкова вартість квартири, розташованої в АДРЕСА_5 станом на 24 вересня 2010 року складає 110062,0 гривень.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України, які виразилися у придбанні права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 02 лютого 2010 року ОСОБА_1 , знаходячись у місті Сєвєродонецьк, Луганської області подала до Сєвєродонецького міського суду Луганської області позовну заяву про визнання права на житлове приміщення, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 . При цьому ОСОБА_1 , в даній позовній заяві вказала відомості, які не відповідали дійсності, а саме те що вона раніше нібито мешкала деякий час разом з ОСОБА_4 , у вищезазначеній квартирі, та у зв`язку зі смертю останнього просила суд визнати за нею право користування вказаною квартирою.

05.02.2010 ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області відкрито провадження у цивільній справі №2 - 854/10 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міської ради, КП «Житлосервіс Добробут» про визнання права користування житловим приміщенням.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17.02.2010 розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 призначено на 14.04.2010.

14 квітня 2010 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області для дачі показань у судовому засіданні за позовом ОСОБА_1 з`явився ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ст. 180 ЦПК України головуючий суддя під розписку попередив ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань та привів його до присяги. Розписка та текст присяги були підписані свідком ОСОБА_3 .

Об 11:47 год. ОСОБА_3 , нехтуючи повагою до правосуддя, маючи намір на завідомо неправдиве показання в суді, діючи в інтересах ОСОБА_1 , знаходячись в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області, за адресою: м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, 19 під час судового розгляду, як свідок, дав завідомо неправдиві показання, а саме: те, що ОСОБА_1 мешкала разом з ОСОБА_4 , у період часу з 1997 року по 2001 рік за адресою: АДРЕСА_5 та те що, у період часу з 1997 року по 2001 рік, він наймав квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , внаслідок чого вони були сусідами та він неодноразово бачив ОСОБА_4 та ОСОБА_1 разом, як осіб, що мешкали як одна сім`я.

19 квітня 2010 року рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області за ОСОБА_1 визнано право користування жилим приміщенням - квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 . При цьому у тексті судового рішення зазначені показання свідка ОСОБА_3 , надані 14.04.2010 у судовому засіданні.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 384 КК України, які виразилися у завідомо неправдивих показаннях свідка в суді.

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 02 лютого 2010 року ОСОБА_1 , знаходячись у місті Сєвєродонецьк, Луганської області подала до Сєвєродонецького міського суду Луганської області позовну заяву про визнання права на житлове приміщення, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 . При цьому ОСОБА_1 , в даній позовній заяві вказала відомості, які не відповідали дійсності, а саме те що вона раніше нібито мешкала деякий час разом з ОСОБА_4 , у вищезазначеній квартирі, та у зв`язку зі смертю останнього просила суд визнати за нею право користування вказаною квартирою.

05.02.2010 ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області відкрито провадження у цивільній справі №2 - 854/10 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міської ради, КП «Житлосервіс Добробут» про визнання права користування житловим приміщенням.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17.02.2010 розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 призначено на 14.04.2010.

19 квітня 2010 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області для дачі показань у судовому засіданні за позовом ОСОБА_1 з`явився ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст. 180 ЦГЖ України головуючий суддя під розписку попередив ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань та привів його до присяги. Розписка та текст присяги були підписані свідком ОСОБА_2 .

Об 14:12 год. ОСОБА_2 , нехтуючи повагою до правосуддя, маючи умисел на завідомо неправдиве показання в суді, діючи в інтересах ОСОБА_1 , знаходячись в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області за адресою: м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, 19, під час судового розгляду, як свідок, дав завідомо неправдиве показання, а саме: те, що ОСОБА_1 мешкала разом з ОСОБА_4 , як чоловік та дружина у період часу з 1996 року по 2001 рік за адресою: АДРЕСА_5 та те що, у період часу з 1996 року по 2001 рік, мешкав по сусідстві з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - у квартирі АДРЕСА_7 внаслідок чого неодноразово бачив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , спілкувався з ними по сусідстві та заходив до них у гості.

19 квітня 2010 року рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області за ОСОБА_1 визнано право користування жилим приміщенням - квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 . При цьому у тексті судового рішення зазначені показання свідка ОСОБА_2 , надані 19.04.2010 у судовому засіданні.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 384 КК України, які виразилися у завідомо неправдивих показаннях свідка в суді.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.190 КК України, на підставі п.4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі п.4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з тим, що з дня вчинення кримінального правопорушення минув встановлений законом строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, що є підставою для закриття кримінального провадження.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заявили клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.190 КК України, на підставі п.2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення їх до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з тим, що з дня вчинення кримінального правопорушення минув встановлений законом строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, що є підставою для закриття кримінального провадження.

Захисник обвинувачених, адвокат Свистун Г.В. просив задовольнити клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 , звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України за інкримінований їй злочин, передбачений ч.3 ст.190 КК України та закрити кримінальне провадження у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності, а також просив задовольнити клопотання обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , звільнити їх від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України за інкриміноване їм кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.384 КК України та закрити кримінальне провадження у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, оскільки дійсно на день розгляду справи минув встановлений законом строк притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності.

Вислухавши заявлені клопотання, думку захисника, прокурора, дослідивши клопотання та відповідні йому матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України у випадках передбачених законом України про кримінальну відповідальність, особа звільняється від кримінальної відповідальності.

На виконання вимог ст. 285 КПК України ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності і право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачені надали свою беззаперечну згоду на закриття кримінального провадження з цієї підстави.

При встановленні підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, суд, відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності, при цьому відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, суд має невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з таким клопотанням.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, за змістом ст. 49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК України (Постанова від 19.11.2019 року в справі № 345/2618/16-к).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, при цьому відповідно до частини восьмої цієї статті, закриття кримінального провадження не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.

Згідно із ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч.1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2-4 ст. 49 КК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули десять років - у разі вчинення тяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, при цьому перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, що мало місце 19.04.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України, є тяжким злочином оскільки санкція цієї статті передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відомості про оголошення обвинуваченої в розшук, чи вчинення нею нового злочину в період з 19.04.2010 до дня розгляду даної справи суду не надані.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_1 особисто заявила клопотання щодо звільнення її від кримінальної відповідальності із зазначених вище підстав, з огляду на те, що кримінальне правопорушення за яким обвинувачується ОСОБА_1 відносяться до категорії тяжких злочинів, та з моменту їх вчинення минуло більше десяти років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, тому підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.49 Кримінального кодексу України, закривши відносно неї кримінальне провадження за ч. 3 ст.190 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, що мало місце 14.04.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 84 КК України, є кримінальним проступком оскільки санкція цієї статті не передбачає основного покарання у виді позбавлення волі, або штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відомості про оголошення обвинувачених в розшук, чи вчинення ними нового злочину в період з 14.04.2010 до дня розгляду даної справи суду не надані.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявлених клопотань та враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 особисто заявили клопотання щодо звільнення їх від кримінальної відповідальності із зазначених вище підстав, з огляду на те, що кримінальне правопорушення за яким обвинувачується ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відносяться до категорії кримінальних проступків, та з моменту їх вчинення минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, тому підлягає задоволенню, а ОСОБА_3 , ОСОБА_2 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 Кримінального кодексу України, закривши відносно них кримінальне провадження за ч. 1 ст.384 КК України.

Стосовно вимог цивільного позову Прокурора відділу прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 129 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, при цьому у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові; у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Частиною 5 статті 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, при цьому частиною сьомою цієї статті передбачено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Аналізуючи норми кримінального процесуального законодавства, що регулюють вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що цивільний позов у кримінальному провадженні, заявлений до ОСОБА_1 , в силу положень ст. 129 КПК України, підлягає залишенню без розгляду, оскільки кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 закрито, при цьому суд роз`яснює, що представник відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України має право пред`явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Під час досудового розслідування у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 обирався запобіжний захід - домашній арешт, строк дії якого сплинув. Під час розгляду кримінального провадження, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходило, а тому підстав для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не застосовувався, та підстав застосування, відповідно до ст. 177, 178 КПК України, до набуття ухвалою законної сили, відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному провадженню підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.04.2016, на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 , у зв`язку з закриттям кримінального провадження підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 127-129, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 1 ст. 285, ст. 288 КПК України, ст. 49 КК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України на підставі п.4 ч. 1 ст. 49 КК України, та про закриття кримінального провадження № 12014130000000276 від 24.11.2014 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.190 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України - закрити.

Цивільний позов Прокурора відділу прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради до ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України на підставі п.2 ч. 1 ст. 49 КК України, та про закриття кримінального провадження № 12014130000000276 від 24.11.2014 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.384 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України - закрити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України на підставі п.2 ч. 1 ст. 49 КК України, та про закриття кримінального провадження № 12014130000000276 від 24.11.2014 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.384 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України - закрити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.04.2016, на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 скасувати, а зазначене нерухоме майно, яке визнано речовим доказом, повернути власнику, ОСОБА_1 .

Речові докази: документи, вилученні в КП БТІ міста Сєвєродонецька Луганської області та в управлінні житло - комунального господарства, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього строку його зберігання.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецьким міський суд Луганської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В. М. Олійник