Рішення № 102714625, 27.04.2021, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 200/16001/16-ц

№ 2/207/394/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Кам`янське

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 26249 гривень 87 копійок.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 18.10.2005 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном поверненя, що відповідає строку дії картки.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

На даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30.06.2016 року має заборгованість - 26249,87 грн., яка складається з наступного:

-7870,93 грн. - заборгованість за кредитом;

-16652,76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина).

- 1226,18 грн. - штраф (процентна складова).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтвердив та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його представником надано суду заяву, в якій він просив розглянути справу за його відсутністю та за відсутністю його довірителя. Також зазначив, що 21.12.2011року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №SAMDN20000004261531 від 18.10.2005р., якою були змінені правовідносини між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 та якою був встановлений фіксований щомісячний платіж в сумі 572,00грн., при цьому відсотки та комісії за договором не нараховуються.

Окрім цього від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнав позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з тим, що в позовній заяві зазначено, що Відповідач відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 18.10.2005 року отримав кредит у сумі 1500.00 грн., але в розрахунку, який використовується Позивачем в якості доказу наявності заборгованості, станом на 23.11.2005 рік зазначено кількість днів кредитування - 107 днів, що не узгоджується з календарним обчисленням днів які минули з 18.10.2005 року.

Позивачем не надано належних доказів про отримання Відповідачем грошових коштів в обсягах вказаних в «розрахунку заборгованості».

Позивачем не надано до позову доказів отримання грошових коштів зазначених в розрахунку заборгованості, а сам розрахунок заборгованості не має юридичної сили, так як дані викладені в розрахунку нічим не підтверджуються.

Позивач безпідставно посилається на умови та правила банківських послуг як на докази. При поданні заяви про отримання кредиту Відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, які містить заява, яку Відповідач особисто підписав, з іншими умовами, а саме з умовами копія яких додана до матеріалів позову, його не ознайомлювали, а виходячи з їх змісту з додатковими умовами був ознайомлений лише голова правління банку - О.В.Дубілет, і зворотнього Позивач довести не зможе не лише з підстав заперечення про факт ознайомлення з умовами, а насамперед з підстав відсутності його підпису на будь якому іншому документі крім заяви про видачу кредиту.

Законодавством передбачено не посилання про ознайомлення з умовами кредитування, а саме вручення цих умов Позичальнику, а доказом ознайомлення з додатковими умовами та їх отримання в письмовому вигляді до матеріалів позову не додано, в зв`язку з тим, що Відповідач з ними не ознайомлювався та їх не отримував.

Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору» (Постанова ВПВС у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р.).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування штами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, скільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Вважав, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.10.2005 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (2016 рік), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, позов поданий в 2016 році, поданий з пропуском строку позовної давності. У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

Від представника позивача Ванжа Н.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначила, що відповідно до укладеного договору № б/н від 18.10.2005 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач приєднався до нових Умов та правил надання Банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 24.05.2013 року. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 18.10.2005 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що згодний з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

Також з анкети-заяви чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,00 % (36,00 % на рік), тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

До суду надано виписку з карткового рахунку, де вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже, й отримав кредитну картку «Універсальна». З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором.

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися.

Щодо посилання відповідача на ЗУ «Про захист прав споживачів», необхідно зауважити, що ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. Вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції.

В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто, відповідач неправомірно, в даному випадку, посилається на вищевказаний Закон.

Щодо правомірності нарахування штрафів. Сторони за договором передбачили у разі порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: 500 грн. + 5 % від заборгованості за кредитом.

Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг.

Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань.

Щодо правомірності односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування.

Підпис Позичальника на кредитному договорі свідчить про те, що Позичальнику добре були відомі і цілком зрозумілі всі умови цього Договору і він вважає їх справедливими по відношенню до себе.

Як бачимо, умови про порядок внесення змін до Тарифів та Умов та Правил надання банківських послуг були закладені з самого початку, тобто Позичальник перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди із запропонованими умовами відмовитися від укладання такої угоди, під час підписання договору Позичальника влаштовували умови вищевказаного договору, про що свідчить його підпис.

Клієнт на сьогоднішній день не звертався до Банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, більше того активно користувався картою, що говорить про прийняття Клієнтом діючих умов банківського обслуговування, а тому заперечення Відповідача являються необґрунтованими.

Щодо наданого банком розрахунку заборгованості слід зауважити, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Стосовно строку дії договору та кредитної картки. Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячній платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо.

Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Згідно Умов та Правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці.

Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнка ... тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в Заяві та в Пам`ятці клієнта.

Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднанні в одне ціле - Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці.

Так, кредитний договір чинний, а заперечення Відповідача нічим не обґрунтовані.

Щодо строків позовної давності. Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6- 61 цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору".

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 10.2012 року,

Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 02.09.2016 року - до спливу строку позовної давності.

У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду.

Також необхідно зауважити, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач належним чином свої зобов`язання за Кредитним Договором не виконав.

Враховуючи викладене, просять суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив та пояснення, в яких зазначив, що з позовними вимогами не згодний та вважає їх незаконними і необґрунтованими. Також, ОСОБА_1 було подано заяву про застосування строків позовної давності (ар.с.121-123), відповідно до якої відповідач звернув увагу на те, що у відповіді на відзив позивач зазначив, що платіжна картка відповідача діє до останнього дня жовтня 2012 року, а позов подано 02.09.2016 року, що підтверджується самим позивачем. За таких обставин з дня припинення дії кратки та дати виникнення права вимоги у позивача минуло 3 роки 10 місяців 2 дні..

Від представника позивача надійшли пояснення та відповідь на пояснення відповідача, в яких вказують що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором. Вважають свої позовні вимоги обґрунтованими, та просять їх задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що між сторонами 18.10.2005 року було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в сумі 1500,00грн.

Кредитним договором, на думку позивача, є сукупність документів, що містять умови надання кредиту, а саме: заява від 18.10.2005 року, Тарифи банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Як зазначає позивач, відповідач неналежно виконує свої зобов`язання, і у нього перед позивачем станом на 30.06.2016 року утворилась заборгованість - 26249,87 грн., яка складається з наступного:

-7870,93 грн. - заборгованість за кредитом;

-16652,76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина).

- 1226,18 грн. - штраф (процентна складова).

Разом з цим на підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду анкету-заяву від 18.10.2005 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», а чомусь надав заяву від 18.10.2015 року (а.с.9); розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.3-6), та умови та правил надання банківських послуг (а.с.8-13).

Таким чином Банк взагалі не надав суду заяву підписану ОСОБА_1 датовану 18.10.2005 року.

Окрім цього представником позивача у наданій суду відповіді на відзив зазначено: «Відповідач приєднався до нових Умов та правил надання Банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 24.05.2013 року. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі.»

Однак, як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послу від 24.05.2013 рокуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду, строку дії та наміру відповідача про отримання кредиту. Анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про позичальника (а.с.100).

Також у своїй відповіді на відзив представник позивача посилається на пункти умов та правил, які взагалі відсутні в тих Умовах та правилах надання банківських послуг, які додані до позовної заяви. Так позивач посилається на пункти 1.1.1.58, 1.1.1.62, 2.1.1.11, 2.1.1.7.6. і т.п., але ж такої нумерації пунктів в доданих до позову Умовах не має (ар.с.8-13). Тобто позивач сам плутається, які ж потрібно застосовувати Умови та правила у даному конкретному випадку.

Жодного доказу, що саме з цими умовами та правилами на пункти яких вказує Позивач, ознайомився відповідач, позивачем як до позовної заяви так і до відповіді на відзив не надано. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1,2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054,1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 3 ст.642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що між сторонами дійсно був укладений саме кредитний договір від 18.10.2005 року, оскільки анкета-заява, додана до позову не є анкетою від 18.10.2005року, а є анкетою від 18.10.2015року. Крім того, наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому його не можливо вважати належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення відповідача з вказаними Умовами та тарифами, а також доказом погодження сторонами істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст.207,1055 ЦК України.

Більш за це, як було встановлено в судовому засіданні 21.12.2011року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №SAMDN20000004261531 від 18.10.2005р., якою були змінені правовідносини між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 та якою був встановлений фіксований щомісячний платіж в сумі 572,00грн. строком до 01.12.2013 року. При цьому відповідно до п.1.4. вказаної Додаткової угоди зазначено, що відсотки, всі комісії та винагороди за договором не нараховуються (ар.с.212-213).

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 виконував умови вищезазначеної додаткової угоди №1 від 21.12.2011року в період з грудня 2011року по грудень 2013 року, тобто в перід вказаний у Додатковій угоді.

Будь-яких інших доказів на підтвердження кредитних зобов`язань відповідача перед банком суду надано не було.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем АТ КБ «Приватбанк» не доведено факту наявності заборгованості у відповідача за кредитним договором б/н від 18 жовтня 2005 року, яка зазначена у позові. Докази, що відповідають вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України, суду не надані. Разом з цим надані банком докази не підтверджують факту наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором від 18.10.2005р., оскільки суперечать один одному.

Звертаючись до суду, банком не було надано будь-якого доказу на підтвердження виникнення між сторонами кредитних зобов`язань, оскільки доводи викладені в позовній заяві, відповіді на відзив не можуть усунути виниклі розбіжності щодо розміру виниклої заборгованості та й взагалі часу укладення договору.

Тому, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, необхідно відмовити.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 223, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2021 року.

Суддя І.М. Юрченко