Вирок № 102710856, 21.01.2022, Миронівський районний суд Київської області

21.01.2022 Єдиний унікальний № 371/427/21

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/427/21

Провадження № 1-кп/371/51/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2022 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

з секретарем Овчаренко В.С.,

за участі

прокурора Задорожнього О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

цивільного позивача ОСОБА_3 ,

представника співвідповідача Купара І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке 16 жовтня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019110220000304, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кірово, Нікопольського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на момент скоєння злочину перебував на посаді молодшого інспектора 2-ої категорії відділу режиму і охорони державної установи «Київський слідчий ізолятор», раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 13 вересня 2019 року, близько 23 години 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «NISSAN ALMERA TINO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в темну пору доби на 9 км + 800 м. автодороги Т-1017 сполученням Миронівка-Рокитне, між с. Пустовіти та с. Карапиші Обухівського району (на той час Миронівського району) Київської області в напрямку до с. Карапиші, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР України (п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну …, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), проявив особисту необережність та недбалість для забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою, діючи в загрозу безпеці дорожнього руху, розпочинаючи маневр обгону вантажного автомобіля, що рухався попереду в попутному напрямку в порушення вимог розділу 34 «Лінії дорожньої розмітки 1.1.» ПДР України, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає смуг руху на дорогах, перетинати яку заборонено, виїхав на зустрічну смугу для руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався в зустрічному напрямку до с. Пустовіти.

У наслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «ВАЗ-21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому передньої і задньої дуг атланта (С1) справа зі зміщенням уламків, перелому поперечного відростку справа С2 зі зміщенням уламків.

Грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 1.5, 2.3 (б) і (д), розділу 34 «лінії дорожньої розмітки 1.1.» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 14 січня 2002 року перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими згідно вимог ст. 94 КПК України, а саме:

Показами обвинуваченого, який в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушень визнав повністю та пояснив, що 13 вересня 2019 року у темну пору доби керуючи автомобілем перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки, виїхавши на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 21011», що рухався у зустрічному напрямку. Унаслідок зіткнення автомобіль із потерпілими злетів у кювет та перевернувся. Зупинивши свій автомобіль він викликав швидку медичну допомогу та повідомив про ДТП працівникам поліції. Він надавав кошти на купівлю медикаментів на лікування потерпілої ОСОБА_2 , до часу її звернення разом із адвокатом до поліції, із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Показами наданими в судовому засіданні потерпілою ОСОБА_2 , яка дала пояснення аналогічні обвинуваченого, та повідомила, що вона була пасажиром автомобіля «ВАЗ 21011» під керування ОСОБА_3 . Їм на зустріч виїхав автомобіль обвинувачено відбувся удар, і вони перевернулися. У наслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження у виді переломів кісток хребта. У наслідок цих переломів вона на даний час не може працювати оскільки у неї постійно піднімається тиск. Вона оцінює матеріальні збитки пов`язані із лікуванням шкоди заподіяної її здоров`ю в розмірі 15 093 гривні 90 копійок та моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень.

Показами свідка ОСОБА_3 , який також в судовому засіданні дав аналогічні із потерпілою покази зокрема, що у вересні 2019 року в темну пору доби він керував автомобілем «ВАЗ 21011», та віз потерпілу в м. Миронівка Київської області. На автомобільній дорозі сполученням Миронівка-Рокитне, між с. Пустовіти та с. Карапиші йому на зустріч виїхав автомобіль обвинувачено, відбувся удар, від якого його авто з`їхало на обочину де перекинулося на дах. У наслідок ДТП потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, а його автомобіль «ВАЗ 21011» механічні пошкодження. Він оцінює матеріальні збитки від пошкодження автомобіля в сумі 26 тисячі гривень, які він вирахував шляхом огляду оголошень про продаж аналогічних авто в мережі Інтернет.

Протоколом огляду місця дорожньої транспортної пригоди від 13 вересня 2019 року (а.с. 125-134 том 1), яким зафіксовано обстановку на місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди, зокрема розміщення автомобілів «ВАЗ 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 та «NISSAN ALMERA TINO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , їх пошкодження.

Схемою місця ДТП від 13 вересня 2019 року та фототаблицею (а.с. 135-142 том 1), яким зафіксовано розміщення автомобілів «ВАЗ 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 та «NISSAN ALMERA TINO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , після дорожньо-транспортної пригоди, їх пошкодження.

Заявою ОСОБА_2 від 16 жовтня 2019 року про залучення до провадження як потерпілого, із якої вбачається, що остання просила розпочати процедуру кримінального переслідування обвинуваченого (а.с. 147 том 1).

Результатами проведеної комп`ютерної томографії Медичним центром ТОВ «ВІЖН ПАРТНЕР» від 18 вересня 2019 року, за заключенням якої у ОСОБА_2 виявлено оскольчатий перелом передньої та задньої дуги атланта праворуч. Перелом поперечного відростка С2 праворуч. КТ-признак об`ємної, осередкової патології головного мозку переломів кісток черепа не виявлено (а.с.152 том 1).

Згідно заключення проведеної мультизрізкової комп`ютерної томографії шийного відділу хребта від 18 жовтня 2019 року в ОСОБА_2 виявлено КТ-признак оскольчатого перелому передньої та задньої дуги атланту, перелому правого поперечного отростку С2, остеохондроз, спондилоатроз, початкові прояви деформуючого спондилезу шийного відділу хребта (а.с. 153 том 1).

Згідно висновку експерта № 186 від 05 листопада 2019 року при проведенні судово-медичної експертизи мед документації ОСОБА_2 , 1967 року народження, вона має такі ушкодження:

струс головного мозку, синці обох очниць, садна волосяної частини голови та лівого колінного суглобу, забій м`яких тканин обличчя; уламковий перелом передньої і задньої дуг атланта (С1) справа зі зміщенням уламків, перелом поперечного відростку справа С2 зі зміщенням уламків. За шкалою Френкель, вище перераховані ушкодження утворилися від дії топого (их) предмета (ів). Ушкодження у вигляді синців, саден, забою м`яких тканин обличчя відносяться до легких тілесних ушкоджень. Ушкодження у вигляді струсу головного мозку викликає розлад здоров`я більше 6, але менше 21-го дня і відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Ушкодження у вигляді уламкового перелому передньої і задньої дуг антланта (С1) справа зі зміщенням уламків, перелому поперечного відростку справа С2 зі зміщенням уламків відносяться до тяжких тілесних ушкодженням. Вище перераховані ушкодження, не виключено, могли утворитися в результаті ДТП при зазначених обставинах (а.с. 212-215 том 1).

Висновком експерта від 29 січня 2020 року №12-1/2724, відповідно до якого рульове керування автомобіля «Nissan Almera» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду, знаходиться в непрацездатному стані, через деформацію лівої рульової тяги. Дане несправність виникла в процесі дорожньої-транспортної пригоди. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Система робочого гальма автомобіля «Nissan Almera» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед ДТП, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «Nissan Almera» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду, знаходяться в непрацездатному стані, через деформацію важеля підвіски лівого переднього колеса, відокремлення поворотного кулака підвіски лівого переднього колеса та руйнування стійки-стабілізатора підвіски лівого переднього колеса. Дані несправності виникли в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено (а.с. 223-227 том 1).

Згідно висновку експерта від 29 січня 2020 року №12-1/2725 рульове керування автомобіля «ВАЗ 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено (а.с. 235-238 том 1).

Відповідно до висновку експерта від 05 березня 2020 року №12-1/1 в момент первинного контакту автомобіль «Nissan Almera» реєстраційний номер НОМЕР_1 контактував лівою передньою боковою частиною, із лівою передньою боковою частиною автомобіля «ВАЗ 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 244-248 том 1).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 06 березня 2020 року на а/д Миронівка-Рокитне 9 км + 800 між Пустовітами та с. Карапиші Миронівського району Київської області за участі ОСОБА_1 та схемою до протоколу проведення слідчого експерименту (а.с. 10-15 том 2), у яких відтворено події дорожньо-транспортної пригоди, зокрема виїзд автомобіля під керуванням обвинуваченого із пересіканням суцільної смуги дорожньої розмітки, на зустрічну смугу руху транспортних засобів, у наслідок чого відбулося зіткнення його автомобіля із автомобілем «ВАЗ 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Протоколом проведення слідчого експерименту від 06 березня 2020 року на а/д Миронівка-Рокитне 9 км + 800 між Пустовітами та с. Карапиші Миронівського району Київської області за участі адвоката Рудика Ю.В. та свідка ОСОБА_3 та схемою до протоколу проведення слідчого експерименту (а.с. 15-19 том 2), яким відтворено події дорожньо-транспортної пригоди, зокрема виїзд автомобіля під керуванням обвинуваченого із пересіканням суцільної смуги дорожньої розмітки, на зустрічну смугу руху транспортних засобів, у наслідок чого відбулося зіткнення його автомобіля із автомобілем «ВАЗ 2101» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно висновку експерта від 27 квітня 2021 року №СЕ-19/111-21/18174-ІТ, в даній дорожній ситуації водій автомобіля марки «Nissan Almera Tino» реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен діяти відповідно до вимог розділу 34 лінія дорожньої розмітки 1.1 та п. 1.2 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при виконанні вимог розділу 34 «лінії дорожньої розмітки 1.1.» Правил дорожнього руху України водій автомобіля марки «Nissan Almera Tino» реєстраційний номер НОМЕР_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки «ВА 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на що у нього не було перешкод технічного характеру. З технічної точки зору, в діях водія автомобіля марки «Nissan Almera Tino», реєстраційний номер НОМЕР_1 вбачаються невідповідності розділу 34 «лінії дорожньої розмітки 1.1.» Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. В заданій дорожній ситуації, сліди гальмування, залишені автомобілем «Nissan Almera Tino» на проїзній частині, відповідають швидкості руху близько 78…81 км/год. В даній дорожній ситуації водій автомобіля марки «ВАЗ 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Покази водія автомобіля «ВАЗ 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в частині вказаної відстані між транспортними засобами в момент виникнення небезпеки для його руху (28,6 м), є технічно-неспроможними. З технічної точки зору, в діях водія «ВАЗ 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вбачається невідповідності вимоги п. 12.2 Правил дорожнього руху України. Встановити відповідність дій вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які могли перебувати в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, не надається можливим, по причині вказаній в дослідницькій частині.

Посвідченням водія серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_1 має право керувати транспортними засобами категорії: А1, А, В1, В, С1, С, D1, D, СЕ (а. с. 47 том 2).

Страховим полісом, яким було застраховано транспортний засіб марки «Nissan Almera» реєстраційний номер НОМЕР_1 в ТДВ «СК «Ю.Ес. Ай.» (а.с. 48 том 2).

Провівши розгляд кримінального провадження, оцінивши вищезазначені, надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_1 13 вересня 2019 року, близько 23 години 30 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем «NISSAN ALMERA TINO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 9 км + 800 м. автодороги Т-1017 сполученням Миронівка-Рокитне, між с. Пустовіти та с. Карапиші Обухівського району (на той час Миронівського району) Київської області, порушив правила безпеки дорожнього руху, передбачені пунктами 1.5, 2.3 (б, д) та пунктом 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, здійснив маневр обгону із пересіканням вузької суцільної лінії, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, перетинати яку заборонено, де допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у наслідок якого потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

За таких обставин суд вважає доведеним вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, який полягає у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху, яке заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілої.

При розгляді даної справи судом було детально вивчено та проаналізовано докази, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема:

Згідно витягу з наказу Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 17 квітня 2018 року «По особовому складу» обвинувачений працював молодшим інспектором 2-ої категорії відділу режиму і охорони державної установи «Київський слідчий ізолятор» (а.с. 36 том 2).

Згідно службової характеристики Державної установи «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 до виконання своїх функціональних обов`язків ставився не відповідально. За короткий період служби в ході реалізації оперативної інформації працівниками управління оперативно-розшукової роботи адміністрації ДКВС спільно з працівниками оперативного відділу Київського слідчого ізолятора було затримано ОСОБА_1 при спробі доставки на територію що охороняється заборонених предметів (а.с. 38 том 2).

Відповідно до вимого про судимість, ОСОБА_1 не має не знятої чи непогашеної судимості (а.с. 49 том 2).

Згідно довідки Миронівської районної ради Київської області від 28 січня 2020 року № 01-23/28, ОСОБА_1 не являється депутатом Миронівської районної ради VII скликання (а.с. 42 том 2).

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 вересня 2019 року, ОСОБА_1 на момент огляду в стані сп`яніння не перебував, ознак сп`яніння не виявлено (а.с. 43 том 2).

Згідно копії паспорту НОМЕР_4 виданого 20 лютого 2017 року Миронівським РС УДМС України в Київській області, ОСОБА_1 , є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44-45 том 2).

Відповідно до довідок нарколога та психіатра обвинувачений ОСОБА_1 на диспансерному обліку у даних лікарів не знаходиться (а.с. 51 том 2).

Згідно характеристики виданої Старостою села Пустовіти Обухівського району Київської області, Миронівськаий міськвиконком у відношенні ОСОБА_1 компрометуючими матеріали не володіє (а.с. 52 том 2).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , 01 грудня 2007 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 53 том 2).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , батьками якої є ОСОБА_1 (а.с. 54 том 2).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 , батьками якого є ОСОБА_1 (а.с. 55 том 2).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_7 , батьками якого є ОСОБА_1 (а.с. 56 том 2).

Відповідно до досудової доповіді Миронівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області від 26серпня 2021 року, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо, за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень (а.с. 96-97 том. 2).

Під час розгляду кримінального провадження, судом не встановлено обставин, які, у відповідності до ст. ст. 36-49 Кримінального кодексу України, виключають злочинність діяння обвинуваченого, а також підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, передбачених ст. ст. 44-49 Кримінального кодексу України.

Крім того, під час розгляду справи, судом не встановлено обставин, які свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого примусового лікування, а також обставин, які свідчать про те, що обвинувачений вчинив вищезазначений злочин у стані не осудності чи обмеженої осудності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

У відповідності до ст. ст. 65, 66 Кримінального кодексу України суд вважає можливим визнати активне сприяння розкриттю кримінального провадження - обставиною, що пом`якшує покарання за скоєне.

У відповідності до ст. ст. 35, 65, 67 Кримінального кодексу України судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання за скоєне.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, відсутність обставин, що обтяжують покарання за скоєне, наявність однієї обставини, що пом`якшує покарання за скоєне, особу обвинуваченого: його вік, стан здоров`я, соціальне становище, характеристики як за місцем проживання так і за місцем роботи, притягнення його до кримінальної відповідальності вперше. Також у відповідності до ст. 314-1 КПК України суд враховує висновок органу пробації відповідно до якого обвинувачений становить середній рівень ризику небезпеки для суспільства. На думку органу пробації виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, його поведінку в судовому засіданні, наслідки суспільно-небезпечного діяння, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів буде призначення покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі, із звільненням його від реального відбуття основного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 Кримінального кодексу України, та покладенням на засудженого обов`язків, передбачених ст. 76 Кримінального кодексу України.

Крім того суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 додаткового покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він керуючи транспортним засобом у нескладній дорожній обстановці, порушив елементарні вимоги Правил дорожнього руху, від чого виникла загроза для життя не лише його а й інших учасників дорожнього руху, спричинив потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, та пошкодження двох автомобілів.

Ці обставини в своїй сукупності свідчить про недостатнє знання ним правил дорожнього руху або свідоме їх порушення, що приводить суд до висновку про небезпечність для суспільства подальше збереження за обвинуваченим права керування транспортними засобами.

Такі покарання одночасно забезпечать притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за скоєне в міру його вини (буде досягнуто мету покарання), надасть йому можливість довести те, що він не становить небезпеки для суспільства, можливість його перевиховання та виправлення без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення органом пробації контролю за поведінкою засудженого під час іспитового строку, а також забезпечить можливість своєю працею заробляти та відшкодовувати потерпілій шкоду завдану в наслідок вчинення злочину. Крім того максимально убезпечить суспільство від повторного вчинення засудженим дорожньо-транспортної пригоди за умови керування ним транспортними засобами, які є джерелом підвищеної небезпеки.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

По даному кримінальному провадженню обвинуваченому запобіжний захід не обирався.

Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_3 заявив цивільний позов, за яким просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь майнову шкоду, завдану унаслідок вчинення злочину в розмірі 26 000 гривні, та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

Розглянувши кримінальне провадження, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, а саме:

13 вересня 2019 року, близько 23 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «NISSAN ALMERA TINO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 9 км + 800 м. автодороги Т-1017 сполученням Миронівка-Рокитне, між с. Пустовіти та с. Карапиші Обухівського району (на той час Миронівського району) Київської області, порушив правила безпеки дорожнього руху, передбачені пунктами 1.5, 2.3 (б, д) та пункту 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, здійснив маневр обгону із пересіканням вузької суцільної лінії, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, перетинати яку заборонено, де допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у наслідок якого потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

У результаті вчинення злочину, автомобіль «ВАЗ 21011» реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 127 КПК України).

За правилами вказаної норми законодавства, майнова шкода, завдана фізичній особі протиправними, винними діями відповідача, може бути стягнута судом з нього на користь фізичної особи, якій заподіяно майнову шкоду.

За таких обставин суд приходить до висновку про існування права позивача на стягнення із відповідача матеріальної шкоди, якої він зазнав у наслідок вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_3 оцінив шкоду від пошкодження цього автомобіля в 26 000 гривень, яка дорівнює ринковій вартості аналогічного автомобіля.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав позов у цій частині.

Нормою ч. 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої унаслідок вчинення злочину в розмірі 26 000 гривень.

Ухвалою суду, провадження у справі в частині вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень вирішено закрити, в зв`язку із відмовою позивача від цієї частини позову.

Крім того, під час підготовчого судового засідання потерпіла ОСОБА_2 заявила цивільний позов, за яким просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь майнову шкоду, завдану унаслідок вчинення злочину в розмірі 15 093 гривні 90 копійок, та моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень.

Розглянувши кримінальне провадження, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, у наслідок вчинення якого потерпілій ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження, а саме: струс головного мозку, синці обох очниць, садна волосяної частини голови та лівого колінного суглобу, забій м`яких тканин обличчя; уламковий перелом передньої і задньої дуг атланта (С1) справа зі зміщенням уламків, перелом поперечного відростку справа С2 зі зміщенням уламків.

На лікування зазначених тілесних ушкоджень ОСОБА_2 витратила 15 093 гривні 90 копійок, підтвердженням чому є копії платіжних документів, доданих до позову (а. с. 166- 180 том 1).

Частиною 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому придбання ліків, тощо.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав позов у цій частині.

За таких обставин, з огляду на норму ч. 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України, керуючись ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд, приймає визнання позову в цій частині та приходить до висновку, про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди, завданої унаслідок вчинення злочину в розмірі 15 093 гривні 90 копійок.

Позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення із ОСОБА_1 500 000 гривень моральної шкоди обґрунтована тим, що вона у наслідок вчинення злочину досить тривалий час проходила стаціонарне, а потім амбулаторне лікування. Шкода спричинена її здоров`ю є непоправна та стан її здоров`я не зможе бути відновленим в майбутньому. З урахуванням свого стану вона повинна перелаштовувати своє подальше життя та суттєво вносити корективи у рід занять, планування ведення домашнього господарства, спілкування з оточуючими.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 Цивільного кодексу України).

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок. Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення (п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2).

У відповідності з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазначав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається із висновку судово-медичної експертизи № 186 від 05 листопада 2019 року (а.с. 212-215 том 1), потерпіла у наслідок вчинення злочину отримала:

ушкодження у вигляді синців, саден, забою м`яких тканин обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень;

ушкодження у вигляді струсу головного мозку, яке викликає розлад здоров`я більше 6, але менше 21-го дня і відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я;

ушкодження у вигляді уламкового перелому передньої і задньої дуг антланта (С1) справа зі зміщенням уламків, перелому поперечного відростку справа С2 зі зміщенням уламків, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Враховуючи сукупність зазначених обставин, які впливають на визначення розміру заподіяної моральної шкоди, конкретні обставини справи, характер правопорушення, глибину та тривалість завданих потерпілій фізичних і душевних страждань, керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, розмір моральної шкоди в сумі 100 000 грн., відповідатиме ступеню тяжкості перенесених нею моральних страждань, а тому позов у цій частині слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану у наслідок вчинення злочину саме в такому розмірі.

Приймаючи рішення про стягнення із ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує те, що матеріали справи не містять доказів того, що шкода спричинена здоров`ю потерпілої є непоправна, а стан її здоров`я не може бути відновленим в майбутньому.

Також матеріали справи не містять жодного доказу, а позовна заява навіть обґрунтування того, що стан здоров`я потерпілої, у наслідок спричинених злочином тілесних ушкоджень вимагає від неї перелаштовувати своє подальше життя, внесення суттєвих корективів у рід занять, планування ведення домашнього господарства, спілкування з оточуючими, тому заявлений потерпілою розмір моральної шкоди в 500 000 гривень є необґрунтованим та завищеним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1166, 1190, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 82 ЦПК України, ст. ст. 33, 183, 318, 322, 337, 349, 368, 369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

1.Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, призначивши йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

2.На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, визначивши йому іспитовий строк у два роки.

3.Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 та п. п. 2, 3 ч. 3 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: протягом строку випробування періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

4.Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити.

5.Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків: НОМЕР_9 , майнову шкоду в розмірі 26 000 гривень.

6.Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

7.Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків: НОМЕР_10 , майнову шкоду в розмірі 15 093 гривні.

8.Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків: НОМЕР_10 , моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

9.У задоволенні решти позову відмовити.

10.Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави Україна витрати на залучення експертів в сумі 6 344 гривні.

11.Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику прокурору, потерпілій її представнику.

12.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

13.Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис А.С. Поліщук

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук