Ухвала суду № 102710285, 24.01.2022, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/581/19

Провадження № 1-кп/353/34/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Луковкіної У.Ю.,

за участю: cекретаря судового засідання – Мороз М.І.,

прокурора Тлумацького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури – Ящуна А.В.,

обвинувачених – цивільних відповідачів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисника – адвоката Зібаровської Н.О.,

потерпілої – цивільної позивачки – ОСОБА_3 та її представника – адвоката Бортника Л.І.,

потерпілої – цивільної позивачки – ОСОБА_4 та її представника – адвоката Дубіцької І.В.,

потерпілого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тлумач кримінальне провадження № 12018090240000142, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2018 року, за обвинуваченням:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, розлученого, на утримання якого перебуває одна неповнолітня дитина, непрацюючого, раніше не судимого, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , з середньою освітою, одруженого, особи з інвалідністю ІІІ групи, непрацюючого, раніше не судимого, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження № 12018090240000142, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК України та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 162 КК України. Також у зазначеному кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подані цивільні позови.

В судовому засіданні 24.01.2022 року обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подані клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України з тих підстав, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких вони обвинувачуються належать до кримінальних проступків (на момент вчинення - нетяжкий злочин), з часу вчинення ними протиправних дій минуло три роки, вони не вчинили інших кримінальних правопорушень, не ухилялись від слідства та суду, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не зупинявся та не переривався, а тому просили звільнити їх, як обвинувачених у даному кримінальному провадженні, від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в т.ч. ОСОБА_1 - за ч. 1 ст. 125 КК України та ОСОБА_2 - за ч. 1 ст. 162 КК України. Зазначили, що не заперечують щодо звільнення їх від кримінальної відповідальності, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності їм відомі.

Відповідно до обвинувального акту, який надійшов на розгляд до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області 13.06.2019 року, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він спричинив умисне легке тілесне ушкодження потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (ч. 1 ст. 125 КК України), а ОСОБА_2 незаконно проник до житла ОСОБА_5 (ч. 1 ст. 162 КК України).

В судовому засіданні обвинувачені – цивільні відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисник – адвокат Зібаровська Н.О. клопотання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності підтримали та просили задовольнити з підстав, зазначених у них. Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що свою вину у пред`явлених обвинуваченнях за ч. 1 ст. 125 КК України та ч. 1 ст. 162 КК України не визнають. Їх захисник – адвокат Зібаровська Н.О. просила врахувати, що невизнання вини обвинуваченими не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскільки визначальним в даному випадку є сплив строків, протягом яких особу можна притягнути до кримінальної відповідальності. Зчасу вчинення протиправних дій минуло більше трьох років, обвинувачені не вчинили інших кримінальних правопорушень, а тому їх слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Також просили кримінальне провадження закрити. Обвинувачені ствердили, що не заперечують щодо звільнення їх від кримінальної відповідальності, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності їм відомі.

Потерпіла – цивільна позивачка – ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_5 , потерпіла – цивільна позивачка – ОСОБА_4 та її представник – адвокат Дубіцька І.В. проти клопотання про звільнення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України заперечили.

Представник потерпілої – цивільної позивачки – ОСОБА_3 – адвокат Бортник Л.І. просив вирішити клопотання про звільнення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі норм КПК України.

Прокурор вважає, що клопотання про звільнення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України слід задовольнити, кримінальне провадження слід закрити в зв`язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення ними кримінальних правопорушень минуло більше трьох років, а строк притягнення їх до кримінальної відповідальності не зупинявся та не переривався.

Після оголошення вищевказаних клопотань, суд, відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України, роз`яснив обвинуваченим суть пред`явлених обвинувачень, підставу звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України) з нереабілітуючих підстав і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також судом в судовому засіданні роз`яснено, що у разі, якщо обвинувачений щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Суд, роз`яснивши обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суть пред`явлених їм обвинувачень, наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав та право заперечувати проти закриття провадження, поза об`єктивним сумнівом переконався в істинності та добровільності їх позицій щодо поданих клопотань, а також щодо надання ними згоди на звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Пункт 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, минули певні строки, зокрема: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Також, згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2019 року по справі № 350/1218/16-к зазначив, що відповідно до положень ст. 49 КК України визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані залежно від тяжкості вчиненого злочину); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, санкція якої (на день вчинення) передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є кримінальним проступком, а ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, санкція якої (на день вчинення) передбачає покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, що відповідно до вимог ст. 12 КК України також є кримінальним проступком.

Відповідно до обвинувального акту, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинено 05.07.2018 року. Таким чином, з дня вчинення кримінальних правопорушень минуло більше трьох років. Від явки до органів слідства, прокуратури та суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не ухилялись та не переховувались, а строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 162 КК України, не зупинялися та не переривалися, а також обвинувачені не притягались до кримінальної відповідальності, про що свідчить інформація сектору інформаційної підтримки ГУНП в Івано-Франківській області від 21.01.2022 року.

Тобто, вищенаведені обставини свідчать, що строк притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 162 КК України закінчився.

Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 462/7282/14-к зазначено, що визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено. Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення, з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Аналогічний висновок викладений і у Постановах ВС від 12.11.2019 року по справі № 566/554/16-к, від 26.03.2020 року по справі № 730/67/16-к.

Крім того, у Постанові ВС від 11.11.2020 року по справі № 455/229/17 зазначено, що дотримання умов, передбачених ст. 49 КК України, є безумовною й обов`язковою для суду підставою щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, навіть у разі невизнання вини останньою.

Таким чином, відсутні підстави, які б перешкоджали звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК України, а провадження у справі закрити.

Щодо заявлених потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 цивільних позовів, суд звертає увагу на таке.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Тобто, вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК України підставах, суд зобов`язаний роз`яснити цивільному позивачеві його право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

Тому, в зв`язку зі звільненням обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, подані потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 цивільні позови про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди слід залишити без розгляду, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає пред`явленню позову в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки щодо такого правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 531/2332/14-к та від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к.

У зв`язку з цим, суд вважає клопотання про звільнення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та про закриття кримінального провадження обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, що в свою чергу є підставою для залишення цивільних позовів потерпілих без розгляду.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні, запобіжні заходи щодо обвинувачених не обирались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 49 КК України, керуючись статтями 284-286, 288, 370 - 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Обвинуваченого ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12018090240000142, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 162 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди - залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди - залишити без розгляду.

Роз`яснити цивільним позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 їх право пред`явити позови у порядку цивільного судочинства.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Івано-Франківського Апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом семи днів з часу її проголошення.

Копію даної ухвали вручити після її проголошення учасникам судового провадження.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА