Рішення № 102710131, 24.01.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15056/20

Провадження № 2/344/854/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору № б/н від 15.10.2011 укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не виконує свої зобов`язання за даним договором, а саме не надає своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що відображається у розрахунку заборгованості за договором, а тому внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за кредитним договором станом на 20.09.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 15 366,42 грн., з яких: 9 468,16 грн. - заборгованість за тілом (в т.ч. простроченим тілом) кредиту, 2 857,11 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, 3 041,15 грн. - нарахована пеня. Виходячи з наведеного, АТ КБ «Приватбанк» просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь суму заборгованості у розмірі 15 366,42 грн., а також понесені при зверненні до суду з позовом судові витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням суду від 17.02.2021 року позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором б/н від 15.10.2011 року у розмірі 9 468 гривень 16 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1285 гривень 58 копійки.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 17.02.2021 року по цивільній справі № 344/15056/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.02.2021 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

13.10.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що позивач у позовній заяві від 29.09.2020 зазначає, що Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 5000 грн. Як стверджує Позивач, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 20.09.2020 має заборгованість 15366,42 грн., з яких: 9 468,16 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т .ч. 0,00 - заборгованість за поточним тілом кредиту; 9468,16 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту: 0,00 - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 - заборгованість за простроченими відсотками; 2857,11 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 3041,15 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. Зазначає, що ОСОБА_1 , користуючись кредитною карткою для покупок у продуктових магазинах та видачі готівки за весь період користування використав 7550,93 грн. кредитних коштів. Так, починаючи з 27 червня 2013 року по 16 липня 2013 року відповідач розраховувався за покупками кредитною карткою на загальну суму 2584,78 грн. (з урахуванням комісії за зняття кредитних коштів), а починаючи з 28 червня 2015 року по 30 червня 2015 року - на суму 879,15 грн. Також Відповідач кілька разів здійснював зняття готівки з картки через банкомат, а саме: 27.07.2013 - знято 1248,00 грн.; 01.07.2013 - 315,00 грн., 12.07,2013 - 420.00 грн.. 13.07.2015 - 315,00 грн., 24.03.2015 - 1047,00 грн., 19.06.2015 - 424.00 грн.. 26.06.2015 - 318 грн. Таким чином, сумарно Відповідачем було використано (на купівлю продуктів у магазинах та знято через банкомат): 2584,78 грн. + 879,15 грн. + 1248,00 грн. + 315,00 грн. + 420,00 грн. +315,00 грн. +1047,00 грн. + 424,00 грн. + 318,00 грн. = 7550,93 грн.

Зазначають, що не повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, покладає на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитною договору. Відповідач протягом 2013-2018 років здійснював періодичне поповнення кредитної картки, що склало в загальному 26954,93 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 93 копійки), з яких безпосередньо з призначеннями платежу погашення заборгованості за кредитним рахунком 22594,64 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, випискою по рахунку Відповідача, яка долучена позивачем до позовної заяви. Так, шляхом сумування платежів, що були внесені Відповідачем безпосередньо на погашення заборгованості за кредитним договором, отримуємо суму в розмірі 22594.64 грн., що фактично в три рази перевищує суму коштів, отриманих Відповідачем в якості кредитних коштів. Окрім того, починаючи з 2013 по 2018 роки позивачем було списано з карткового рахунку відповідача 25171,45 грн. відсотків за використання кредитного ліміту, що в рази більше використаних Відповідачем кредитних коштів. Більше того, Позивачем було списано з карткового рахунку Відповідача 400 грн. штрафу за прострочення за кредитом та 5391,14 грн. пені за прострочення за кредитом. Таким чином, відповідач давно і у повному (а по суті - надмірному) і такому, що в кілька разів перевищує суму отриманих кредитних коштів, обсязі погасив суму заборгованості за тілом кредиту.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з «Тарифів» та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», які долечені позивачем до матеріалів справи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитної картки взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки в цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчою кредитування.

Окрім того, вважають, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, а лише такий факт міг би свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами не був погоджений між сторонами договору, у АТ «КБ «Приватбанк» відсутні підстави для їх нарахування за визначеними ним ставками. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повернуті, вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог Банку.

28.10.2021 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яку обгрунтовують тим, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та Жодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https ://client-bank.privatbank.ua. Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який за для придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. При укладенні договору від 15.10.2011 року сторонами погоджено всі істотні умови. Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, - що відповідач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операцій та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Зазначають, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Додані до позовної заяви документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, а також укладення саме кредитного договору та його подальше використання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. Відповідно до виписки по рахунку по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку. Вказані у розрахунку операції підтверджують надання банком кредитного ліміту, його використання відповідачем та сплату відсотків за його користування. Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення Відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Вважають, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон. Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені та штрафу. Правомірність стягнення пені: Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і плата неустойки. Сторони встановили в п. «2.1.1.12.6.1.» Умов та Правил надання банківських послуг що, у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню. Розмір пені зазначається в тарифах. Формула нарахування пені Нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 01.05.2009 року в розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 30грн, що затверджено Наказом СП-2009-289 і від 07.04.2009 року. В подальшому Наказом СП-2013-6500941 от-28.01.2013р. розмір пені - були збільшено до 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення прострочки по кредиту на суму від 100грн. 19.09.2013 року СП-2013-6776448 від 19.09.2013 р. внесені зміни до тарифів щодо розміру пені, а саме: - у разі виникнення прострочки на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50 грн.; - у разі виникнення прострочки другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн.

Зазначають, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо. Розрахунок, який здійснив відповідач не є належним доказом, тому що останній немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку. Розрахунок заборгованості банку проведений автоматизованою системою станом на 20.09.2020 року і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору, а також здійсненні боржником платежі на його Виконання. Відповідач станом на 20.09.2020 року має заборгованість 15366,42 грн. Відповідач помиляється щодо відсутності заборгованості за тілом, оскільки заборгованість за тілом кредиту - витрати клієнта за рахунок кредитного ліміту, заборгованість за простроченим тілом - це заборгованість за тілом кредиту, строк сплати якого минув, тобто це частина витраченого клієнтом кредитного ліміту, яка вже має бути погашена клієнтом станом на конкретну дату. У розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за тілом кредиту у стовпчику «Тіло кредита поточне на звітну дату» поступово переходить до наступного стовбчика «Тіло кредита прострочене на звітну дату». Із цього виходить, що відповідачем не вносились грошові кошти вчасно та в належному розмірі, в результаті чого заборгованість за тілом кредиту стала простроченою. Виникнення заборгованості відбувається у разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання Клієнта вважаються простроченими. Просять задовольнити позовні вимоги.

29.10.2021 року представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №Б/Н від 15.10.2011 року в розмірі 10 043,27 грн., (7186,16 грн. заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 7 186,16 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2857,11 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625), а також понесені позивачем судові витрати по справі.

15.11.2021 року представником відповідач подано до суду заперечення на відповідь на відзив, які обґрунтовують тим, що анкета-заява, підписана відповідачем не може розцінюватись як стандартна форма кредитного договору. Відповідач є особою похилого віку, у нього немає юридичної освіти, він не вміє користуватись інтернетом, тому не вміє користуватись комп`ютером та інтернетом, тому ознайомитись з умовами кредитування не мав можливості. Матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з «Тарифів» та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» розумів відповідач та ознайомився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приват Банку, а також того, що вказані документи на момент отримання кредитної картки взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Відповідач користувався кредитною карткою для покупок у продуктових магазинах та видачі готівки. За весь період користування кредитною карткою ним було сумарно використано 7 550,93 грн. кредитних коштів. Так, починаючи з 27.06.2013 року по 16.07.2013 року відповідач розраховувався за покупками кредитною карткою на загальну суму 2 584,78 грн.(з урахуванням комісії за зняття кредитних коштів), а починаючи з 28.06.2015 року по 30.06.2015 року на суму 879,15 грн. Також відповідач кілька разів здійснював зняття готівки з картки через банкомат, тобто відповідачем було використано 7 550,93 грн. Відповідач протягом 2013-2018 років здійснював періодичне поповнення кредитної картки, що склало в загальному 26 954,93 грн., з яким безпосередньо з призначенням платежу - погашення заборгованості за кредитним рахунком 22 594,64 грн. Шляхом сумування платежів, що були внесені відповідачем безпосередньо на погашення заборгованості за кредитним договором становить 22 594,64 грн., що в три рази перевищує суму коштів, отриманих відповідачем в якості кредитних коштів. Також, позивачем було списано з карткового рахунку відповідача 400 грн. штрафу за прострочення за кредитом та 5 391,14 грн. пені за прострочення кредитом. Тобто, відповідач повною мірою повернув фактично отримані кредитні кошти, натомість банк зарахував ці кошти на погашення відсотків за користування кредитом, пені, штрафу, та продовжував нараховувати відсотки на суму заборгованості, яке є неправомірним.

26.11.2021 року представником позивача подано до суду пояснення, з яких вбачається, що вони є аналогічними відповіді на відзив на позовну заяву від 28.10.2021 року, окрім того зазначають, що укладений 15-10-2011 року відповідачем із ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір на даний час є чинним, вимог про визнання цього договору з тих чи інших підстав, а також про внесення до нього змін чи його розірвання, позичальник у встановленому порядку не заявляв, а тому, будь-яких, законних підстав для незастосування положень цього договору немає. Крім того, відповідач здійснюючи погашення заборгованості визнавав заборгованість за договором та погоджувався із умовами договору. Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов`язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних обов`язкових платежів зазначені в Тарифах. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. У разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню згідно Умов та Правил надання банківських послуг. Банком розподіляються кошти у відповідності до умов кредитного договору. Відповідачем не вносились грошові кошти вчасно та в належному розмірі, в результаті чого заборгованість за тілом кредиту стала прострочено. Враховуючи наведене просили стягнути з відповідача суму заборгованості відповідно до заяви про уточнення позовних вимог.

02.12.2021 року представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просять суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №Б/Н від 15.10.2011 року в розмірі 8 585,87 грн., (5 728,76 грн. заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 5 728,76 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2857,11 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625), а також понесені позивачем судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника банку.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Вислухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

15.10.2011 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 15.10.2011 року.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приват Банк» на Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПрриватБанк».

Згідно довідки виданої АТ «Приват Банк» вбачається, що ОСОБА_1 були видані наступні картки: 26.06.2013 року видано кредитну картку із терміном дії до 09/16; 27.06.2013 року видано кредитну картку із терміном дії до 03/17.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) вбачається, що 27.06.2013 року відбувся старт карткового рахунку, 27.06.2013 року відбулася зміна кредитного ліміту та встановлено кредитний ліміт на суму 5 000,00 грн.; 31.01.2017 року відбулася зміна кредитного ліміту та збільшено кредитний ліміт на суму 7 400,00 грн.; 18.01.2019 року зменшено кредитний ліміт на суму 0,00 грн.

В позові Банк зазначив, що Відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1..2.3, п.2.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.51 Договору.

В заяві зазначено, що підписанням цієї анкети-заяви ОСОБА_1 відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник який йому було надано в письмовому вигляді.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» «Універсальна Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 15.10.2011 року станом на 21.11.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 8 585,87 грн., (5 728,76 грн. заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 5 728,76 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2857,11 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 05.10.2011 року відсутні умови договору про процентну ставку, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою з рахунку відповідача.

Згідно довідки виданої АТ «Приват Банк» відповідачу 26.06.2013 року видано кредитну картку із терміном дії до 09/16; 27.06.2013 року видано кредитну картку із терміном дії до 03/17.

До позовної заяви, крім анкети-заяви, представник банку додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані позичальником.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив крім тіла кредиту стягнути з відповідача заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та нараховану пеню.

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 15.10.2011 року розмір процентної ставки не встановлено.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді процентну ставку за користування кредитними коштами, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відтак слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу наведеної норми слідує, що така передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов`язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Тобто, приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України зазначено відсоткова ставка 86,4% річних для картки «Універсальна» та 84,0% річних для картки «Універсальна голд», позивач у своїй позовній заяві посилався на п.2.1.1.2.12 витяг Умов та Правил, в редакції, що почала діяти з 01.03.2019 року.

Разом з тим, ні витяг з Тарифів банку, ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а підписаний ним анкета-заява, не містить умов кредитування, розміру відсоткової ставки, нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за порушення виконання зобов`язання, а також розрахунку відсотків згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою 86,4% чи 84% річних.

Крім того, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме дані витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, нарахованих на прострочений кредит за ст. 625 ЦК України за ставкою 86,4% чи 84% річних.

Крім того, суд враховує, що відсоткова ставка 86,4% річних для картки «Універсальна» та 84,0% річних для картки «Універсальна голд» на підставі п.2.1.1.2.12 витягу Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року, а строк дії картки та відповідно строк дії кредитного договору закінчився в березні 2017 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 15.10.2011 року станом на 21.11.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 8 585,87 грн., (5 728,76 грн. заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 5 728,76 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2857,11 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625).

В той час, з виписки за договором №б/н за період 27.06.2013-18.11.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами у період з з 27.06.2013 року по 02.07.2015 рок. За даний період ОСОБА_1 використано кредитних коштів на суму 7 422,93 грн., та здійснено погашення по кредиту на сум 26 095,44 грн. Таким чином, ОСОБА_1 в повному обсязі погашено зобов`язання за тілом кредиту перед позивачем.

Окрім того, суд зазначає, що прострочене тіло кредиту утворюється за рахунок несплачених відсотків при умові, якщо на дату нарахування відсотків клієнт використав всю суму кредиту, та фактично являє собою суму повністю використаного кредитного ліміту та відсотки за користування кредитом в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування.

Вказане також вбачається з виписки за договором №б/н по карті ОСОБА_1 , де Банк після проведення операцій, пов`язаних з автоматичним списанням відсотків за використання кредитного ліміту, комісій, додає розмір вказаних коштів до розміру основного зобов`язання.

Суд зауважує, що тіло кредиту це та сума, на яку оформляється кредитний договір та є розміром основного зобов`язання, на який нараховується розмір відсотків за їх використання та у випадку порушення строків та розміру його виконання, відповідно, неустойка, а також інші санкції, встановлені договором.

Враховуючи те, що відповідачем повернуті фактично отримані кредитні кошти, натомість банк зарахував ці кошти на погашення відсотків за користування кредитом, пені, штрафу, та продовжував нараховувати відсотки на суму заборгованості, яке є неправомірним, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282,288-289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Татарінова О.А.