Вирок № 102706113, 24.01.2022, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/335/20

Провадження № 1-кп/192/13/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Короти Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12020040570000056, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 січня 2020 року відносно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Орлово Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 , не працевлаштований, має неповну середню освіту, не одружений, громадянин України, не військовозобов`язаний, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - Дякуна Г.Г.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Мулька А.В.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 18 січня 2020 року приблизно о 19 годині 15 хвилин перебуваючи за місцем свого проживання в приміщенні кухні житлового будинку АДРЕСА_3 , керуючись раптово виниклим злочинним умислом на спричинення легких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, на ґрунті неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_2 , наніс останньому п`ять ударів кулаком правої руки в область лівого ока та щелепи та п`ять ударів кулаком лівої руки по обличчю в область правої частини лоба. потерпілого.

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синця у лівій параорбітальній області з переходом на спинку носу, скроневу та виличну область, підшкірної гематоми на верхній повіці лівого ока з переходом частково на надбрівну дугу, садна в лобній області праворуч з переходом на надбрівну дугу в проекцію її середньої третини, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

ОСОБА_1 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні не визнав.

У судовому засіданні пояснив, що в той день до нього в гості прийшов ОСОБА_2 та його співмешканка ОСОБА_3 . На той час обвинувачений мешкав з ОСОБА_4 і всі разом вони випили алкогольні напої та ОСОБА_1 пішов спати в іншу кімнату. Потім він почув якісь крики, від чого прокинувся, вийшов у кухню і побачив, що у ОСОБА_2 було побите обличчя. Він запитав у своєї співмешканки що сталося, на що ОСОБА_5 відповіла, що вдарила ОСОБА_2 пательнею по голові за те, що він штовхнув її під час коли вона розбороняла його у бійці з ОСОБА_6 . Обвинувачений зазначив, що особисто він не бив ОСОБА_2 , а про все що сталося йому розповіла ОСОБА_5 наступного ранку. Вважає, що тілесні ушкодження потерпілому нанесла саме ОСОБА_5 , яка злякалася, що у неї відберуть дітей, а тому вказала на обвинуваченого.

Не зважаючи на те, що обвинувачений свою вину не визнав суд вважає, що його винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінального проступку підтверджена та доведена в повному обсязі наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який у судовому засіданні 23 грудня 2020 року пояснив, що у 2020 році перед святом Водохрещі він зі своєю дружиною ОСОБА_3 був вдома у буд. АДРЕСА_3 . Жінці зателефонувала ОСОБА_7 і запросила їх у гості. Остання жила з ОСОБА_1 у буд. АДРЕСА_3 . Він з дружиною і двома дітьми пішли до ОСОБА_7 . Потім разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вони сиділи на кухні, пили каву, потім пиво. Конфліктів ніяких не було. ОСОБА_1 пив пиво, потім вийшов хвилин на 10 з кімнати. Як вони вже хотіли йти додому, то з кімнати вийшов ОСОБА_1 та почав кричати та бити його ( ОСОБА_2 ) по голові. Спочатку вдарив по обличчю, від чого він втратив свідомість. Потім наніс йому ще 6-10 ударів. Коли ОСОБА_1 його бив, ОСОБА_3 була на вулиці та розмовляла по телефону, а ОСОБА_7 і ОСОБА_8 була на кухні з ними, і все бачили. Після чого ОСОБА_2 пішов додому та ліг спати. Пояснив також, що не міг підняти голову та встати з ліжка 2 тижні. З ОСОБА_7 у нього конфлікту не було, він її не штовхав, та вона його не била. Ніхто, окрім ОСОБА_1 його не бив. Тілесні ушкодження у нього були на носі, на лівому оці, на брові. До лікаря не звертався, а звернувся до експерта, щоб зняти побої в лік. ім. Мечнікова через 5 днів після того, як ОСОБА_1 його побив.

Показаннями свідка ОСОБА_8 , який у судовому засіданні, в тому числі і під час проведення одночасного допиту свідків, пояснив, що він знайомий з потерпілим та обвинуваченим та у 2020 році взимку прийшов в гості до ОСОБА_1 приблизно о 21 годині 00 хвилин. В цей час вдома був ОСОБА_1 та його співмешканка ОСОБА_7 , а також потерпілий зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 . ОСОБА_1 відпочивав у спальні. Всі разом випивали, а потім стався конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , вона вдарила його в око. Свідок хотів розборонити їх, а потім зі спальні вийшов ОСОБА_1 та вдарив ОСОБА_2 також в око. Вони стали битися між собою, а причину бійки між ними свідок не знає, проте пояснив суду, що спочатку стали битися ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , а свідок розбороняв їх. Потім стали битися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і їх ніхто не розбороняв. Свідок бачив, як ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_2 по обличчю.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що співмешкала із ОСОБА_1 з 2019 року по жовтень 2020 року, у них є спільна малолітня дитина, але ОСОБА_1 батьком не записаний. Взимку 2020 року вона запросила у гості ОСОБА_2 з його співмешканкою ОСОБА_3 . Вдома був ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . Разом вони пили каву на кухні, а діти були в іншій кімнаті. Потім вона прогнала ОСОБА_2 , так як він почав сваритися з ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 вибив двері, штовхнув її ( ОСОБА_7 ) на той час вагітну, вона ударилася об плитку. Потім вона вдарила його пательнею у ліве око та по голові, від чого у нього потекла кров. Їх розбороняли ОСОБА_8 та ОСОБА_3 . ОСОБА_1 у цей час спав, він ОСОБА_2 не бив. Пояснила, що її допитували співробітники поліції, вона їм розповіла все, як було. Але вони написали, що це ОСОБА_1 побив ОСОБА_2 , оскільки вона боялася що у неї можуть забрати дітей.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що є співмешканкою ОСОБА_2 і в 2020 році перед святом ОСОБА_9 запросила їх до себе в гості, де вони пили кофе та пиво. ОСОБА_1 був напідпитку, а ОСОБА_2 танцював з ОСОБА_7 і тому обвинувачений став ревнувати свою співмешканку до потерпілого. Свідок вийшла на вулицю щоб зателефонувати, а потім її покликала дочка, яка сказала, що «батька б`ють». Після того як свідок повернулася до будинку, то побачила як ОСОБА_1 5-6 разів вдарив ОСОБА_2 по обличчю. Після цього вона забрала потерпілого, дитину і вони пішли додому.

Суд, оцінивши показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з точки зору їх допустимості та достатності, приходить до висновку, що вони є суперечливими та упередженими, оскільки вказані свідки є співмешканками на час вчинення кримінального правопорушення обвинуваченого та потерпілого відповідно. Суд вважає, що вказані особи є заінтересованими як в наданні показань на користь обвинуваченого, так і на користь потерпілого та не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів винуватості або невинуватості ОСОБА_1 . Крім того, показання цих свідків є мінливими та не точними. З огляду на вказане суд також не може прийняти показання вказаних свідків і в якості таких, що повністю спростовують винуватість ОСОБА_1 .

Тому суд вважає, що крім показань потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 , вина ОСОБА_1 підтверджується також дослідженими судом письмовими доказами:

- протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 30 січня 2020 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 звернувся до поліції з відповідною заявою, в якій зазначив обставини, які викладені і в обвинувальному акті (а.с.139);

- протоколом огляду місця події від 12 лютого 2020 року та фотознімками до них, з яких з`ясовано місце вчинення кримінального правопорушення, яке підтвердив свідок ОСОБА_8

- протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_2 від 18 лютого 2020 року, згідно якого ОСОБА_2 показав механізм нанесення йому ударів кулаком правої руки в область лівого ока та щелепи та ударів кулаком лівої руки по обличчю в область правої частини лоба (а.с.146-149);

Обставини отримання потерпілим тілесних ушкоджень та механізм їх отримання, а саме: від механічної дії тупого предмету, що діяв в область обличчя ліворуч та праворуч, підтверджуються як показаннями потерпілого, так і Висновком експерта № 591е від 24 лютого 2020 року (а.с.151-153) та поясненнями експерта ОСОБА_10 наданими нею в суді.

Факт наявності у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді синця у лівій параорбітальній області з переходом на спинку носу, скроневу та виличну область, підшкірної гематоми на верхній повіці лівого ока з переходом частково на надбрівну дугу, садна в лобній області праворуч з переходом на надбрівну дугу в проекцію середньої третини, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень підтверджується Висновком експерта № 591е від 24 лютого 2020 року.

Згідно дослідженого Висновку експерта № 591е від 24 лютого 2020 року та наданих пояснень суду експертом ОСОБА_10 , тілесні ушкодження були заподіяні ОСОБА_2 внаслідок механічної дії, якою може бути удар кулаком. В той же час отримані тілесні ушкодження не відображають розмір травмуючого предмету та його характеризуючі особливості. Під час огляду потерпілого, експертом не було виявлено забійну рану або перелом кісток носа, які могли би утворитися від удару пательнею, на чому наполягав обвинувачений. Тому суд не приймає в якості доказів невинуватості ОСОБА_1 показання свідка ОСОБА_7 , яка намагалася переконати суд в тому, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 були заподіяні саме нею, шляхом удару ОСОБА_2 по голові пательнею.

У дослідженому судом Висновку експерта № 591е від 24 лютого 2020 року відсутні посилання на те, що тілесні ушкодження були заподіяні ОСОБА_2 твердим тупим предметом, яким могла бути пательня. Також експерт в судовому засіданні пояснила, що тілесні ушкодження у потерпілого хоча і завдані твердим тупим предметом, проте таким предметом не могла бути пательня, оскільки тоді б тілесні ушкодження були іншої природи.

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів показання самого потерпілого щодо механізму отримання ним тілесних ушкоджень. Отримання таких ушкоджень від дії тупого твердого предмета, як зазначено у Висновку експерта № 591е від 24 лютого 2020 року, повністю узгоджується з показаннями потерпілого та крім того, свідка ОСОБА_8 .

Тому суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, кваліфікованого за ч. 1 ст. 125 КК України доведена дослідженими в судовому засіданні доказами, оскільки показання потерпілого та свідка ОСОБА_8 узгоджуються з дослідженими судом письмовими доказами та частково з показаннями самого обвинуваченого.

Показання свідка ОСОБА_5 та обвинуваченого стосовно нанесення свідком ОСОБА_4 ударів ОСОБА_2 по голові пательнею, а не ОСОБА_1 рукою не знайшли свого підтвердження під час дослідження Висновку експерта № 591е від 24 лютого 2020 року та допиту експерта в суді.

Суд вважає, що ОСОБА_1 є суб`єктом цього правопорушення, осудною та повнолітньою особою. Під час розгляду справи суд оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання - не зазначено.

Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного, а також те, що він вину не визнав, вважає, що в даній справі відсутні обставини, які як пом`якшують, так і обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий, за місцем реєстрації та мешкання характеризується як особа, яка зловживає спиртними напоями, неврівноважений, агресивний, здатний до скандалів, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1 , реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку можливе без його ізоляції від суспільства. Підстави для застосування правил ст. ст. 69, 69? КК України відсутні.

На підставі викладеного, суд враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення - кримінального проступку, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого вважає, що виправлення обвинуваченого можливе шляхом призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на максимальний строк у зв`язку з тим, що він вину не визнав. Призначення більш м`якого виду покарання у вигляді штрафу або покарання у вигляді виправних робіт є недоцільним, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований.

При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Оскільки суду не було надано будь-які речові докази, тому суд не вирішує питання щодо їх долі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Процесуальні витрати по справі - відсутні.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт строком 200 (двісті) годин.

Строк покарання рахувати з моменту початку його фактичного виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, направити потерпілому.

Головуючий: суддя Н.О.Щербина