Ухвала суду № 102705405, 12.11.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 932/9466/21

Провадження № 2/932/5116/21

УХВАЛА

про повернення позову

12 листопада 2021 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ Цитульський В.І., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача та визнання дій протиправними , -

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача та визнання дій протиправними.

Вирішуючи питання про прийняття справи до провадження виходжу з наступного.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії АТ «ОТП Банк», які виразились в зміні плаваючої частини процентної ставки FIDR за кредитним договором №ML-302/353/2007 від 18.10.2007 та зобов`язати банк здійснити перерахунок грошових зобов`язань.

Разом із тим Бабушкінським судом м. Дніпропетровська розглядалася цивільна справа №200/5642/15-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору №ML-302/353/2007 від 18.10.2007 недійсним.

Підставами вказаного позову було протиправне, на думку позивача, визначення у договорі плаваючої частини процентної ставки FIDR, а обґрунтування позову було аналогічним обґрунтуванню позову у даній справі.

Рішенням Бабушкінського суду м. Дніпропетровська розглядалася цивільна від 01.09.2021 у справа №200/5642/15-ц відмовлено у задоволенні позову. За висновками суду положення кредитного договору про плаваючої частини процентної ставки FIDR не можна вважати несправедливими чи незаконними.

На даний час в межах справи №200/5642/15-ц відкрито апеляційне провадження.

Крім того, в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа №200/6686/18 за позовом АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за кредитним договором (позов подано 04.04.2018).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2019 провадження у справі №200/6686/18 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №200/5642/15-ц.

У відповідності до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.2 вказаної статті залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер .

За приписами ч.3 цієї ж статті якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Згідно першого речення ч.4 вказаної статті суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19, пункт 82 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.

Також за мотивами Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20: пункт 59. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним; пункт 60. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту; пункт 61. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання; пункт 62. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений; пункт 65. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Відтак, по-перше усі обставини даної справи вже досліджуються у справі №200/5642/15-ц та інше їх встановлення в іншому процесі неможливе. При цьому, враховуючи, що плаваюча процентна ставка встановлена договором кредиту, то належним способом захисту прав позивача є саме оскарження такого договору, що є предметом справи №200/5642/15-ц.

По-друге доводячи невірність дій баку щодо обрахування заборгованості (що є предметом позову у даній справі) ОСОБА_1 має захищати свої права саме у справі про стягнення з боржника коштів, провадження по якій відкрито ще в 2018 році.

Відтак вбачається, що подання позову у даній справі стосується питань, які вирішуються в інших судових процесах, подання позову є очевидно безпідставним, позов не є ефективним, судовий процес за таким позовом буде суперечити принципу процесуальної економії, буде штучним подвоєнням судових процесів та перешкоджатиме вирішенню справи №200/6686/18.

За таких обставин позовна заява підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись статтею 44 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача та визнання дій протиправними - повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання через Бабушкінський районний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги заявником протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем отримання її копії.

Суддя В.І. Цитульський