Рішення № 102701765, 12.01.2022, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5017/21

Провадження № 2/456/373/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12 січня 2022 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Веллфін», третя особа приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пилипів О.В. подала до суду позовну заяву, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №92311, вчинений 15.07.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Веллфін» заборгованості у розмірі 59737 грн та плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 750 грн, поклавши судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що 07.09.2021 державним виконавцем Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на підставі виконавчого напису № 92311 від 15.07.2021, вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Веллфін» заборгованості в розмірі 60487 грн. Вважає, що виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 92311 від 15.07.2021, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., є таким, що не підлягає виконанню, оскільки позивач примірник договору не отримував, істотні умови якого йому не були відомі. Договір позики № 444397 від 30.04.2018 взагалі не підписаний ОСОБА_1 , зазначено тільки слова «електронний підпис». Крім цього, жодних письмових звернень від відповідача щодо виконання будь-яких зобов`язань ОСОБА_1 не отримував та не погоджував ані суми боргу, ані суми штрафних санкцій. В договорі позики № 444397 від 30.04.2018 вказано суму позики - 1500 грн, строк позики - 30 днів. Відповідно до графіку розрахунків позика має бути повернута до 30.05.2018. Відтак право вимоги у ТзОВ «Веллфін» згідно з даним договором і початок перебігу позовної давності почався 31.05.2018. Зважаючи на те, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, укладений між ТзОВ «Веллфін» та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, а також беручи до уваги наявний спір щодо вказаної заборгованості, є всі підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідач ТзОВ «Веллфін» правом подачі відзиву на позов не скористався.

Третя особа приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. правом подачі пояснень щодо позову не скористалася.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 01 жовтня 2021 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 16/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.10.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Веллфін», третя особа приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 01.11.2021. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву, пояснень та доказів у справі /а.с. 17/.

02.11.2021 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пилипів О.В. подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу /а.с. 30/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області про забезпечення позову від 08.11.2021 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 92311, вчиненого 15.07.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Веллфін» заборгованості у розмірі 59737 грн та плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 750 грн /а.с. 32-33/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.11.2021 закрито підготовче провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Веллфін», третя особа приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та призначено справу до судового розгляду на 10.12.2021 /а.с. 36/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.12.2021 судове засідання відкладено на 12.01.2022 /а.с. 41/.

Розгляд справи по суті відбувся 12.01.2022 за участі представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пилипів О.В.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його інтереси в суді представляла адвокат Пилипів О.В., яка позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Представник відповідача ТзОВ «Веллфін», будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Третя особа приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. у судове засідання не прибула. Відповідно до інформації Управлінням нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № ПІ-ЮР-11-13/527/6.3 від 01.09.2021 приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. зупинила приватну нотаріальну діяльність з 25.08.2021 за станом здоров`я.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

З договору позики № 444397 від 30.04.2018 вбачається, що такий укладено між ТзОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 , визначено розмір платежів з повернення кредиту, дату погашення та сплати процентів за користуванням кредитом, а саме: сукупна вартість позики складає 2376,5 грн; проценти за користування позикою складають 876,5 грн /а.с. 8-12/.

Судом встановлено, що 15.07.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №92311, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Веллфін» заборгованість за кредитним договором № 444397 від 30.04.2018, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Веллфін», в сумі 59737 грн за період з 30.04.2018 по 01.03.2020, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 1500,00 грн; прострочена заборгованість за комісією - 0,00 грн; прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 58237,00 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 грн; строкова заборгованість за комісією - 0,00 грн; строкова заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 0,00 грн; строкова заборгованість за штрафами і пенями - 0,00 грн та 750,00 грн за вчинення виконавчого напису нотаріусом; загальна сума, що підлягає стягненню, становить 60487,00 грн /а.с. 7/.

Зі місту зазначеного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при його вчиненні керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (в редакції від 10.12.2014, котра діяла на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»).

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельникович С.М. від 07.09.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 66725094 з виконання виконавчого напису від 15.07.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 92311 /а.с. 6/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із вчиненням приватним нотаріусом виконавчого напису про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором та оспорюванням позивачем таких його дій.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII), Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 березня 2019 року в справі № 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено главою 14 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, в абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що виконавчий напис приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Веллфін» заборгованості за кредитним договором № 444397 від 30.04.2018, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Веллфін», в сумі 59737 грн за період з 30.04.2018 по 01.03.2020 та 750,00 грн за вчинення виконавчого напису нотаріусом, загальна сума, що підлягає стягненню, становить 60487,00 грн, вчинено на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява № 48553/99), а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»

Оскільки вищезазначена постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 відповідно до п. 4 ст. 254 КАС України набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року, то з цієї дати чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

З матеріалів справи встановлено, що оспорюваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 15.07.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14. Укладений між ТзОВ «Веллфін» та позивачем Договір позики № 444397 від 30.04.2018 не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, оскільки на момент вчинення виконавчого напису 15.07.2021 були відсутні правові підстави для його вчинення, то такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.

Окрім цього, судом встановлено, що оспорюваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом 15.07.2021, тобто після спливу трирічного строку з дня виникнення в стягувача права вимоги до боржника за договором позики № 444397 від 30.04.2018, оскільки початок перебігу позовної давності за вказаним договором почався 31.05.2018, що, в свою чергу, суперечить ст. 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

З урахуванням положень статей 15-16, 18 ЦК України, статей 50, 87-88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87-88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 201/13708/16-ц (провадження № 61-25811св18), від 31.01.2018 у справі № 285/2975/16 (провадження № 61-31641св18), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не переконався у безспірності вимог щодо стягнення з позивача боргу за кредитним договором, не повідомив останнього про вчинення ним оспорюваного виконавчого напису, відтак у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що заборгованість перед стягувачем є безспірною.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які спростовують безспірність заборгованості, зазначеної у виконавчому написі нотаріуса, що оскаржується. Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. не з`ясувала питання щодо безспірності заборгованості з боржником, не переконалася щодо належного повідомлення боржника про суму заборгованості, в зв`язку з чим останній був позбавлений об`єктивної можливості висловити свої заперечення щодо суми нарахованого боргу, яку він не визнає.

Разом з тим, відповідачем не подано жодного доказу на спростування обставин, які викладені позивачем.

Крім того, станом на дату вчинення приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. виконавчого напису від 15.07.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 92311, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Веллфін» заборгованості у розмірі 59737 грн та плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 750 грн, законодавча підстава для його вчинення, а саме: пункт 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», втратила чинність, а відтак зазначена нотаріальна дія щодо вчинення вказаного вище виконавчого напису є незаконною.

На підставі вищенаведеного суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, яким надано правову оцінку в ході розгляду справи, а тому позов ОСОБА_1 слід задовольнити з урахуванням встановлених судом обставин, визнавши таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 15.07.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрований у реєстрі за № 92311, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Веллфін» заборгованості у розмірі 59737 грн та плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 750 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн та сплаченого судового збору, суд дійшов наступного висновку.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону (постанова ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17).

Види судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації: гонорар адвоката за представництво в суді; послуги з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; витрати на збір доказів; вартість послуг помічника адвоката; витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання; інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором (ст. 137 ЦПК України та ст. 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Разом з тим, порядок розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/дії/бездіяльність обох сторін.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

23.12.2021 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пилипів О.В. подала до суду клопотання про долучення до справи акту наданих послуг, копію договору про надання правової допомоги та оригінал квитанції про оплату послуг адвоката на суму 5000,00 грн.

Судом встановлено, що 20.09.2021 між ОСОБА_1 та адвокатом Пилипів О.В. було укладено Договір № 18/21 про надання правової допомоги, згідно з п. 1 та 2 якого Клієнт, серед іншого, уповноважує, а Адвокат приймає на себе зобов`язання протягом терміну дії цього Договору надавати Клієнту правову допомогу по захисту інтересів Клієнта при розгляді Стрийським міськрайонним судом Львівської області як судом першої інстанції, а також відповідними судами апеляційної та касаційної інстанцій даної цивільної справи.

Відповідно до Акту № 1 наданих послуг від 22.12.2021 адвокат Пилипів О.В. надала ОСОБА_1 наступну правову допомогу (юридичні послуги з розрахунку 800 грн/год.): підготовка проекту позовної заяви (90 хв.) - 1200 грн, заяви про забезпечення позову (60 хв.) - 800 грн, представництво в суді (4 с/з) - 3200 грн, разом 5200 грн, фактично оплачено 5000 грн.

За надані адвокатом послуги ОСОБА_1 сплатив 5000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 61 від 01.10.2021.

Суд погоджується з доводами представника позивача адвоката Пилипів О.В. про те, що долучені до матеріалів заяви документи підтверджують надання адвокатом правничої допомоги позивачу ОСОБА_1 при розгляді справи № 456/5017/21.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в Додатковій Постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак суд вважає, що витрати в сумі 5000 грн є неспівмірними із складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг. Предмет спору у даній справі не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та діючого законодавства і судової практики, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн є значно завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Окрім того, матеріали справи містять квитанцію від 01.10.2021 про сплату судового збору в сумі 908,00 грн та квитанцію від 02.11.2021 про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 454,00 грн /а.с. 1, 29/.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ТзОВ «Веллфін» слід стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн та сплачений судовий збір на загальну суму 1362,00 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 15.07.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрований у реєстрі за № 92311, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_1 , виданий Стрийським МВ УМВС України у Львівській області 17.02.2006; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (ЄДРПОУ 39952398, місцезнаходження: 03061, місто Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) заборгованості в розмірі 59737,00 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять сім гривень 00 копійок) та плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 750,00 грн (сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1362,00 грн (одну тисячу триста шістдесят дві гривні 00 копійок) сплаченого судового збору та 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Роз`яснити учасникам справи, що заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали від 08.11.2021 у даній цивільній справі, у вигляді зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Повний текст рішення складено 21.01.2022.

Суддя Л.В.Гула