Рішення № 102701673, 20.01.2022, Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/1529/21

Провадження № 2/451/3/22

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2022 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Куцик-Трускавецької О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,-

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

ПАТ «АСК «Скарбниця» (позивач) подало до суду позов до ОСОБА_1 (відповідача) про відшкодування матеріальної шкоди - виплаченої суми старахового відшкодування у розмірі 42 000, 00 грн, 2270 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 8 000 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета позову позивач покликається на те, зокрема, що 10.02.2020 ПАТ «АСК «Скарбниця» укладено договір страхування транспортних засобів за полісом №АО/2144062, страхувальником по якому виступає ОСОБА_1 , об`єкт страхування - автомобіль марки ВАЗ 211440, д.н.з. НОМЕР_1 . 29.12.2020 близько 15 год 11 хв на автодорозі Львів-Луцьк в м. Радехів ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 211440», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого даний автомобіль отримав мехінічні пошкодження. Даний факт підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом) від 29.12.2020. 21.01.2021 ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «АСК «Скарбниця» з заявою про виплату страхового відшкодування. Розглянувши цей випадок, ПАТ «АСК «Скарбниця» прокваліфікувало його як страховий та на підставі страхового акта №03/цв/21 виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 42 000 грн. Надіслана 19.04.2021 на адресу Відповідача претензія на суму 42 000 грн залишилась останнім без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

У судове засідання сторони участі уповноважених представників не забезпечили.

Заяви, клопотання учасників справи

Представник позивача подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі, наполягає на його задоволенні (а.с.25, 35).

Представником відповідача подано на розгляд суду заяву про приєднання до матеріалів справи договору про надання правової допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю(а.с. 28).

16.12.2021 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи(а.с. 38).

04.01.2022 представником відповідача подано письмові пояснення по справі з клопотанням про виклик у судове засідання свідка: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) та клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання доказів повідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 02.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.2-3).

Судове засідання, призначене на 23.11.2021, не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 16.12.2021 відкладено розгляд справи(а.с.39).

Ухвалою судового засідання від 04.01.2022 розгляд справи відкладено та викликано у судове засідання свідка(а.с.45).

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

10.02.2020 ПАТ «АСК «Скарбниця» укладено договір страхування транспортних засобів за полісом №АО/2144062, страхувальником по якому виступає ОСОБА_1 , об`єкт страхування - автомобіль марки ВАЗ 211440, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.8).

Згідно страхового акта №03/цв/21 (аварійний сертифікат) та повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, 29.12.2020 ОСОБА_1 (страховий поліс АО/2144062 від 10.02.2020), будучи водієм застрахованого транспортного засобу «ВАЗ 211440», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з ТЗ ОСОБА_2 , який зупинився попереду (перед знаком СТОП). ОСОБА_1 не повідомив про настання страхового випадку (а.с.6).

Згідно додатку до страхового акта №03/цв/21, страхова сума по договору страхування (поліс №АО/2144062 від 10.02.2020) складає 130 000, 00 грн, розмір збитку, який було завдано транспортному засобу - 42 000,00 грн (а.с.7).

25.01.2021 ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «АСК «Скарбниця» з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.9).

Відповідно до калькуляції (рахунку) №11/01 від 11.01.2021 матеріальний збиток, завданий автомобілю Volkswagen CC, д.н.з. НОМЕР_3 , складає 42 000,00 грн(а.с.11).

30.03.2021 ПАТ «АСК «Скарбниця» перерахувало ОСОБА_2 42 000,00 грн страхового відшкодування (а.с.12).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається у позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги

У якості підстави заявлених вимог позивач посилається на невідшкодування відповідачем сплаченої страховою компанією в порядку статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілій у ДТП особі суми страхового відшкодування.

Правовою підставою заявлених вимог позивачем визначено, зокрема, приписи пункту «ґ» підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та норми статей 1166, 1191 ЦК України.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Вказаний Закон (далі - Закон № 1961-IV) є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Разом з тим, Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» внесено зміни у статтю 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині розширення переліку обов`язків учасників ДТП, у зв`язку з чим обов`язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП передбачений у підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Однак зазначені зміни, що стосуються нумерації зазначеного підпункту, до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов`язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Так, підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Зазначеними правовими нормами встановлено обов`язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП.

Разом з тим, такий обов`язок установлений законодавцем для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами з метою запобігти необґрунтованим виплатам.

Вказаний правовий висновок надано Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15.

Верховний Суд у постанові від 17 січня 2020 року справі № 463/5839/16-ц не встановив підстав для відступу від таких висновків.

Також судом враховано, що у постанові від 4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке: «Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72 постанови). Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови).

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони у цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 10.02.2020 ПАТ «АСК «Скарбниця» укладено договір страхування транспортних засобів за полісом №АО/2144062, страхувальником по якому виступає ОСОБА_1 , об`єкт страхування - автомобіль марки ВАЗ 211440, д.н.з. НОМЕР_1 , страхова сума по договору страхування (поліс №АО/2144062 від 10.02.2020) складає 130 000, 00 грн (а.с.8).

29.12.2020 близько 15 год 11 хв на автодорозі Львів-Луцьк, м. Радехів, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «ВАЗ 211440», д.н.з. НОМЕР_1 під час руху здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого даний автомобіль отримав мехінічні пошкодження.

Даний факт підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом) від 29.12.2020.

За спричинені збитки власнику автомобіля Volkswagen CC, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 страховою компанією ПрАТ «АСК «Скарбниця» перераховано страхову виплату в розмірі 42 000,00 грн.

При цьому, факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду - Європротоколом від 29.12.2020; сам позивач визнав подію, що мала місце 29.12.2020 страховим випадком та добровільно сплатив суму страхового відшкодування у межах суми ліміту страхової відповідальності.

Відтак, сам лише факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку в письмовій формі не може бути покладений в основу рішення, яке повинно ґрунтуватися на загальних правилах про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, оскільки дотримання або недотримання особою, з якою укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо обов`язкового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду є підставою для перевірки страховиком обставин ДТП та обґрунтованості страхових виплат.

Водночас лише недотримання цих положень особою, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, не може виступати самостійною вимогою для задоволення регресної вимоги у судовому порядку.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище суд приходить до переконання, що відсутні підстави для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 42 000, 00 грн, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Розподіл між сторонами судових витрат

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір та витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 12, 76-79, 81,247,258-259,263-265 ЦПК України, Радехівський районний суд Львівської області, -

ухвалив:

У задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 42000 грн - відмовити.

Реквізити сторін та інших учасників справи:

Позивач - ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (Львівська область, м. Львів, вул. Саксаганського, 5, ЄДРПОУ 13809430);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на три дні.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 24.01.2022

Головуючий суддяО. Б. Куцик-Трускавецька