Постанова № 102700827, 02.12.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2444/20

Провадження № 1-кп/309/610/20

У Х В А Л А

02 грудня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Сідей Я.Я.

секретаря судового засідання: Дюрдь А.І.

з участю прокурора: Молнар М.П.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Габор Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015070050000266 від 27.02.2015 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 304 КК України, ч. 3 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження №12015070050000266 від 27.02.2015 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 304 КК України, ч. 3 ст. 187 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про обрання строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, оскільки запобіжний захід у вигляді домашнього арешту закінчився, під час обраного судом запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений був відсутній вдома в нічний час доби, обвинувачений не виконує процесуальних обов`язків, а отже існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Захисник Габор Я.І. в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого. Просить суд відмовити у задоволенні клопотання, оскільки судовий розгляд перебуває на стадії завершення, по справі допитані потерпілі, свідки та дослідженні письмові докази.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, з приводу заявленого клопотання, а також враховуючи наявні обставин кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити,скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в якому судовий розгляд перебуває на стадії закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, та беручи до уваги обсяг доказів, встановлених в судовому засіданні щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 304 КК України, ч. 3 ст. 187 КК України, тому суд приходить до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту, який на думку суду буде достатнім для забезпечення виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим на даній стадії судового розгляду.

Обираючи запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд виходить з того, що розгляд кримінального провадження здійснюється в суді тривалий час, на сьогоднішній день по справі допитано потерпілих, усіх свідків обвинувачення, досліджено подані сторонами кримінального провадження докази.

Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Так, у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).

Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, національні суди повинні з`ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов`язків, а також чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.

При цьому береться до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії»).

ЄСПЛ постійно зазначає у своїй практиці, що існує презумпція на користь звільнення та другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк і тимчасовим його звільненням під час провадження. Перекладення тягаря доведення конкретних фактів і відповідних підстав для подальшого тримання під вартою не може покладатися на особу, яка перебуває під вартою, оскільки це рівноцінно порушенню принципу статті 5 конвенції положення, яке робить тримання під вартою винятковим відступом від права на свободу і таким, що дозволяється лише у вичерпно перелічених та чітко визначених випадках (п.п.39, 40 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 року у справі «Хайредінов проти України»).

Суд також бере до уваги те, що обвинувачений має постійне місце проживання, де проживає разом з матір`ю, а отже має міцні родинні зв`язки, за весь період досудового розслідування та розгляду справи в суді його поведінка не викликає сумніву у виконанні ним своїх процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні і ризики передбачені ст. 177 КПК України, що існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою перестали існувати.

За таких обставин суд вважає за можливе обрати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який буде достатнім для забезпечення розгляду кримінального провадження та виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. ст. 194, 331, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до Хустського районного суду Закарпатської області за першим викликом та у призначений час;

- не відлучатися за межі с. Забрідь Хустського району Закарпатської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженню.

Визначити строк дії ухвали тривалістю 60 (шістдесят) днів, тобто по 30 січня 2022 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний структурний підрозділ Національної поліції України.

Роз`яснити органу Національної поліції, що вони повинні негайно поставити на облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 і повідомити про це суд.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору, направити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через суд першої інстанції.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.