Рішення № 102696191, 17.01.2022, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/2038/21

Провадження № 2/362/571/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2022 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання - Шмагун М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Тростинська сільська рада, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 р. позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Тростинська сільська рада, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Мати дітей, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , після її смерті діти разом проживали з відповідачем. Батько ОСОБА_1 перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 , вихованням дітей не займався, проявляв до них фізичне насилля, постійного місця роботи не мав, зловживав спиртними напоями, діти більшу частину часу проживали у ОСОБА_5 .

Рішенням виконавчого комітету Тростинської сільської ради від 20.07.2020 р. № 25 діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - були відібрані від батька та тимчасово влаштовані в сім`ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Наказами Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської РДА від 22.07.2020 р. №№ 94, 95 неповнолітня ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 поставлені на облік як діти, залишені батьківського піклування.

04.09.2020 р. підписано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, судом повідомлялись належно.

Представник відповідача до суду подав заяву про розгляд справи без участі відповідача, та представника відповідача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідачів, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрована виконавчим комітетом Тростинської сільської ради, батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , зареєстрований виконавчим комітетом Тростинської сільської ради, батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Тростинської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається із копії характеристики Тростинської сільської ради від 20.07.2020 р. № 123, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рахувався батьком-одинаком, перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 , вихованням дітей не займався, проявляв до них фізичне насилля, постійного місця роботи не мав, перебуває на обліку в районних службах у справах дітей, сім`ї та молоді. Зловживає спиртними напоями, діти більшу частину часу проживають у ОСОБА_5 .

Судом вставлено, що висновком Васильківської районної державної адміністрації від 04.09.2020 р. № 10386-23 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 позбавлено батьківський прав відносно дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з причин його самоусунення від виховання дітей, не виконання обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України.

Із копії Рішення виконавчого комітету Тростинської сільської ради від 20.07.2020 р.

№ 25 вбачається, що діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - були відібрані від батька та наказами Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації тимчасово влаштовані в сім`ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Наказами Служби у справах дітей Васильківської міської ради діти тимчасово влаштовані в сім`ю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до копій наказів Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської РДА від 22.07.2020 р. №№ 94, 95, наказу Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради від 05.02.2021 р. № 10, неповнолітня ОСОБА_2 , неповнолітній ОСОБА_3 поставлені на облік як діти, залишені батьківського піклування.

Із копії висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради від 27.05.2021 р. № 227, вставнвлено доцільність позбавлення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 р.(заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 р. Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

З огляду на зазначене, та встановлено в ході розгляду справи, батько ОСОБА_1 неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітям, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу доньки та сина; не створює умов для отримання дітьми освіти тощо, суд вважає вимоги позивача про позбавлення батьківських прав доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення.

Згідно ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь держави.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статтями 150, 152, 155, 164, 166, 167, 171 СК України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 271, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Тростинська сільська рада, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. судового збору по справі.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Кравченко