Рішення № 102693030, 21.01.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18509/19

Провадження № 2-др/522/12/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Семешиної Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 – адв. ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування,

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси 15.11.2021 року надійшла заява представника ОСОБА_1 – адв. ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування.

Згідно поданої заяви представник відповідача просив вирішити питання про стягнення з ПАТ «МТБ Банк» на користь відповідача судових витрат, понесених за розглядом справи, у сумі 16 000 грн. (а.с.125-130, т.2).

Ухвалою суду від 19.11.2021 року заява була прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2021 року.

Через неявку сторін, розгляд справи 26.11.2021 року був відкладений на 14.12.2021 року.

Розгляд справи 14.12.2021 року був відкладений на 17.01.2022 року у зв`язку з перебування судді у відрядженні.

У судове засідання 17.01.2022 року сторони не з`явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. У матеріалах справи наявна заява представника ОСОБА_1 згідно якої просив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення суду проводити за його відсутності.

Також 17.02.2022 року до суду надійшли письмові заперечення представника банку на заяву представника відповідача з приводу ухвалення додаткового рішення суду, згідно яких заперечувала та просила відмовити в стягненні витрат. Посилалась на те, що вони не погоджуються з самим рішенням Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого 09.11.2021 року за розглядом даної справи, та 16.12.2021 року ними було подано відповідну апеляційну скаргу; також долучені представником заявника докази щодо судових витрат узагалі не були направлені іншим учасникам процесу, що суперечить положенням ч.9 ст. 83 ЦПК України, а тому на думку представника вони не можуть бути прийняти до уваги. Додатково посилалась на сумнівність щодо достовірності поданих представником заявника документів, зазначила, що договір про надання правової допомоги датований 01 березня 2022 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, у підсумках видів правової допомоги, в якому кількість виготовлених аркушів не відповідає загальній кількості аркушів; також такий опис робіт не містить відомостей щодо витраченого адвокатом часу на підготовку документів; заперечувала щодо дійсності квитанції до прибуткового касового ордеру №108 від 12.11.2021 року. За викладеного, представник банку вважає, що понесені відповідачем витрати на правову допомогу у сумі 16000 грн. є документально непідтвердженими та недоведеними, а тому відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У силу вимог ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд не вбачає перешкод для розгляду даної заяви, а тому розгляд справи ухвалено проводити за відсутності сторін та без технічної фіксації процесу.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складення судового рішення є 21.01.2022 року.

Розглянувши заяву про винесення додаткового рішення, суд приходить до наступного.

Суд вбачає, що за розглядом даної справи 09 листопада 2021 року судом було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування (а.с.111-121, т.2).

Вказане рішення суду було оскаржено представником банку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Згідно із ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із статтею 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Відповідно до зазначених вимог процесуального закону для відшкодування судових витрат заявник має дотриматися такого алгоритму та вчинити наступні процесуальні дії: 1) з першою заявою по суті справи зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; 2) подати докази про витрати до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду; 3) якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У своїх рішеннях у справах «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, «Гімадуліна та інші проти України» від 10 грудня 2009 року, «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ордеру серії ОД №535639 від 14.02.2020 року, наявного у матеріалах справи (а.с.190, т.1), ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уповноважили ОСОБА_2 на представництва їх інтересів на підставі договору про надання правової допомоги №012 від 07.02.2020 року.

Між тим, до заяви про ухвалення додаткового рішення суду представником заявника було долучено наступні докази понесених витрат:

-Копію договору про надання правничої допомоги у цивільній справі, укладений з ОСОБА_1 , датований 01.03.2022 року (а.с.128, т.2);

-Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, датований 12.11.2021 року (а.с.129, т.2);

-Копію квитанції до прибуткового касового ордеру №168 від 12.11.2021 року на суму 16 000 грн. (а.с.130, т.2).

Дослідивши подані документи, суд вбачає наступне.

Надана представником заявника копія договору про надання правничої допомоги ні містить номер, окрім того датована пізніше (01.03.2022 року), ніж адвокат вступив у справу; та є відмінним від того, який вказаний в ордері адвоката (від 07.02.2020 року). Окрім того, ордером від 14.02.2020 року адв. ОСОБА_2 було уповноваження на надання правових послуг третьому відповідача, між тим надана копія договору про надання правової допомоги укладений лише в ОСОБА_1 ..

Згідно опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 12.11.2021 року, то в ньому здійснено посилання на договір про надання правничої допомоги у цивільній справі від 01.03.2020 року, копія якого не була надано суду.

Копія квитанції до прибуткового касового ордеру №168 від 12.11.2021 року на суму 16 000 грн. як на підставу для прийняття таких коштів містить посилання на договір про надання правничої допомоги від 01.03.2020 року, який у свою чергу не був наданий представником, а також за датою є відмінним від того, який вказаний в ордері адвоката.

Також, копія детального опису робіт містить посилання адвоката на надання правничої допомоги в обсязі: виготовлення документів на 7 арк. (підготовка відзиву на позов – 5; підготовка детального опису – 1; підготовка клопотання про розподіл судових витрат – 2 арк.) та витрачення 11 год. (вивчення позову та додатків до неї – 2год.; дослідження правових позицій Верховного суду – 2 год.; участь у судових засіданнях – 5 год., підготовка клопотання про розподіл судових витрат – 2год.).

При цьому, суду не зрозуміло з чого виходив адвокат визначають суму витрат у розмірі 16000 грн., оскільки виходячи із вказаного ним обсягу правничої допомоги та договору про надання правничої допомоги, то загальна вартість таких послуг мала становити 36 000 грн. (11 год. х 2000 грн. = 22 000 грн. + 7 арк. х 2 000 грн. = 14000 грн.).

Окрім того, у відповідності до ч.4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно відзиву представника відповідача ОСОБА_5 – адв. ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_6 (а.с.122-123, т.2), то був визначений наступний попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідачі очікують понести за розглядом справи:

-10 000 грн. витрати на проведення судової експертизи;

-10 000 грн. витрати на правову допомогу відповідно до умов договору про надання правової допомоги.

У подальшому, згідно відзиву від 16.03.2020 року (а.с.197-199, т.1). складеного адв. ОСОБА_2 в інтересах відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , то попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідачі очікують понести, був визначений у розмірі 20 000 грн.. отже фактично правові витрати одного відповідача попередньо були визначені у сумі 6 666, 67 грн..

При цьому, заявлена представником ОСОБА_1 сума до стягнення (16000 грн.) значно перевищу суму, визначену у відзиві відносно одного відповідача.

За викладеного, суд приходить до висновку про те, що представником заявника заявлені вимоги щодо стягнення судових витрат у сумі 16000 грн. є необґрунтованими, не підтвердженими відповідними документами та належними доказами.

Окрім того, суд погоджується з доводами представника банку з приводу того, що у порушення ч.9 ст. 83 ЦПК України представник заявника не були своєчасно та заздалегідь направленні іншим учасникам процесу.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку про недоведеність вимог представника заявника та відмовляє в їх задоволенні.

Враховуючи викладене, керуючись ст..ст.15,16 ЦК України, ст.ст.10-13, 43, 44, 76-82, 83, 89, 133, 137, 141, 246, 247, 258-259, 263-265, 270, 272, 352, 354, 355 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу з ПАТ «МТБ Банк» – відмовити.

На додаткове рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду складено 21.01.2022 року.

Суддя Л.В. Домусчі