Рішення № 102688404, 20.12.2021, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4024/21

Провадження № 2/946/2537/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Пащенко Т.П.

при секретарі – Івановій Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (далі – ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася із заявою до ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» на отримання кредиту та надала всі необхідні документи. ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» розглянувши заяву відповідачки, прийняло позитивне рішення про надання кредиту. У зв`язку з чим між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 002-15790-220313 від 22.03.2013 року. Відповідно до умов кредитного договору, ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» надало ОСОБА_1 кредит на принципах поворотності, платності, строковості у сумі 10 000,00 грн. з кінцевим строком погашення до 21.03.2016 року. 27.04.2018 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 409/К, відповідно до умов якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступило на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 002-15790-220313 від 22.03.2013 року, укладеним між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 . Відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання та не повернула у строки, визначені кредитним договором тіло кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, у розмірі 20849,55 грн., яка складається з простроченої заборгованості – 7897,90 грн., прострочених відсотків за користування кредитом – 10704,58 грн., 3% річних – 701,72 грн. та інфляційних втрат – 1545,35 грн. На підставі цього позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 002-15790-220313 від 22.03.2013 року у сумі 20849,55 грн., а також судові витрати в сумі 2270,00 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, про причину неявки суд не повідомила. 06.09.2021 року надала суду відзив на позовну заяву (а.с.31-34), в якому вказала, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що згідно з умовами кредитного договору №002-15790-220313 від 22.03.2013 року вона зобов`язалася повернути отримані кошти у 36 місячний строк. Право вимоги у позивача виникло 27.04.2018 року, а до суду він звернувся у травні 2021 року, тобто з порушенням як строків загальної позовної давності (відносно тіла кредиту), так і з порушенням строків спеціальної позовної давності (відносно штрафів).

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В судовому засіданні встановлено, що 22.03.2013 року ОСОБА_1 звернулася із заявою №002-15790-220313 до ПАТ «Дельта Банк» про укладення кредитного договору. Момент прийняття (акцепт) банком пропозиції, щодо укладення договору є дата підписання банком пропозиції та скріплення її печаткою, або момент вчинення банком фактичних дій щодо перерахування суми кредиту на поточний рахунок. Як вбачається із заяви №002-15790-220313, вона підписана банком 22.03.2013 року та скріплена печаткою, отже на підставі заяви ОСОБА_1 було надано їй ПАТ «Дельта Банк» кредит.

За змістом п.п. 2.1, 2.3, 2.4 п. 2 Договору, банк надає Позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: сума кредиту – 10000,00 гривень, процентна ставка за користування кредитом 9,99% річних, тип процентної ставки - фіксована, строк кредиту 36 місяців (а.с.11).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

27.04.2018 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 409/К, відповідно до умов якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступив на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 002-15790-220313 від 22.03.2013 року, укладеним між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 , що підтверджується договором факторингу та витягом з реєстру передачі прав вимоги (а.с.6-8).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст.ст.1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» зазначає про наявність у відповідачки станом на 14.05.2021 року заборгованості у загальному розмірі 20849,55 грн., з яких: 7897,90 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 10704,58 грн. - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом; 701,72 грн. - 3% річних та 1545,35 грн. - інфляційні втрати.

Однак, такі доводи позивача не знаходять свого підтвердження, оскільки ніяких роз`яснень та доказів щодо принципу та підстав складення даного розрахунку заборгованості справа не містить. Позивачем не зазначено та не обґрунтовано, на яких підставах розраховано заборгованість та не надано розрахунок.

Також позивачем не було надано суду доказів відкриття на ім`я відповідачки рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, а також будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт видачі кредитних коштів, наявність простроченої заборгованості, розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, 3 % річних та інфляційних втрат.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Крім того, із передбачено п.2.3. ч.1 заяви №002-15790-220313 від 22.03.2013 року, строк кредиту встановлений 36 місяців (а.с.11).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, оскільки строк кредиту встановлений 36 місяців, датою укладання кредитного договору є 22.03.2013 року, то строк кредиту до 22.03.2016 року, а трирічний строк позовної давності до вимог кредитора щодо сплати простроченої заборгованості по тілу кредиту та прострочених відсотків за користування кредитом сплив 22.03.2019 року. Однак, позивач звернувся до суду із позовною заявою 19.05.2021 року, що підтверджується печаткою на конверті а.с. 15. Доказів переривання строків позовної давності суду надано не було.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку що позовна заява ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за кредитним договором №002-15790-220313 від 22.03.2013 року не підлягає задоволенню, оскільки не доведено суму заборгованості за кредитним договором та на час звернення позивача із вимогами до суду сплив строк позовної давності.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст. ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» при зверненні до суду сплатив судовий збір, та в зв`язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог, суд не має підстав для стягнення судових витрат з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 11-13, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 533, 611, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055,1056-1 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», адреса місцезнаходження: 03126, м.Киїі, бульвар Вацлава Гавела, 6, до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.

Повний текст рішення складено 30 грудня 2021 року.

Суддя: Т.П.Пащенко